Як зробити свою промову педагога багатою і чіткої, точної і красивою, насиченою і чистої? Ще в античності люди міркували над цим питанням. І вже тоді з'явилася риторика - наука красномовства, яка славилася своїм впливом і впливом на людей через слово.
У наш час інтерес до ораторського мистецтва в дидактиці залишається незмінним. Абсолютно природним є той факт, що особливу увагу цьому виду мистецтва, на наш погляд, повинен приділити педагог. Професійна діяльність вчителя така, що йому регулярно доводиться виступати перед аудиторією, передаючи досвід і знання попередньому поколінню. І.А. Зимова дає наступне визначення мови: «Мова - це спосіб формування і формулювання думки» [2]. Це і є постійною ситуацією вчитель-учень на уроці. Стає абсолютно ясним, що вчителю необхідно постійно і цілеспрямовано вдосконалювати дидактичну мова, що є неперевершеним засобом дидактичного комунікативного впливу на дітей. Важливою складовою частиною професійного зростання є прагнення педагога адаптувати своє мовлення, зробити її одночасно доступною для сприйняття учнями, а також що є навчальним, які розвивають і виховним засобом, що дозволяє учням здійснити перехід до якісно нового рівня розвитку.
Мова вчителя як форма спілкування за допомогою мови грає головну роль в міжособистісному взаємодії з учнями, встановлення контактів і набуття взаєморозуміння. Вона реалізується в повсякденних актах мовленнєвої діяльності і мовної поведінки.
Культура мови педагога - поняття # 1104; мкое і багатогранне. Використання в конкретному акті спілкування спеціально відібраних елементів мови і є по суті справи промовою. Точність і правильність відбору залежать від ерудиції мовця, його вміння свідомо обирати і застосовувати мовні засоби, необхідні для оформлення тієї чи іншої думки.
Навчання за допомогою слова є специфічно людською діяльністю. Мовне спілкування - це складний і багатогранний процес. І, як пише А.Н. Леонтьєв, будь-який акт мовлення «являє собою як би рішення своєрідної психологічної завдання, яка, в залежності від форми і виду мовлення від конкретних обставин і цілей спілкування, вимагає різного її побудови та застосування різних мовних засобів» [4].
Мовна діяльність вчителя виступає в педагогічному процесі як багатоаспектний і багатофункціональний явище (є джерелом знань, на ній заснований цілий ряд методів і прийомів навчання, забезпечує спілкування і взаємодія, реалізує дидактичні цілі уроку, активізує діяльність учнів, регулює послідовність дій школярів).
Мовна діяльність вчителя - один з найважливіших компонентів педагогічної культури, характеристика педагогічної майстерності і професіоналізму вчителя. Крім того, саме мова вчителя служить зразком для учнів.
Але перед учителем початкових класів стоїть складніше завдання, при якій необхідно враховувати специфіку раннього шкільного оволодіння іноземною мовою.
По-друге, специфічний сам вік. Якщо розглядати в психолого-фізіологічному аспекті, то в даному віці відбувається становлення зорового сприйняття, вдосконалення слухового сприйняття, формування когнітивних процесів, які відрізняються нерівномірністю в силу різних умов сімейного виховання дітей.
По-третє, специфічною є сама діяльність з оволодіння іноземної мови, яка повинна будуватися відповідно до психолінгвістичного та методичними закономірностями оволодіння іноземною мовою в молодшому шкільному віці. Таким чином, можна зробити висновок з вище сказаного, що специфічною стає і сама діяльність педагога, який покликаний керувати деятельностно- пізнавальними процесами, сприяючи моральному і когнітивному розвитку дитини. Все це можна досягти, використовуючи на уроці грамотну, чітку, насичену і емоційно-забарвлену дидактичну мова [6].
У уроку іноземної мови в початковій школі своя специфіка, яку вчитель іноземної мови не може не враховувати. В даний час глобальною метою оволодіння іноземною мовою вважається прилучення до іншомовної культури і участь в діалозі культур. Ця мета досягається шляхом формування здатності до міжкультурної комунікації. Саме викладання, організоване на основі завдань комунікативного характеру, навчання іншомовної комунікації, використовуючи всі необхідні для цього завдання і прийоми, є відмінною рисою уроку іноземної мови.
Мова вчителя є одним з основних засобів залучення молодших школярів до міжкультурного спілкування. Необхідність поставити учня в центр навчального процесу, організувати його взаємодію з іншими учнями, зробити його активним суб'єктом діяльності вчення, надати навчальному процесу реальну практичну спрямованість - все це завдання мовного впливу вчителя над учнями в особистісно-орієнтованої парадигми.
У слід за С.Я. Ромашиної ми грунтувалися на складному психолого-педагогічному феномен - дидактичний комунікативний вплив (ДКВ). ДКВ - це навчальне вплив вчителя на клас, що реалізовується в педагогічній взаємодії, формою якого є спілкування. Реалізуючи навчальне вплив в педагогічному процесі, педагог організовує, стимулює, контролює, коригує і оцінює навчальну діяльність учнів [8].
1. Дидактична мова, спрямована на реалізацію інформативної функції.
- чітко формулювати нову інформацію, викликаючи інтерес до неї;
- висувати інформацію, дотримуючись відомі логічні правила;
- вміти зацікавлювати учнів в її сприйнятті, тобто здійснювати зв'язок з іншою функцією;
- прагнути запобігти можливому страх перед сприйняттям нового складного матеріалу за допомогою дидактичної мови;
- протистояти можливим помилкам у вигляді попередження їх появи;
- акцентувати увагу на головному і актуальному.
2. Дидактична мова, спрямована на реалізацію організуючої функції.
- організація пізнавальної діяльності та пізнавальної активності учнів за допомогою дидактичної мови;
- надання допомоги учням і організації різних режимів роботи - парної, хоровий, групової та індивідуальної;
- полегшення і напрямок психічних процесів сприйняття, розуміння, запам'ятовування і т.д. від яких залежить продуктивність навчальної діяльності молодших школярів.
3. Дидактична мова спрямована на реалізацію контролюючої функції, ми е # 1104; розглядаємо як функцію контролю успіху.
- здійснення контролю розуміння, усвідомлення, правильності застосування, швидкості виконання
- створення на уроці сприятливого психологічного клімату в процесі здійснення проміжного або підсумкового контролю результатів навчальної діяльності за допомогою вибору мовних засобів;
- напрямок діяльності учнів на здійснення само- і взаємоконтролю.
4. Дидактична мова спрямована на реалізацію оціночно-коригуючої функції - функції забезпечення зворотного зв'язку.
- за допомогою дидактичної мови учитель здатний впливати на емоційний стан школярів, створювати сприятливий психологічний клімат на уроці, регулювати навчальний процес;
- за допомогою позитивних оціночних суджень учитель сприяє підкріпленню бажанням вчитися,
прояву інтересу учнів до нових знань, схвалює їх дії і вчинки, стимулює потребу позитивної оцінки;
- дидактична мова сприяє само- і взаімооценкі;
- непряма форма виправлення превалює, а манера поправляти не викликає страху і відторгнення навчальної діяльності.
5. Дидактична мова спрямована на реалізацію стимулюючої функції.
- управління інтелектуальної діяльності учнів;
- спонукання до речемислітельной діяльності через постановку проблем, питально-відповідну форму взаємодії;
- за допомогою дидактичної мови вчитель знаходить точні аргументи і вибирає прийоми,
6. Дидактична мова спрямована на реалізацію фасілітатівной функції.
- дидактична мова забезпечує ослячі вчення, узгодження дій з учнями, профілактику помилок, надання конкретної допомоги при вирішенні завдання, зняття лінгвістичних і комунікативних труднощів;
- за допомогою дидактичної мови на уроці забезпечується психологічний настрой, стимулюється бажання вчитися, учням надається вибір і свобода дій і вибору способів вирішення навчальних завдань.
На наш погляд, дидактичний висловлювання можна вважати вдалим, якщо воно:
# 252; фокусує суть навчання;
# 252; допомагає учням поповнити їх знання і трансформувати їх до наявних знань з інших предметів;
# 252; створює внутрішню мотивацію вивчення предмета;
# 252; є особистісно-орієнтованим, тобто враховує індивідуальні особливості учня або класу.
Апарина Ю.І. виявила основні комунікативні якості адаптивної мови вчителя: автентичність, варіативність, грамотність, модальність, конотація і аттрактивность, що дозволяють забезпечити гуманізіруется характер педагогічного спілкування і фасилітує стиль управління навчальною діяльністю молодших школярів [1]. Ці ж якості були використані нами для створення діагностичного інструментарію для дослідження сутнісних характеристик дидактичної мови на уроках іноземної мови.
Для вирішення поставлених в роботі завдань були визначені алгоритм, процедура і основні методи дослідження.
З усього різноманіття наявних в науці методів емпіричного дослідження нами були обрані спостереження (об'єктивний спосіб фіксації мовних дій учителя на уроці), протоколювання уроків та анкетування.
Як об'єктивного способу емпіричного дослідження - спостереження за функціями вчителя в процесі його спілкування з класом - застосовувалися записи уроків у формі протоколу, оформлені за принципом фіксації висловлювань вчителя і учнів, що мали місце на уроці тривалістю 45 хвилин.
Аналіз протоколів уроків проводився з опорою на структуру всіх шести функцій дидактичної мови, виражених через мовні дії вчителя.
Основний метод дослідження на даному етапі - протоколювання уроків та анкетування. Анкетування піддалися 20 вчителів різних Державних освітніх установ. Респондентам пропонувалася розроблена нами анкета, в якій поставлені питання щодо інформованості педагогів про основні характеристики мови на уроці, прагнення і досвіду її адаптації, а також бажаних коштів побудови дидактичної мови. Були запротокольовані більше 40 уроків вчителів іноземної мови в початковій школі.
Кожен педагог повинен зрозуміти і прийняти, що відбувається зміна позицій і ролей вчителя. Вчитель іноземної мови стає партнером по спілкуванню, помічником, порадником. Гнучко управляти навчальною діяльністю молодших школярів з урахуванням їх лінгвістичних можливостей, вікових та індивідуальних особливостей може тільки вчитель - фасилітатор.
Таким чином, можна припустити, що педагог, який володіє правильною дидактичної промовою, здатний досягати максимальної ефективності взаємодії з молодшими школярами на уроці, створювати обстановку інтелектуальної напруги в поєднанні з психологічним комфортом, що призведе до подальшого підвищення якості освітнього процесу. Перевірка цієї гіпотези стане наступним завданням нашого дослідження.