На самому краю села Мироносицькій відбувається дія оповідання А.П. Чехова. Назва села, з першого погляду, співзвучно словами світ, мирра, мирт, міроносец, що спочатку несе позитивний посил, але з іншого боку (що ставати вже ясно з контексту) люди, що живуть в селі пересічні обивателі.
Прізвище Бєліков, головний герой оповідання А.П. Чехова «Людина у футлярі», спочатку асоціюється з чимось білим і пухнастим, звір такий є хутровий, корінь -бел- теж не поганий, поки не втрутиться зменшувально зневажливий суфікс-ик. З розповіді з'являється образ живе «в футлярі», постійно тремтить від страху, «як би чого не вийшло».
«Людина у футлярі» ізолюється від світу всілякими футлярами. І свою наречену, яку всі звуть Варенькой, він, називає Варварою Саввишна, що в минулі часи і могло вважатися шанобливим ставленням. Раніше в деяких сім'ях було прийнято називати один одного по імені-по батькові. Але, знову ж таки, за текстом стає зрозуміло, що тут не той варіант. Бєліков, таким чином, усувається навіть від своєї можливої нареченої. Він і міркував так, що одружуватися ніби як треба, але не дуже б хотілося. Але треба…
Ім'я Варенька утворено за допомогою зменшувально-ласкательного суфікса еньк-, що може в різних моментах нести різне забарвлення, але все ж спочатку зменшувально-пестливих суфікс повинен створювати образ милої, нешкідливою «дівчата-красуні», але по тексту проявляється образ «мармеладної» «дівиці»: «високої, стрункої, чорнобривої, червонощокої». Ця «спритна, галаслива» героїня сповнена життя. Історичне значення імені Варвара - Ім'я Варвара - жіноча форма імені Варвар (розм. Варвари) від грецького слова "Барбарос" - іноземець. Початковий сенс слова "Барбарос" - говорить не по-грецьки - близький до українських слів "Тарабара", "торохтійка" - базікає незрозуміло. Ім'я означає: іноземка, варварка, дикунка, з варягів, жорстока. Пориви волі і невгамовна сила, здатна зрушити гори і знищити перешкоди, звучать в цьому імені. Цілком підходяще ім'я для героїні цієї розповіді. Особливо погоджуєшся з історичним значенням імені після того, як «І цим розкотистим, залівчатим« ха-ха-ха »завершилося все: і сватання, і земне існування Бєлікова». Тут ім'я Варвара працює чітко. Мабуть, тому її Бєліков так і називав, передчуваючи такий свій результат. Та й сама вона приїхала з хутора Гадяцького повіту. Відлуння такої гадючий від назви йде, вибудовується асоціативний ряд далі - гад, гадюка. А Коваленко Бєлікова гадюкою називав і: «Юда», «Глитай абож павук», «фіскал».
. А справжня гадючка тут була ... поруч.
Свого брата Варенька прилюдно називає ласкавими прізвиськами Михайлик і Мінчік (уменьш.суфф.).
Історія Бєлікова розказана вчителем гімназії Буркіна ветеринарного лікаря Івану Івановичу, людині з «досить дивною, подвійним прізвищем - Чимша-Гімалайський, яка зовсім не йшлося йому, і його по всій губернії звали просто по імені та по батькові». Іван - російське ім'я, а Іван «в квадраті» український подвійно. Мабуть, мати любила його батька, якщо і сина назвала його ім'ям. Отже, Іван Іванович зростала в любові і в дорослому житті до нього ставляться з повагою, по-свійськи) (по батькові на -ич-.
Спочатку Бєліков постає з розповіді про нього вчителя гімназії Буркіна як «якийсь Бєліков», і хоча Буркин називає його «мій товариш» в тексті ніде не згадано його ім'я. Це, звичайно ж, є свідченням відстороненого відношення до даного герою. Бєліков для всіх чужий. Буркин навіть в гості їздив до графів П. (дивне ім'я власне - граф П ....) Та й сам оповідач на прізвище Буркин імені не має. Мабуть, бурчить і бурчить ... Навіщо йому ім'я?
Мавра, дружина старости, має досить дивне ім'я, співзвучне імені Марфа, розглянемо історичне значення Імені Марфа і знаходимо: володарка, наставниця, господиня, пані. Але чується і мавр (мавр зробив свій справу, мавр може йти), але наш досліджуваний мавр «зроду ніде не була далі свого рідного села, ніколи не бачила ні міста, ні залізниці, а в останні десять років все сиділа за піччю і тільки ночами виходила на вулицю ». Такий ось парадокс ...