Все своє дитинство і отроцтво майбутній нафтовий магнат жив в Ухті в цегляній п'ятиповерхівці. За відгуками сусідів, Рома був завжди підкреслено ввічливий, комунікабельний і мав славу досить розважливим дитиною. У 1983 р Абрамович закінчив міську школу №2 з добрими оцінками і поступив в Індустріальний інститут. Відучившись два курси, він був покликаний на службу в Радянську Армію. Служив рядовим автовзвода артилерійського полку. Повернувшись з армії, Абрамович надійшов на другий курс Московського інституту нафти і газу ім. Губкіна і жив у свого другого дядька - Абрама Нахімович Абрамовича.
Паралельно з навчанням в інституті Роман Абрамович організував кооператив під назвою «Затишок». Займався кооператив виготовленням іграшок з полімерів. Рома працював в кооперативі разом з Євгеном Швідлером і Валерієм Ойфом, які надалі стали незамінними помічниками і діловими партнерами по бізнесу. По завершенню кооперативної діяльності Абрамович якийсь час працював брокером на біржі.
В даний час Абрамович Р.А. формально значиться членом ради директорів компанії «Сибнефть» і главою московської філії цієї компанії.
Схема однієї з перших махінацій Р. Абрамовича
Роман Абрамович, в свою чергу, заздалегідь домовився з начальником станції «Підмосковна» Аветіковим про приймання цистерн з дизельним паливом. Використовуючи фіктивну довіреність та інші підроблені документи, Абрамович отримав і привласнив які прибули з Ухти 55 цистерн з дизельним паливом загальною вартістю 3799388 рублів. Після чого, отримавши згоду керівництва МЗ, і використовуючи при цьому також завідомо підроблені документи, під виглядом відправки палива в військову частину, дислокованої в Конотопській області, переправив його в Ригу, де воно і було реалізовано через підставні структури. Прибуток від реалізації Абрамович розділив з іншими учасниками злочинної групи.
Створену відповідно до указу Президента від 24.08.95 № 872 «Сибірська нафтова компанія» виникла в обхід затвердженої державою структури нафтової галузі.
Приватизація «Сибнефти» була визнана Рахунковою палатою неефективною (держава при продажу акцій втрачено 18,6 трлн. Рублів), і недоцільною, оскільки доходи від продажу всього в 1,7 рази перевищують прибуток головної компанії ВАТ «Сибнефть».
Р. Абрамович, Б. Березовський і А. Дружковкаій (АКБ «СБС»), взявши участь в інвестиційних конкурсах з продажу акцій ВАТ «Сибнефть», пішли на пряме порушення чинного законодавства і фактично шляхом шахрайства заволоділи контрольним пакетом акцій компанії і її дочірніх структур .
Поставивши собі за мету заволодіти компанією «Сибнефть», Абрамович і його компаньйони використовували випробуваний спосіб «заставного аукціону». Слід зазначити, що законом «Про приватизацію державних і муніципальних підприємств в РФ» взагалі не був передбачений такий спосіб приватизації, як відчуження державного майна, взятого в заставу.
Березовський і Дружковкаій за допомогою державних чиновників - членів конкурсної комісії позбулися конкурентів, в результаті чого в конкурсі взяли тільки дружні їм компанії: ТОВ «Фінансова нафтова корпорація» (23% акцій належить Абрамовичу), ЗАТ «Стенс» (заснована Абрамовичем), і ще дві фірми, близькі Березовському. Переможцем конкурсу стала ВАТ «Фінансова нафтова корпорація» (публічний скандал між Онексімбанк і «Сибнафтою»).
Примітний той факт, що фірми - переможці всіх трьох конкурсів - «Сінкс», «Ріфайн Ойл», ТОВ «ФНК» виникали незадовго до проведення конкурсів, тобто створювалися саме з метою придбання Абрамовичем і його компаньйонами частини «Сибнефти». До того ж, джерела грошових коштів, залучених для здійснення угод не підтверджені необхідними документами. Тому походження використаних Абрамовичем коштів не може бути визнано законним.
Причому реальним власником «Сибнефти» є саме Абрамович, а не Березовський, як помилково прийнято вважати. Абрамович має повний контроль над компанією, володіючи щонайменше 36% акцій "Сибнефти".
Примітний той факт, що сумну славу фірма «Руником» придбала ще під час співпраці з державною компанією «Роснефть». «Руником», довгий час була єдиним нафтотрейдером «Пурнефтегаз» (входить в «Роснефть»), заборгувала останньої приблизно 10 млн доларів за вже поставлену нафту. Причому, за деякими даними, договори «Пурнефтегаз» з «Рунікомом» були укладені таким чином, що оскаржити цей десятимільйонна борг можна тільки в судовому порядку. Судові ж розгляду ускладнені тим, що «Руником» - офшорна компанія, офіс якої розташований в Лондоні.
За інформацією українських ЗМІ ( «Компанія», 17.11.98, Н. Готова; «Новий час», 14.10.98, Д. Орлов), компанія «Руником» на чолі з Абрамовичем мала безпосереднє відношення до скандальної спробі продажу «Пурнефтегаз».
В даний час українські спецслужби також впритул зацікавилися питаннями, що стосуються законності діяльності «Сибнефти», якою керує Абрамовичем.
Роман Абрамович намагається розставити своїх людей і в українському уряді. Саме з подачі Абрамовича і Березовського пост першого віце-прем'єра зайняв колишній міністр шляхів сполучення Н. Аксененко. Примітно, що Абрамович і Аксененко вже давно є хорошими партнерами, дружба їх почалася з махінацій і зловживань при організації залізничних перевезень продукції «Сибнефти».
Мій блог знаходять за такими фразами
Інші статті по темі: