Зловмисне угоду представника однієї сторони з другою стороною також відноситься до угод, які мають лише волевиявлення при відсутності внутрішньої волі. В угодах, що здійснюються через представника, останній не висловлює власну волю, його завдання полягає в тому, щоб донести до контрагента волю подається. Внаслідок зловмисної угоди воля акредитуючої не доводять і підміняється волею представника, що і служить підставою недійсності цих угод. Зловмисність угоди передбачає умисні дії представника і контрагента, тобто їхня змова за рахунок яку представляють.
Угоди, що здійснюються громадянами, не здатними розуміти значення скоєних ними дій або керувати ними, відрізнятися від угод недієздатних громадян тим, що відбуваються дієздатними особами, проте внаслідок захворювання, сп'яніння або іншого стану психіки ці особи не можуть розуміти, яку операцію вони здійснюють.
Угоди, скоєні під впливом обману. Обман - навмисне введення в оману сторони в угоді іншою стороною або особою, на користь якої здійснюється операція. Обман може бути не тільки спрямований на спотворене уявлення про саму операцію, її елементах, вигідності, а й торкатися обставини, що знаходяться за межами угоди, наприклад, мотив і мета. Помилка також сприяє спотвореного формування волі учасника правочину, проте на відміну від обману помилкою не є результатом навмисних, цілеспрямованих дій іншого учасника угоди. Кабальні угоди, що здійснюються внаслідок важких обставин, мають порок волі, оскільки їх формування протікає під впливом таких обставин, при яких практично виключається нормальне формування волі, що спонукає укласти угоду на вкрай невигідних для себе умовах. На відміну від обману, обставини, що впливають на формування волі, виникають незалежно від іншого учасника угоди, однак він усвідомлює їх наявність і користується цим для укладення вигідною для себе угоди. Для визначення кабального характеру угоди слід встановити, що громадянин знаходиться в крайній нужді, що його контрагент розуміє це і використовує в своїх інтересах, що умови явно невигідні для одного їх контрагентів.
Недійсність угод внаслідок вад форми угоди залежить від того, яка форма законом або угодою сторін для здійснення тієї чи іншої угоди встановлена. Закон пов'язує недійсність тільки з письмовою формою угоди. Недотримання простої письмової форми тягне недійсність угоди лише у випадках, спеціально зазначених у законі.
Угоди з вадами змісту визнаються недійсними внаслідок розбіжності умов угоди до вимог закону та інших правових актів.
Угоди, що здійснюються з метою, яка завідомо суперечною основам правопорядку і моральності, є кваліфікований склад недійсною угоди, що не відповідають вимогам закону. Іншими словами, до складу недійсною угоди з пороком змісту додається кваліфікуючу суб'єктивний момент - мета.
Мнимі й удавані угоди - угоди з відсутністю підстави, тобто того типового юридичного результату, який повинен був би мати місце в дійсній угоді. Уявна угода відбувається лише про людське око, без наміру створити відповідне їй правові наслідки. Подібні угоди, як правило, відбуваються з метою створити видимість правових наслідків, не бажаючи їх настання в дійсності. Уявні угоди нікчемні. Дещо по-іншому виглядає удавана угода. У ній також відсутня підстава - сторони прагнуть досягти аж ніяк не того правового результату, який повинен виникнути з здійснюваної операції. У цій ситуації є дві угоди: одна удавана, а інша та, яку сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удавана угода як би прикриває своєю формою справжню угоду. Оскільки удавана угода не має підстави, він недійсний. Однак удавані угоди не завжди виникають внаслідок непорядних дій, нерідко громадяни просто не розуміють, яку операцію їм варто було б зробити, або не проводять різниці. Якщо прикривається угода не суперечить вимогам закону та інших правових актів, то вона дійсна і породжує відповідні права та обов'язки, якщо ж є правопорушення, то вона визнається недійсною.
Порядок і наслідки визнання угод недійсними.
Здійснення угоди, що має порок якого-небудь з елементів її складу, не може породити юридичних наслідків. Однак в силу наявності зовнішньої форми укладеної угоди факт її недійсності потребує констатації або у вказівці на наявність вади, що робить угоду недійсною. Недійсні угоди розрізняються залежно від того, чи потрібно для її визнання недійсною рішення суду, або угода є недійсною незалежно від такого рішення. Перші угоди іменуються заперечні, другі - нікчемними. У той же час ЦК не виключає можливість пред'явлення позовів про визнання недійсною також і нікчемного правочину. До якої з груп віднести ту чи іншу недійсну угоду - визначається законом. Оспоримость угоди означає доведення будь-якого факту, що має значення для дійсної угоди. В основному підлягають доведенню питання, пов'язані з наявністю волі і правильним її відображенням у волевиявленні, або наявність чи відсутність згоди опікуна або піклувальника на вчинення правочину. Заперечної угода може бути визнана тільки судом, і до винесення судового рішення ніхто, в тому числі і ніякої державний орган, не має права оголошувати оспорімую угоду недійсною. Інший характер мають нікчемні правочини. Нікчемний правочин недійсна спочатку, її порок настільки серйозний, що не вимагає встановлення цього факту судовим або іншим органом. Тому при встановленні порочності будь-якого з елементів угоди будь-який орган, громадянин або організація вправі вимагати застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Іноді угода виявляється не вся угода в цілому, а лише якийсь - то з її умов. Наприклад, сторони уклали договір, передбачивши в ньому відмову сторін від права на судовий розгляд суперечок, які можуть виникнути при його виконанні. Така умова є недійсним, однак інші частини угоди не містять ніяких відступів від діючого закону (ст. 180 ЦК).
До числа оспорімих угод законом віднесені угоди юридичної особи, що виходять за межі його правоздатності (ст. 173 ЦК), угоди, зроблені представником повноважень (ст. 174 ЦК), угоди неповнолітніх старше 14 років і громадян, обмежених в дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами, вчинені без згоди батьків (ст. 175, 176 ЦК), угоди громадян, не здатних розуміти значення скоєних ними дій або керувати ними (ст. 177 ЦК), а також з усіма угодами з пороками волі і волевиявлення, т. е. вчинені під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представників однієї сторони з другою або збігу тяжких обставин (ст. 178, 179 ЦК). Всі інші недійсні угоди законом оголошені нікчемними, зокрема, є нікчемною мнимі й удавані угоди (ст. 170 ЦК), угоди недієздатних громадян (ст. 171, 172 ЦК), угоди, що не відповідають вимогам закону (ст. 168 ЦК), вчинені з метою, яка завідомо суперечною основам правопорядку чи моральності (ст. 169 ЦК), угоди, укладені без дотримання необхідної законом нотаріальної формою або державною реєстрацією (ст. 165 ЦК).