Психіатричні, наркологічні, відновлювальні, туберкульозні лікарні, для яких характерні тривале перебування пацієнтів і підвищені вимоги до розміру території, краще розташовувати в зеленій або приміській зоні.
Санаторії краще розташовувати в умовах сприятливих природних ландшафтів, які є додатковим курортним фактором (сосновий бір, море, річка, гарячі джерела і ін.)
Розміри земельних ділянок для медичних організацій слід приймати по таблиці:
Потужність стаціонару, ліжок
1 У межах щільної міської забудови за завданням на проектування число машино-місць може бути зменшено.
2 Стоянки для службового автотранспорту, співробітників медичних організацій та відвідувачів слід передбачати на ділянці в зручній доступності до відповідних виходів з будівель. Стоянки не повинні перешкоджати під'їзду пожежних машин до будинків.
На ділянці медичної організації допускається влаштування надземних і підземних теплих стоянок для автомобілів персоналу, відвідувачів, а також автомобілів спеціального призначення (швидкої медичної допомоги і ін.), В тому числі в підвалах будівель за умови виділення стоянок в окремий пожежний відсік.
Для забезпечення зручних технологічних зв'язків між підрозділами лікарняний комплекс рекомендується проектувати єдиним будівлею, для чого доцільно з'єднувати окремі блоки атріумами і критими вулицями. При розміщенні підрозділів в окремих корпусах рекомендується з'єднувати їх теплими переходами.
Перед головними входами в лікарні, амбулаторно-поліклінічні організації, диспансери та пологові будинки рекомендується передбачати упорядковані майданчики для відвідувачів із розрахунку 0,2 м 2 на ліжко чи відвідування за зміну, але не менше 50 м 2. У входів в дитячі амбулаторно-поліклінічні організації рекомендується передбачати майданчики з навісами або приміщення для дитячих колясок.
На ділянці лікарень слід виділяти господарську зону для постачання, вивезення відходів та інших видів господарської діяльності, пов'язаних з під'їздом транспорту. На ділянці лікарень для тривалого лікування (психіатричних, фтизіатричних, відновного лікування тощо) рекомендується виділяти садово паркову зону. На ділянці повинні бути передбачені під'їзди до головного входу, приймального відділення і господарський під'їзд. Під'їзд до патолого-анатомічного відділення може бути поєднаний з господарським.
При організації окремих входів в будівлю для персоналу та відвідувачів стоянки автомашин необхідно розміщувати поблизу від відповідних входів в будівлю. Шляхи руху пішоходів і під'їзду автотранспорту рекомендується проектувати що не перетинаються.
На ділянці повинно бути передбачено зовнішнє освітлення, в тому числі біля входів в будівлю, зовнішніх сходів, люків пожежних гідрантів, уздовж пішохідних і транспортних маршрутів, а також на автостоянках.
На ділянках районних, міжрайонних, регіональних лікарень (крім інфекційних та туберкульозних) за завданням на проектування допускається розміщення пансіонатів для родичів хворих і запрошених фахівців.
Площа озеленення ділянок, вільних від забудови, повинна прийматися в залежності від типу медичної організації по інтенсивності лікування. Для стаціонарів інтенсивного лікування площа озеленення не нормують. Для стаціонарів тривалого лікування площа озеленення рекомендується не менше 50% площі, вільної від забудови.
Обмежені можливості озеленення ділянки в умовах щільної забудови рекомендується компенсувати створенням "садів на дахах" і зимових садів (які доцільно влаштовувати при різновисоких вирішенні лікарняного комплексу, забезпечуючи зорове сприйняття зелені пацієнтами на рівні вікон палат).
При озелененні ділянки, особливо дитячих медичних організацій, не повинні використовуватися рослини, які є алергенами, отруйними, колючими або несучими яку-небудь іншу небезпеку для пацієнтів.
По вільному від забудови периметру ділянки слід висаджувати смуги зелених насаджень. Дерева рекомендується висаджувати на відстані не ближче 15 м, а чагарники не ближче 5 м від вікон приміщень для пацієнтів або робочих місць персоналу.
Ділянки медичних організацій зі стаціонарами, в тому числі санаторіїв, повинні бути обгороджені. Огорожею ділянки психіатричного стаціонару повинен бути виключений його огляд з вулиці. Висота огорожі для організацій зі стаціонарами - 1,6 м, а для психіатричних лікарень - не менше 2,5 м.
Для збору твердих побутових, харчових і медичних відходів на території господарської зони повинні бути встановлені роздільні контейнери, з щільно закритими кришками. Майданчики для контейнерів повинні мати водонепроникне тверде покриття розмірами, що перевищують габарити підстави встановлених контейнерів на 1,5 м з усіх боків, мати огорожу і навіс. Навіс і огорожу майданчиків не повинні перешкоджати їх природному провітрювання. При контейнерах слід передбачити місце для маневрування автомашин, що транспортують контейнери.
На ділянці медичної організації допускається створення вертолітного майданчика на один або кілька вертольотів. Мінімальні розміри вертолітного майданчика 15x15 м. Максимальний ухил майданчика не повинен перевищувати трьох градусів. Навколо майданчика, в зоні 20 м по периметру, не повинно бути перешкод, в тому числі дерев і чагарників висотою більше 1 м. За завданням на проектування майданчик може передбачатися на даху.
Лікувальні пляжі санаторіїв і примикає до них смуга узбережжя (до 100 м від кромки води) відносяться до першої зони санітарної охорони курорту і на них забороняється будівництво об'єктів, не пов'язаних з експлуатацією пляжів і обслуговуванням хворих відповідно до СанПіН.
Лікувальний пляж планувально слід ділити на три функціональні зони: лікувальну, купання, обслуговування пляжу. Територію пляжу рекомендується огороджувати.
Лікувальну зону пляжу санаторію слід розраховувати на 100% місць при мінімально допустимій нормі на 1 місце: для хворих з порушеннями опорно-рухового апарату - 8-12 м 2; для інших пацієнтів - 5 м 2.
Протяжність берегової смуги на одну людину при ширині пляжної смуги 25 м і більше повинна становити не менше 0,2 м. Площа водної поверхні 2 м на море або річці на одну людину повинна виділятися з розрахунку - не менше 5 м. В прісноводних непроточних і малопроточних водоймах (озера, водосховища) - не менше 10 м.
Лікувальні пляжі повинні розміщуватися в зоні пішохідної доступності (до 1-2 км) від спальних корпусів, мати зручні під'їзні шляхи, підходи і спуски до них (доріжки, сходи, ліфти, фунікулери і т.д.), доступні в тому числі маломобільних груп відпочиваючих. При більшій віддаленості слід передбачати спеціальний транспорт.
На території лікувальної зони слід передбачати три кліматотерапевтичних зони: зона суцільного тіні (близько 20%), зона розсіяної сонячної радіації (близько 40%) і зона активної сонячної радіації (близько 40%).
Пляжі дитячих санаторіїв слід ділити на сектори за кількістю груп, в кожному з яких повинні бути три кліматотерапевтичних зони.
Ділянка акваторії, виділений для купання, повинен бути позначений. Максимальна глибина акваторії:
- 3-4 м - для дорослих;
- 2,0-2,5 м - для батьків з дітьми;
- 1,5 м - для дітей.
У зоні купання максимальна відстань від берегової лінії до буйків не повинно перевищувати: 75 м - для дорослих, 40 м - для батьків з дітьми, 30 м - для дітей. У разі дефіциту площі берега, придатної для пляжу, допускається будівництво надводних аеросолярії.
Зона обслуговування пляжу є продовженням лікувальної зони, тому в її складі повинні бути передбачені служби, що забезпечують безпечну роботу пляжу: медичний пункт, радіовузол, рятувальний пункт, кімната персоналу, душові з прісною водою і вбиральні персоналу. Крім того, в зоні обслуговування розміщують кабіни для переодягання, туалети пацієнтів (один унітаз на 50 чол.), Душові з прісною водою (одна кабіна на 75 чол.), Питні фонтанчики (один на 10 чол.), Мийки для ніг (одна на 50 чол.) та ін