СЕРЕДНЬОЇ ДОЛИ СИНДРОМ - термін, прийнятий для позначення ізольованих уражень середньої частки правої легені різної етіології, що характеризуються своєрідною рентгенологічної симптоматикою.
У переважній більшості випадків (бл. 98%) синдром середньої частки розвивається в зв'язку з порушенням прохідності среднедолевого бронха при хрон. запальних процесах або внаслідок здавлення його збільшеними лимф, вузлами, зокрема при туберкульозному бронхаденіте (див.). С. д. З. не включає ураження середньої частки, обумовлені розвитком злоякісної пухлини.
Виникнення ізольованих уражень середньої частки правої легені пов'язане з її анатомо-фізіологічними особливостями: відносно невеликим діаметром среднедолевого бронха (див. Бронхи), своєрідним розташуванням численних лимф, вузлів навколо його гирла, порівняно малим воздухонаполненнимі паренхіми частки. Цими особливостями пояснюються труднощі при відкашлювання вмісту або сторонніх тіл, що знаходяться в среднедолевого бронху, і частота порушень вентиляційно-дренажної функції цього бронха.
Патоморфологически С. д. З. проявляється пневмонітом (див. Пневмоніт), що характеризується поєднанням ателектатіческіх, ексудативно-проліферативних, деструктивних, запальних і рубцевих процесів; при цьому переважає ураження інтерстиціальної тканини.
Мал. 1. Рентгенограми грудної клітки у прямій (а) і правої бічної (б) проекціях при синдромі середньої частки: тінь ураженої середньої частки вказана стрілкою.
Рентгенол. дослідження - основний спосіб розпізнавання і диференціальної діагностики ізольованих уражень середньої частки легкого. При С. д. З. на рентгенограмі грудної клітки в прямій проекції праворуч від IV ребра і спереду до діафрагми зазвичай розташовується неправильної форми затемнення з добре позначеною верхньою межею (рис. 1, а). На бічній рентгенограмі тінь ураженої частки зазвичай має трикутну форму. Межі її утворені междолевой-ми щілинами; вершина тіні спрямована до кореня легені, а її основа - до передньої грудної стінки (рис. 1, б). При наявності бронхоектазів (див.) Або порожнин розпаду в легеневій тканині (див. Легкі) структура затемнення неоднорідна, при цирр-тичних змінах форма його наближається до клиноподібної або лентовидной. У ексудативно-інфільтративний фазі запального процесу, в т. Ч. І туберкульозної етіології, тінь ураженої частки зазвичай зберігає гомогенний характер і правильну трикутну форму. Томографія (див.) Краще, ніж звичайне рентгенол. дослідження, дозволяє встановити форму тіні, визначити особливості її контурів і структуру Патол. вогнища. Пошарове рентгенол. дослідження найбільш інформативне при наявності збільшених лімф, вузлів, ділянок деструкції, бронхоектазів, обтурації среднедолевого бронха.
Для виявлення Патол. змін в бронхіальному дереві при С. д. з. використовують переважно бронхографию (див.). Результати томографії та бронхографії в більшості випадків дозволяють диференціювати різноманітні хронічні запальні зміни в середній частці: бронхоектази, загострення пневмонита, фіброателектаз, хронічну пневмонію.
Мал. 2. Правосторонняя бронхограмма при синдромі середньої частки (бічна проекція): бронхи середньої частки (вказані стрілкою) зближені, деформовані, цилиндрически розширені але типу бронхоектазів.
С. д. З. обумовлений ізольовано розвиваються хронічним запальним процесом в середній частці, має наступні диференційно-діагностичні ознаки: неоднорідний, клітинний характер тіні, що має трикутну форму, зміщення і деформація бронхіальних гілок по типу хронічного деформуючого бронхіту (див.) і бронхоектазів (рис. 2). На підставі цих ознак його можна відрізнити від раку легкого. Стеноз среднедолевого бронха запального характеру, що виявляються за допомогою спрямованої бронхографії, як правило, розташовується на відстані 15-20 мм від початку бронха; це відрізняє його від стенозу, зумовленого бронхогенним раком, к-рий розташовується майже біля самої основи среднедолевого бронха. При бронхогенном раку відзначаються також бугристость, нерівність контурів проміжного і НИЖНЕДОЛЕВОЙ бронхів, що підтверджується результатами бронхоскопії. Бронхоскопію (див.) Необхідно проводити при підозрі на рак среднедолевого бронха. Останній зустрічається приблизно у 3% всіх хворих на рак легені та у 17 -18% осіб з ізольованим ураженням середньої частки.
У диференціальної діагностики уражень середньої частки і осумкованних междолевих плевритів вирішальне значення мають дані бронхографії: при осумкованнимі плевриті (див.) Контрастують, як правило, незмінений среднедолевого бронх з його сегментарними гілками. Крім того, на томограмах тінь при междолевом плевриті має однорідний характер, в той час як при гострій або тривалої пневмонії (див.) На томограмах в бічній проекції видно просвіти бронхіальних розгалужень.
Діагноз туберкульозу середньої частки легкого (див. Туберкульоз органів дихання) може бути обгрунтований рентгенологічно тільки в тих випадках, коли в паренхімі частки виявляються вогнищеві тіні, а в прилеглих відділах легкого - ознаки дисемінації процесу.
У всіх діагностично неясних випадках показана бронхоскопія з біопсією.
Лікування та прогноз ізольованого ураження середньої частки легкого визначаються який зумовив їх захворюванням.
Бібліографія: Бессонова Г. С. Клініко-рентгенологічні особливості среднедолевого і язичкових поразок легких, Лікар, справа, № 10, с. 76, 1971; Иткина Р. Е. Синдром середньої частки, Пробл. туб. № 11, с. 47, 1969; Коробов В. І. та Кіпріянова Н. В. Про диференціальної діагностики центрального раку і запальних уражень середньої частки правої легені, Зап. Онколь., т. 16, № 5, с. 3,1970; Л і н д е н-братів JI. Д. і Наумов Л. Б. Рентгенологічні синдроми і діагностика хвороб легенів, М. 1972; Розен-Штраух Л. С. Рибакова Н. І. та Віннер М. Г. Рентгенодіагностика захворювань органів дихання, М. 1978; Ш е х т e р А. І. Матеріали до вивчення ізольованих уражень середньої частки правої легені, Укр. рентгенол. і радіол. № 2, с. 34, 1963.