В.Є. Соболєв, кандидат ветеринарних наук,
НДІ гігієни, профпатології та екології людини ФМБАУкаіни (Санкт-Петербург)
Урологічні захворювання великої та дрібної рогатої худоби, незважаючи на відносно невелику питому вагу в структурі патології внутрішніх органів тварин цих видів, грають певну роль в зниженні їх продуктивних і господарських якостей і в зв'язку з цим становлять інтерес не тільки для дослідників, а й для практикуючих ветеринарних фахівців .
Запальний процес в МП у парнокопитних жуйних тварин, і зокрема у ВРХ, порівняно рідко виявляється протягом життя і періоду господарського використання тварин. У той же час при огляді внутрішніх органів тварин на пунктах забою може бути виявлена різна патологія МП, в тому числі цистит різної етіології [9].
При огляді внутрішніх органів КРС (п = 21 340), проведеному в 1987-1988 рр. на бойнях США і Канади, в 10,8% випадків виявлені патологічні зміни в МП. В огляд було включено відгодівельний молодняк (п = 19 081), корови (п = 840) і бики (п = 262). Найбільш часто реєстрували хронічний цистит - у 2209 тварин (10,4%). У 994 тварин (45%) хронічний запальний процес супроводжувався відкладенням мінералізованих конкрементів на слизовій оболонці МП. У 685 (31%) відзначені проліферативні зміни в МП [9], і тільки у 456 тварин (20%) цистит протікав в неускладненій формі. Супутні-ющая дилатація МП виявлена у 52 тварин (2%). Крім перерахованих ускладнень запального процесу, у 15 тварин (0,7%) спостерігалися гіпертрофічні зміни стінки МП, у 5 (0,2%) - ознаки емфізематозного процесу, у 1 тваринного цистит виявлено на тлі загального симп-томокомплекса ХГКРС [9]. Цікаво відзначити, що гостра форма циститу в цьому дослідженні була виявлена лише у 19 тварин (0,09%). З оглянутих тварин з гострою формою циститу запальний процес в МП у 9 протікав по фібринозного типу, у 3 - за геморагічним, у 7 - за типом гнійного запалення.
Сучасні дослідження виявили ряд мікроорганізмів, патогенних для сечовивідних шляхів великої рогатої худоби та здатних викликати розвиток інфекційного процесу, в тому числі цистит і пієлонефрит [10, 17, 19, 22, 28, 29].
В роботі I. Yeruhama et al. [29] наведено клінічне, бактеріологічне та епідеміологічне опис мікроорганізмів, виділених із зразків кро-ві і сечі 36 тварин з діагнозом ІМП. Клінічна картина захворювання включала в себе пригнічення, атрофію скелетних м'язів, прискорене сечовипускання, зниження апетиту і молочної продуктивності. Найбільш часто в вивчених зразках зустрічалася Е. coli. Також були виділені С. renale, а-гемоліті-етичні стрептококи, Proteus spp. Pseudomonas aerug-inosa, Klebsiella spp.
Представники роду коринебактерій досить часто вказуються в якості потенційних патогенних агентів, що викликають розвиток ІМП і цистит у ВРХ [10; 17, 28]. Зокрема, висока патогенність відзначена для Corynebacterium renale, С. pilosum і С. cystitidis [28]. Встановлено, що хронічна інфекція сечовивідних шляхів ВРХ С. renale призводить до розвитку циститу з подальшою гіперплазією стінки МП [17]. Внутрішньочеревне введення лабораторним мишам культури С. renale, виділеної з сечі ВРХ з ІМП, призводить до розвитку гло-мерулонефріта протягом 48 годин після ін'єкції [10].
Одна з причин ХГКРС - хронічна інток-сікація при систематичному поїданні тваринами деяких видів папороті, зокрема папороті орляка звичайного [Pteiidium spp). Це захворювання є ендемічним для цілого ряду країн Європи, Азії та Америки [5, 21, 24], характеризується перемежающей гематурією, розвитком хронічного запального процесу в МП і неопластичними процесами в його стінці. Основне токсична сполука, що міститься в папороті орляка, -птаквіклозід (Ptaquiloside), вперше виділений з нього в 1983 р [8]. Показано, що ця сполука має виражені Генотоксичність, мутагенними, кластогенного і канцерогенними властивостями [13]. Причому в різних регіонах світу кон-центрація птаквіклозіда в папороті різна і може становити в висушених листі не більше 0,1. 0,6% [13].
Рівень і якість мінерального живлення ВРХ також є фактором, що забезпечує підтримку гомеостазу як всього організму, так і органів сечовивідної системи. У дослідженні, проведеному протягом 180 днів на 46 первістки після отелення, було вивчено вплив хелатованих мікроелементів в комплексі з амінокислотами в якості добавок до раціону (порівнювали зі звичайним мінеральним преміксом) [3]. В обох випадках добавки містили мідь, марганець, цинк, магній і калій. В результаті в групі тварин, які отримували мікроелементи в хелатованих вигляді, загальний збір молока містив на 9,3% більше молочного жиру, а тривалість сервіс-періоду значно скоротилася (89 днів проти 130,5 днів у тварин, які отримували звичайний мінеральний пре-мікс) . У телиць, які отримували хелатованих мік-роелементов, зареєстрована инцидентность розвитку циститу була на 27% нижче (8 випадків захворювання проти 11).
Варіанти запального процесу
У сучасній літературі описані всі можливі морфологічні типи запального процесу в МП ВРХ. Зокрема, є згадки про Емфі-зематозном варіанті циститу [2], а також про катаральної, гнійної, геморагічної і фибринозной формі запального процесу [7, 23].
Увага дослідників в значній мірі привертають також численні випадки доброякісних новоутворень в порожнині МП, що супроводжуються, як правило, на хронічну форму запального процесу [15, 18, 26, 27].