Зціляв шампанським мігрені
Осуджуючи пробки пружність
Був розп'ятий на хресті бузку
З сердець виганяючи грубість
Ти тонув вмирав в сонце
Воскресаючи вечорами
Ти стріляв небесним гасконцем
За вуалями невських дам
Були всі вони королевочкі
І напевно любили тебе
І ти кожної шепотів: «Моя дівчинка ...»
Всякий раз шалено люблячи
Душа в дзеркалах розбіглася
Про т Петербурга до Тойла
Про капловухий жалість
Куди інохідці? У стійло?
Неоднозначний як Лота рев
І не збувся як мирянин
Ігор Васильович Лотарёв
Ігор Поет Северянин
коньячок коником
П про судинах скаче
Здригнеться діва плечиком
Про любов заплаче
Годі мила ридати
пізно журитися
Життя як подих ні взяти ні дати
І не надихатися
Все було в примарною ночі
запнуті шторки
І дідівські паски
І мандаринів кірки
Стояла на душі печаль
похмурим боввана
Пахнув улунський чай
Розлитий по склянках
І хтось мудрий і рідний
Ще гортав сторінки
Прийняти хотілося по одній
Але не упитися
І нишком тягала ніч
Цукерки та бублики
І витікало час геть
аж спозаранку
Кистей Едварда Мунка
підмісячного світи
Зими сивий гомункул
У ихід з гри
І сонця чорний полум'я
Чи не випалить нам очі
Коли пронизує камінь
німі способу
наївні іграшки
Чи повернуть чудовий день
І Мунк палить з гармати
Лише у власну тінь
Нехай впаде втому
Медведихе на груди
Всього-то й залишилося
Що в Завтра заглянути
Де силою привороту
Вже буде не до сну
Де ввалиться в ворота
До нас чорна весна
провівши смятенье
У сухотних умах
І зустріне неділю
Без шапки Мономаха
На білосніжній бязі
Розкладе свій улов
Із грязі прямо в князи
Всього-то й діла
А ми мусолимо Святці
І вічно на мілині
Нам в черепа встромляться
прекрасні джмелі
Ми голими руками
Розправимося з весною
І сгинем дурнями
Як гноми під сосною
Фіранку на вікні
Трону я рукою
Чайка в блакитному вогні
П олоснет строкою
довгоочікувана крапель
За карнизу жахне
У дворі суцільний кобель
Без подруги чахне
Тануть крайні сніги
побіжать буксири
великоокі сиги
Де ж балансири
байраки бруківці
хирляві роззяви
Черепаха нам з тобою
відчиняє знаки
варіації Зими
На сопілці Дао
У новий день повернемося ми
Як в пейзаж шита
За вікном не бачити ні зги
А в домі моїм тиша
Вночі випали всі сніги
І тепер лопата потрібна
Відчиню крижану двері
Наведу в порядок ганок
І вільно зітхну як звір
І умию снігом обличчя
Нині буде хороший день
Розведу багаття у сосни
В хмарах наді мною тінь
Нетямущих ще весни
По весні побачимося ми
Заспівають сади і ліси
І чарівної моєї зими
П орастут бур'яном чудеса
Рудий кіт краде Місяць
І мій череп на кону
Він в снігу її закопає
І не скаже нікому
Буду живий я чи ні
Збережу його секрет
Нас Весна зараз накриє
Ото буде вінегрет
Смуга за смугою
Життя йде по мені з косою
досвітні часом
Стану лунною росою
Лазурі і Роза
паруючий мазут
І устриць з Лозанни
Для татусів везуть
Про сонячного ярма
бажане ярмо
До біса тупі книги
І інше лайно
Лише нові дороги
І зухвалі вила
А по Неві пироги
Крізь хвилі і вали
палає колісниця
придуманого дня
Дарумови вії
І знову на коня
Вкрадена у Бога
Останній рядок
Він митарів убогим
Знову випише терміну
І ми повернемося знову
І сядемо у Неви
І щегольнем обновою
синього неба