Діагностика проводиться на підставі клініки: Клінічна картина стриктури внутрішньо-і позапечінкових жовчних проток обумовлена ступенем наруше- ня відтоку жовчі. Тривалий час стриктура може про- бути сверблячкою, який іноді носить виснажливий харак- тер на тлі відсутності жовтяниці. Особливо це властиво первинного склерозуючого холангіту. Тільки інструментальні методи дослідження, в тому числі ретроградна ендоскопічна холангіографія, дозволяють поставити правильний діагноз. Нерідко у таких хворих розвивається холангіт з типовою клінічною картиною -желтуха, лихоманка, збільшена болюча печінка (тріада Шарко).
Для візуалізації жовчних проток, особливо при наявності у хворих жовтяниці, в останнє десятиліття найбільш широко застосовується ендоскопічна ретрофадная панкреатохолангиография. Для контрастування проток використовуються водорозчинні іодсодержащіе препарати (верографін, урофафін, уротраст і ін.). До інвазивних методів безпосереднього введення контрастної речовини у внутрішньопечінкові жовчні протоки відноситься черезшкірна чреспеченочнаяхолангіографія.
Цей метод особливо цінний при використанні тонких і гнучких голок Шиба, які в меншій мірі травмують печінку і не викликають важких ускладнень. В останні роки для цієї мети застосовуються спеціальні катетери, проксимальний кінець яких залишається у внутрипеченочном протоці після вилучення голки (при пункції вона знаходиться в просвіті катетера), а зовнішній виступає над шкірою. Цей метод особливо інформативний у хворих з жовтяниці, так як дає можливість оцінити характер останніх, визначити рівень перешкоди при механічної жовтяниці і здійснити при необхідності ретро- Градний відтік жовчі. Пункція печінки проводиться під контролем УЗД або комп'ютерної томографії.
Провідну роль в оцінці стану грає інтраопераційна холангіографія. Підігріті до 37 ° С водорозчинні контрастні речовини вводяться шляхом пункції гепатікохоледоха. Якщо його не- можливо ідентифікувати, проводиться чреспеченоч- ная холангиография. Щоб уникнути помилок при інтерпретації рентгенограм, необхідно робити кілька рентгенівських знімків - до введення спазмолітиків і через 3 хв після цього. Така методика дозволяє исклю- чить можливість прийняття спазму ВДС за його стеноз.Леченіе
При дистальних стриктурах найбільш широке поширення набула холедоходуоденостомія. Класичним її варіантом є спосіб Фінстерера, коли розсічені стінки дванадцятипалої кишки і загальної жовчної протоки зшиваються бокв бік. Пометоду ФЛЬОРКА поздовжньо розсікаються проток і стінка дванадцяти палої кишки (Т-образно), по Юраш -холедох розкривається поздовжньо, а кишка - поперечним розрізом. Сполучення слід формувати досить широким (3,5 см), так як в подальшому його діаметр значно зменшується. Недоліками холедоходуоденостомии є освіту поданастомозного мішка за рахунок холедоха і неусунення стеноз БДС. що сприяє розвитку панкреатиту та холангіту.
Особливу складність представляють операції при високих рубцевих стриктурах печінкових проток. У цих випадках відновлювальні оперативні втручання виконуються рідко. Вони можливі при невеликій протяжності стриктури - до 1,5 см. Після видалення рубцевої тканини виробляють зшивання кінців протоки з чіткою адаптацією слизових на дренажі, дистальний кінець якого виводять назовні через розріз передньої стінки холедоха. При рубцевих стриктурах печінкових проток виконуються головним чином реконструктивні операції, т.е.создается гепатікоеноанастомоз. Є безліч методів його накладення, прицьому вимикання петлі худої кишки по Ру протягом 60-80 см знижує до мінімуму закид кишкового вмісту в жовчні протоки. Для формування зазначених анастомозів одні хірурги широко застосовують керовані дренажі, в той час як інші відмовилися від їх використання і вважають, що профілактикою рубцювання анастомозів є ретельна адаптація слизових оболонок кишки і жовчних проток.