Зайнятість населення являє собою таку де-ності громадян, що не суперечить законам країни, направ-лена на задоволення потреб і приносить її суб'єкту заробіток або дохід. До зайнятого населення відносяться працівники за наймом (за винагороду), а також особи, які самостійно забезпечують себе роботою, - підприємці, фермери, члени кооперативів та ін.
Однією з головних цілей національної економіки будь-якої країни є забезпечення найбільш повної зайнятості. Такий стан нель-зя розуміти як зайнятість всього працездатного населення, тому що вона, по-перше, практично неможлива, а по-друге, є недоцільною і неефективна. Тому використовують поняття «раціональна зайнятість» і «ефективна зайнятість».
Раціональна зайнятість - досягнення такої її кількісної та якісної структури, яка сприяє найбільш повному ис-користування трудових ресурсов.Еффектівная зайнятість - така зайнятість, яка забезпечує найвищу ефективність виробництва.
Крім того, виділяють неповну і вторинну зайнятість. Неповна зайнятість - це робота в умовах скороченого робочого дня або НЕ-повного робочого неделі.Вторічная зайнятість - додаткова робота за сумісництвом людей, що мають основну роботу.
Класифікація Міжнародної організації праці (МОП) перед-сматрівает і інші форми зайнятості. Наприклад, сезонна зайнятість - робота на основі сезонного контракта.Періодіческая зайнятість - чергується зайнятість і незайнятість населення, незалежно від зро-ков того чи іншого протягом года.Самостоятельная зайнятість - діяльність, здійснювана з власної иници-Атів під своїм управлінням.
Існують різні теорії зайнятості. Рас-дивимося основні положення деяких з них, які отримали наиболь-шиї поширення.
Неокласична теорія, засновниками якої були Е. Бем-Баверк, Ф. Візер, К. Менгер, М. Вальрас, А. Маршалл, базується на сле-дмуть положеннях.
По-перше, ринкове господарство автоматично саморегулюється. Тому будь-яке порушення рівноваги відновлюється оригінали але на основі взаємодії попиту, пропозиції та конкуренції. По-друге, тривале безробіття в умовах досконалої конкуренції неможлива, так як порушення рівноваги автоматично регулює-ся в результаті зміни цін і ставок заробітної плати. По-третє, в умовах тривалого саморегулювання для втручання дер-ства в економіку не існує підстав.
Представники класичної школи вважають, що ринкова еконо-міка є саморегульованим механізмом. Тому понад-ня пропозиції робочої сили над попитом виникає тільки на корот-кое час, під впливом надзвичайних обставин (війни, стихій-ні лиха та ін.). Тривала безробіття в принципі неможлива. Але якщо безробіття все-таки з'являється, то вона може бути отрегулі-рована самим ринком шляхом зниження ціни робочої сили (заробітної плати) до такого рівня, поки не відновиться рівновага між пред-ложением робочої сили і попитом на неї. Тому немає необхідності втручання держави в процеси регулювання зайнятості.
Марксистська теорія зайнятості базується на відкритому К. Марк-сом закон народонаселення. Суть його полягає в тому, що в процесі нагромадження капіталу зростає попит на робочу силу і на капітал. При-чому попит на робочу силу зростає повільніше, ніж на капітал. Це пояс-вується тим, що внаслідок впровадження досягнень науки і техніки і зростання продуктивності праці на такий же капітал буде потрібно менше працівників. Наслідком дії цього закону є поява так званої резервної армії праці, тобто безробітних.
Згідно кейнсіанської теорії, сучасний ринковий механізм не може самостійно регулювати зайнятість. Головною перешкодою цьому є нееластичність заробітної плати та існування профспілок. Тому потрібне державне регулювання зайнятості.
Безробіття і її віди.Безработіца - це тимчасова незайнятість економічно активного населення. Основнойпрічіной безробіття є циклічне розвиток економіки. Під час спаду рівень безробіття зростає, а в періоди підйому - знижується. Це пояснюється тим, що, коли настає спад, випуск продукції скорочується, викли-вая падіння попиту на працю і приводячи до масового скорочення робочих місць. Під час підйому зростаючий попит на продукцію фірм спонукає їх розширювати робочі місця. Причиною безробіття також є економічні кризи, під час яких відбувається масове скор-щення робочих місць через банкрутства, зниження обсягів виробництва або необхідності його модернізації. Крім того, безробіття метушні-кає через впровадження досягнень НТП, що призводять до ліквідації ста-яких професій, змін в демографічній структурі трудоспособ-ного населення.
За визначенням МОП, безробітним вважається людина, яка хоче працювати, може працювати, але не має робочого місця. У країнах СНД безробітними зазвичай вважаються громадяни в працездатному віці, що не мають роботи, що не займаються підприємницькою діяльністю, яка не навчаються в денних навчальних закладах або не проходять військової служби і зареєстровані в державній службі зайнятості.
Розрізняють такі види безробіття:
- фрикційна, пов'язана з тимчасовими перервами в роботі через пошуки нової роботи, зміни місця проживання, навчання або підвищена-шення кваліфікації з відривом від виробництва;
- структурна, що виникає в зв'язку з впровадженням досягнень на-уково-технічного прогресу у виробництво, коли нової структу-ре робочих місць не відповідає склалася професійно-кваліфікаційна структура робочої сили;
- циклічна, пов'язана з економічними циклами. В період спаду виробництва спостерігається зниження попиту на робочу силу в усіх галузях народного господарства;
- сезонна, обумовлена зміною попиту на робочу силу в від-ділових галузях в різні періоди часу, наприклад, в сільському господарстві, рибальстві, будівництві;
- інституційна, викликана правовими або іншими інститу-нальних нормами;
- регіональна, характерна для окремого регіону.
Крім того, виділяють:
- добровільну безробіття, коли люди не хочуть працювати через низ-кою заробітної плати, віддаленості місця роботи від місця проживання і з інших причин, не дивлячись на наявність вільних робо-чих місць;
- вимушену безробіття, що виникає при надмірному запропонованого-жении праці, коли неможливо влаштуватися на роботу навіть за низ-кую заробітну плату;
- приховане безробіття, коли число працівників у виробництві пре-щує об'єктивно необхідне.
Фрикційне та структурне безробіття мають місце в будь-який еко-номіки і існують постійно. Тому зайнятість вважається повною, коли рівень безробіття дорівнює сумі фрикційного і структурного безробіття. Такий рівень називаетсяестественним рівнем безру-ботіци. Він має тенденцію до зростання. Якщо в 60-х гг.XXстолетія есте-ного безробіття становило 4% сукупної робочої сили, то в 80-х рр. - 5-6%.
Рівень безробіття при повній зайнятості визначається ставлення-ням кількості повністю безробітних, зареєстрованих офіційні-альних службами зайнятості, до загальної кількості зайнятих і висловлюючи-ється у відсотках.
Безробіття веде до значитель-ним економічних втрат в товарах і послугах, які не виробляються через простій обладнання. В результаті не створюється певна частина ВВП. Взаємозв'язок між втратами ВВП і безробіттям визна-ляется законом Оукена: кожен 1% приросту безробіття понад її есте-ного рівня призводить до відставання обсягу ВВП на 2,5%.
Проблеми зайнятості в країнах колишнього СРСР до початку 90-х років вирішувалися переважно командно-адміністративними методами. Все населення працездатного віку було зобов'язане працювати. Дер-дарства встановлювало перелік професій, розміри заробітної пла-ти, обмежувало вибір робочих місць пропискою. На більшості під-приємств існував надлишок робочої сили (приховане безробіття).
З переходом до ринкової економіки прихована форма безробіття перейшла у відкриту. Необхідно відзначити, що для ринкової еконо-міки безробіття - нормальне явище. Однак її рівень не повинен перевищувати природного рівня, тобто 5-6%. Поява відкритого безробіття поставило питання про формування ринку праці. Практи-но у всіх країнах СНД з'явилися служби зайнятості, які на перших порах допомагали безробітним знайти роботу. В подальшому ці служби значно розширили сферу своїх послуг: почали вести пере-навчання безробітних і навчання закінчили середню школу в соот-повідно зі сформованою структурою попиту на професії, виплачуючи-ли допомоги по безробіттю, надавали матеріальну допомогу найбільш нужденним безробітним.
Характерно, що на початку реформ приховане безробіття увеличива-лась набагато більш високими темпами, ніж відкрита. В даний ча-ма все частіше безробітними стають чоловіки, а також молодь, яка не має спеціальної освіти.
Очікувалося, що з початком реформ безробіття досягне високого рівня в зв'язку зі значним спадом виробництва, конверсією по-енних галузей, процесами роздержавлення і приватизації дер-жавних підприємств. Однак на практиці цього не сталося: в більшості колишніх республік СРСР рівень безробіття виявився нижчим за очікуваний. Багато підприємств не стали звільняти своїх ра-цівників навіть після значного зниження обсягів виробництва, а ввели скорочений робочий тиждень і скорочений робочий день, ви-нужденності адміністративні відпустки. Тому в країнах СНД, як і раніше спостерігається високий рівень прихованого безробіття.