Усне мовлення здійснюється за допомогою відтворення зву-кових образів слів. Усне мовлення може бути монологічного, діалогу-ня і езопової. Монологічне і діалогічне мовлення звернені до інших людей, егоцентрична - до самого себе.
тиям і людям, формується установка здійснювати визначений-ні дії та вчинки відповідно до засвоєними принципами та ідеалами.
Монологічне мовлення є одним з найважливіших засобів здійснення педагогічної діяльності вчителем. Косноя-гучний вчитель не може успішно здійснювати навчання і вос-харчування учнів. Кожен учитель повинен удосконалювати і розвивати свою мовну майстерність, для чого повинен активно опановувати системою навичок і умінь мовного мистецтва.
Діалогічна мова представляє собою більш простий вид усного мовлення, так як вона передбачає активне мовне загально-ня між декількома людьми, що знаходяться в певній ситуації. Оскільки її тема пов'язана з ситуацією, то кожне висловлювання співрозмовників визначається попередніми Реплі-ками і має, в зв'язку з цим, контекстуальний характер.
Діалогічна мова є згорнутою, заповненої па-узами, вигуками, мімікою і жестами. Крім того вона дуже експресивна, емоційна і динамічна. Для того, щоб діалог підтримувався, треба не тільки зрозуміло, чітко і ясно говорити, а й вміти слухати партнера. Це було дуже добре помічено М.Ю. Лермонтовим в його творі "Герої нашого часу". Печорін, від імені якого йде розповідь, пише, що з Грушницким неможливо було розмовляти, так як він не слухав співрозмовника і відповідав не на його репліки, а на свої власні думки.
Діалогічна мова може протікати у формі розмови і біс-ди. Метою розмови може бути бажання обмінятися думками, висловити своє ставлення до партнера і іншим людям, дізнатися їхнє ставлення до самого себе, повідомити якісь відомості і т. П. Тема розмови і кількість партнерів може весь час змінюватися. Розмова може тривати довгий час, якщо він ведеться вільно, довірливо, душевно. В іншому випадку він швидко припиняється. У розмові проявляється особистість людини, його погляди, переконання, наміри, ставлення до життя, його мрії та ідеали. Іноді людина говорить одне, а думає і робить інше. За його красивими словами ховається егоїзм, індивідуалізм, жадібність і підла сутність його душі. Так в оповіданні Оскара Уальда "Відданий друг" товстий мельник запевняв маленького Ганса, що він його самий вірний і відданий друг,
що він тільки й думає про його благо. Насправді ж він його нещадно експлуатував, а маленький Ганс, цінуючи його дружбою, не смів отка-тися від виконання його егоїстичних вимог, які станови-лись все більш жорстокими. В кінці-кінців маленький Ганс, винуж-денний піти вночі під проливним дощем без ліхтаря, так як тол-стий мельник пошкодував дати йому новий ліхтар, за доктором для його хворого сина потрапив в болото і загинув.
Спеціально здійснюваний діалог, спрямований на обговорень-ня будь-якої певної теми називається бесідою. У завісімос-ти від теми і мети бесіда може бути побутової, дидактичної, ці-чеський, естетичної, діагностичної та терапевтичної. Кожна бесіда виконує своє завдання. Побутова розмова спрямована на підлозі-чення інформації прагматичного характеру, на обговорення подію-тий і явищ, що мають утилітарне значення. Дидактична бесіда широко застосовується в навчальному процесі з метою повідомлення учащим-ся навчального матеріалу, вивчення предметів і явищ, текстів і на-наочно посібників, а також для закріплення засвоєних знань, з'ясувалося-ня ступеня їх розуміння. Етична бесіда застосовується для форми-вання моральних поглядів і переконань, моральних якостей і властивостей особистості, для запобігання аморальних вчинків і поведінки, для заохочення високогуманних дій і прагнень. Естетична бесіда дає можливість сформувати поняття про пре-червоному і потворне, піднесене і низинному, про трагічний і комічний, викликати естетичні почуття при сприйнятті произве-дений мистецтва і картин природи, викликати захоплення про дії героїв і обурення до сил зла, які згубили їх. Діагностична бесіда дає можливість встановити ступінь порушення психічних функцій, виявити шляхи їх відновлення, зрозуміти причини їх виник-нення. Терапевтична бесіда допомагає усвідомити характер психічних розладів, виявити умови їх виникнення, допомогти хата-витися від нав'язливих думок і почуттів, створити умови для віднов-лення нормальних психічних функцій.
Письмова мова, так само як і усна, є одним з видів зовнішньої мови. Здійснюється вона за допомогою воспро-вання і сприйняття графічних образів слів, які є при-чиною продуктом трансформації звукових і моторних обра-
Письмова мова має великий вплив як на життя всього суспільства, так і на окрему людину. Вона дає можли-ність кожній людині прилучитися до світової культури, засвоїти загальнолюдські цінності, необхідні для формування його духовного світу. Через багато століть і навіть тисячоліть дохо-дять до нас ідеї Сократа і Платона, Ісуса Христа і його Апост-лов, Шекспіра і Пушкіна, Лермонтова і Л. Толстого.
Динаміка розуміння тексту має в своїй основі систему розум-ських операцій: орієнтування в тексті, структурування матері-ала (смислове розмежування, встановлення системи інформації, семантичне зважування), переконструирование (перехід від зовніш-ній структури до внутрішньої), згортання і розгортання інформа- ції. Існують внутрішні і зовнішні причини нерозуміння тексту: внутрішні причини мають психологічний характер: низький рівень
розвитку інтелекту читача, пасивність і неекономічність його мислення, несформованість операційних основ читання, невміння організувати читання і т. п. Зовнішні причини пов'язані з особливостями тексту: складність тексту, його громіздкість, недосконалість опису його змісту, відсутність логіки викладу і т. п.
Як бачимо, письмова мова дає можливість розвинути Інтел-лектуальной здатності, стати освіченою і духовно багатою людиною, пізнати природу і суспільство, бути в курсі всіх подію-тий, що відбуваються в світі.
Внутрішнє мовлення є особливим видом мовної діяль-ності. На відміну від зовнішньої мови вона звернена не до інших людей, а до самого себе. У зв'язку з цим вона здійснюється у внутрішньому плані і існує в формі думок і моторних об-раз слів, які виникають в результаті прихованих мовних рухів артикуляційного апарату, дослідженням яких займався А.Н. Соколов.
Внутрішня мова може передувати зовнішньої мови (уст-ної і письмовій) і бути фазою планування при її здійс-ствленіі. Структура внутрішнього мовлення має суттєві особливо-сті, в порівнянні із зовнішнім. Оскільки вона звернена до самого себе, то немає потреби в розгорнутому вигляді здійснювати висловлювання. Звідси внутрішня мова є згорнутою, стислій, фрагментарною і може існувати на основі уявного відтворення окремих-них слів, що несуть основне смислове навантаження. Слова, які при-змінює людина у внутрішній мові відрізняються від слів зовнішньої мови, тим що вони фрагментарні, скорочені і можуть зливатися з іншими сло-вами.
На основі внутрішньої мови здійснюється інтелекту-альна і духовне життя особистості, проявляються її моральний-ні погляди і переконання, мрії та ідеали, бажання і стрем-лення, сумніви і вірування.
Розмірковуючи сам з собою, людина переконується в істинності чи хибності своїх духовних цінностей, засуджує чи оправ-дивать самого себе, намагається зрозуміти сенс життя, приймає рішення, як жити далі, чому вірити, яким слідувати идеа-лам і які цілі ставити. Словом, внутрішня мова - це "голос совісті" людини, це внутрішній голос, який утримує його від аморальних вчинків, від здійснення низинних бажань
ня низинних бажань і потягів, від використання сумнівних засобів для досягнення своїх цілей.
За допомогою внутрішнього мовлення особистість, здійснюючи самовну-шення, викликає у себе певні бажання і прагнення, Установ івает свою душевну життя на певний лад, прагне проявити твердість духу, непохитність своїх поглядів, вірувань, планів, рішень, переконань. На основі внутрішньо мови здійснюється ауто-генна тренування, завдяки якій людина набуває такі пси-хіческім якості і фізичні стану, які пристрасно бажав би мати у себе. Під впливом самонавіювання особистість може проявити таку силу духу, що здавалося б це перевершує всі можливості і ресурси людської психіки.
Як доказ можна навести безліч примі-рів. Ось один з них. Це сталося в стародавньому Римі в IV столітті до н. е. Етруська цар Порсена, бачачи яким могутнім стає Рим, вирішив знищити його. З цією метою він зібрав величезне військо і на-припав на Рим. Римляни відбили штурм військ Порсени. Тоді він вирішив взяти місто облогою. Йшов час, а римляни не думали здаватися. Тоді Порсена наказав воїнам схопити під час чергового штурму кого-небудь із захисників міста. В їх руки потрапив молодий римлянин Му-ций. Його привели до царя. Порсена став питати у Муция про те, які втрати несуть римляни, чи багато ще залишилося воїнів, чи вистачає зброї, на скільки часу вистачить продовольства, де вони беруть воду і, найголовніше, чи збираються вони здаватися. Муций стояв і не від-віча на питання Порсени. Побачивши це, Порсена сказав Муцію, що їли він добровільно не відповість на всі питання, то скаже все під пит-кою. При цьому показав на вогнище, де лежали розпечені знаряддя пи-ток, і на ката біля багаття. Почувши ці слова, Муций подивився на Порсену, потім на багаття, підійшов до нього і поклав на вогнище праву руку. Вона стала горіти і обвуглюватися. Побачивши це, здивований Порса-на вигукнув. "Зупинися юнак. Я все зрозумів! "Він покликав воїнів і наказав їм відвести Муция на те місце, де його схопили і відпустити його. Що зрозумів Порсена? Він зрозумів, що йому ніколи не взяти Рим, так як його захищають такі сильні духом люди, як Муцій. Порсена зняв облогу і пішов зі своїм військом. Рим був врятований. Муций залишився жи-вим, але позбувся правої руки і отримав прізвисько - Муцій Сцевола, т. Е. Муций леворукий.
Поряд із зовнішньою і внутрішньою мовою існує так званий-травня егоцентрична мова, яка займає проміжне місце між ними. За формою свого існування її можна віднести до зовнішньої мови, так як вона може проявлятися або в формі усного виска-зиванія, або в письмовому вигляді, але на відміну від зовнішньої мови вона звернена не до інших людей, а до самого себе. Егоцентрична мова проявляється і у дітей, і у дорослих. Діти під час гри часто починаючи-ють говорити вголос, фіксуючи послідовність скоєних ними дій. Дорослі теж починають міркувати вголос, коли у них мож-ника в процесі здійснення розумових або практичних дей-тей будь-які труднощі. Егоцентрична мова широко примі-вується при підготовці до усної виступу з метою предваритель-ного промовляння його змісту і найбільш правильного підбору і застосування мовних засобів. Застосовується вона також і для зак-репленія засвоєної інформації та для письмового фіксування со-битій, думок, почуттів і всього потаємного, що відбувається в духів-ном світі людини. Ці записи ведуться у формі щоденника і мають суто особистий характер.
Всі види мови пов'язані між собою, між ними суті-ють переходи і перетворення одного виду в інший. Найчастіше внутрішня мова переходить у зовнішнє, так як вона є фазою планування усній і особливо писемного мовлення. Ці переходи є дуже складними і не завжди здійснюють-ся легко і вільно. Це пов'язано з труднощами переходу від внут-ренней до зовнішньої мови, структура і форма прояву якої докорінно відрізняється від останньої. Внутрішнє мовлення існує на основі моторних образів слів, в той час як усне мовлення проявляється у вигляді звукових образів слів, а письмо-менная - у вигляді графічних образів.
Для того, щоб перейти від внутрішнього мовлення до зовнішньої, треба змінити структуру висловлювання і знайти нові форми Вира-вання її змісту. Для цього треба перейти від стисненого та свер-нутого у внутрішній мові висловлювання до розгорнутого, пове-ствовательному висловом, зрозумілому для інших людей. Але це не завжди вдається. Відомо, наприклад, які муки досл-ють людина, намагаючись знайти найбільш підходящі слова для вираження своїх думок, знань, почуттів та інших психічних станів. Дуже часто учень відчуває великі затрудне-