ж. дружна натовп, зграя, артіль; тимчасове або випадкове товариство, для робіт, для понутья тощо. Розбишацька ватага. Ватага бурлак. За ватагу жебраків одного багатшим не виміняти. За ватаги отаман, по вівцям пастух. У кулачних боях, іграх, хороводах, діляться на дві ватаги. Своя ватага, своя сім'я. | У козаків: глибокий лад, похідний стрій, колона, противопол. лава. | Кур. стадо овець, телят, дрібної худоби, отара; а стадо рогатої худоби низка. | Артіль рибалок, по Волзі, Дніпру, Каспійського і Чорного морів; місце, притулок рибалок, для неводного залів, з усім пристроєм для лову цієї. Тимчасовий притулок наведених рибалок називають станом; на ватаги (Каспію.) бувають землянки, хати для життя, підвали (вавілони) з льодовиками, пристань, поміст на палях під дахом (пліт) і ін. Ватажний, що відноситься до ватаги, до неї належить. Ватажний отаман. | Багатолюдний, людний. На базарі нині ватажно. Сім'я ватажістая, ватажная. Ватажная забойка, астрах. заколи, учуг, перебій в гирлах воложек, з избою, в якій підйомна і настороженість двері; як риба (червона) увійде в хату і прігнетет гратчастий пліт, так пастка падає, пліт піднімається, і рибу беруть. Ватажнік м. Працівник, рибалка з ватаги. Ватажу народ, збирати натовпом. Ватажу, збиратися натовпом, зграєю, ватагою, юрбою. Пролітні птиці ватажатся. | Новго. курей. Тамбо. знатися, общіться, водитися, зв'язуватися з ким; знайомитися, дружити. Годі тобі з пьянюгой ватажу. Поватажіться, переватажіться з усіма. Ватажнічать, містити ватагу, неводну рибну ловлю. Ватаг, ватажек м. Півд. зап. отаман, старшина, битий шлях, водирь, коновод, ватажок, призвідник артілі, зграї, натовпу, ігри. Ватаг молодий на коні вороному, пісня. Ватаман м. Новг. отаман, як старшина рибальської ватаги; тут ніби зійшлося двояке виробництво: отаман і ватага.
Ватага, -і, ж. 1. Гучна юрба, зборище (розм.). В. дітлахів. 2. Рибальська артіль (обл.). || дод. ватажний, -а, -е (до 2 знач.).
Наголос: ватага ж. розм.- Велика галаслива компанія, група людей (зазвичай про молодь, дітей); юрба.
ватага
"Юрба, зграя; зграя", укр. ватага - то ж, ін-рос. ватага "намет", грам. 1234 - 1304 рр .; Іпатіївський. Літопис. під 1184 і 1190 рр .; см. Корш, AfslPh 9, 659.
Заімствіз др.-чув. * Våtaɣ, * uotaɣ, ін-тюрк. otaɣ "намет, кімната, сім'я", тур. odak, oda "кімната, будинок"; пор. калм. otɔg "рід, громада, відділення" (Рамстедт, KWb. 291). Пор. закінчення халупа, яруга; см. Меліоранський, ІОРЯС 10, 4, 118 і сл .; Корш, AfslPh 9, 659; Младенов 58. Менш вдало тлумачення з північно-тюрк. vataga "безліч, артіль рибалок" (Mi. EW 376; TEl. Доп. 1, 65; Горяєв, ЕС 40; Вайганд, JIRSpr. 16, 230; Тіктін 3, 1718), яке, скоріше, саме запозичує. з рос. Непереконливо також пояснення з рум. vătas̨ "сторож", яке виробляють через тур. vattas "пастух" з араб. vaṭṭâs - те саме; пор. Креліц (60) проти Корша (ІОРЯС 8, 4, 58; AfslPh 9, 678), Міклошича (Mi. TEI. 2, 185, Доп. 1, 65). Проти цієї етимології см. Меліоранський, там же; Локоч 168.
суспільство, стадо, натовп; кодла, ватажка, зграя, натовп, збіговисько, артіль, орава, шобла, зграйка, орда, група, зграя