Бібліографічний опис:
В умовах масштабних соціокультурних реформ і докорінної модернізації концепції розвитку суспільства на перший план висуваються вимоги до особистості управлінця нового типу. Сенс управління полягає в тому, що керівник грає величезну роль в працездатності колективу, його здатності відповідати на «зовнішні виклики».
Тому сучасні керівники закладів освіти повинні володіти навичками стратегічного проектування, системного моделювання протікають в установі процесів, організації ефективних міжособистісних і професійних комунікацій в педагогічному колективі. Він повинен забезпечувати цілеспрямованість (цілеспрямованість) спільної діяльності і організованість (згуртованості, скоординованості, інтеграції, консолідації) для досягнення загальних позитивних результатів, володіти певними навичками менеджменту, знати і розуміти сутність змін, що відбуваються в державі і суспільстві, їх нормативно-правове забезпечення, всі зміни законодавства в сфері освіти. Також важлива управлінська культура при формуванні належного морально-психологічного клімату, який складається в тому чи іншому робочому колективі.
Дослідження управлінської культури з соціологічної точки зору для української соціологічної науки є досить новим і актуальним. Інтерес до вивчення сформований лише в останні роки, що пов'язано з впровадженням та розповсюдженням менеджменту в сфері освіти, а також введенням терміна «менеджера в освіті». У сучасній вітчизняній науковій соціологічній літературі вивченням проблеми управлінської культури займалися А.Р. Галлямова, А.В. Лазарєв, О.В. Ходоренко і ін.
Управлінська культура - це досить глибоке явище, яке не завжди лежить на поверхні. У зарубіжній і вітчизняній літературі існує безліч підходів до розуміння даного явища.
Згідно з трактуванням К. Шольтса, управлінську культуру можна представити як неявний, невидимий і неформальний тип свідомості організації, що обумовлює поведінку людей і перебувала під впливом їх поведінки.
Е. Шейн вважав, що форми управлінської культури відповідають на два основні виклики, з якими стикається організація: агресивність зовнішнього середовища і внутрішня дезінтеграція. Відповідно, щоб установа освіти функціонувало як єдине ціле, йому необхідно виконувати дві основні функції - адаптація і виживання в середовищі і внутрішня інтеграція. Інтеграція розглядається як створення ефективних ділових відносин серед підрозділів, груп і співробітників організації, як збільшення міри участі всіх співробітників у вирішенні проблем організації та пошуку ефективних способів її роботи. На думку Е. Шейна, управлінська культура - це комплекс базових припущень, винайдений, виявлений або розроблений групою для того, щоб навчитися справлятися з проблемами зовнішньої адаптації та внутрішньої інтеграції. Необхідно, щоб цей комплекс функціонував досить довго, підтвердив свою спроможність, і тому його треба передавати новим членам організації як "правильний" спосіб мислення і почуттів стосовно згаданих проблем [3].
Розуміння управлінської культури як сукупного способу і продукту управлінської діяльності, феномена, який характеризує культуру установи освіти, відбивається в працях С. Борнера, Р. Вебера, К. Еварда, Х. Грютера, Р. Рютінгера.
Таким чином, управлінську культуру можна представити як сукупність цінностей, поглядів, взаємин, єдиних для всього професійного колективу, які визначають норми їхньої поведінки. Чіткість вираженості, яких залежить від наявності або відсутності прямих інструкцій визначають способи дій та взаємодії членів колективу, ходу виконання роботи і характеру життєдіяльності організації. Вона є основним компонентом в досягненні управлінських цілей, підвищення ефективності організації та управлінні інноваціями. Розвинена управлінська культура забезпечує зовнішню адаптацію і внутрішню інтеграцію освітньої установи за рахунок вдосконалення управлінської діяльності, створювати обстановку сприяє підвищенню конкурентоспроможності в умовах сучасного ринку освітніх послуг.
Управлінська культура керівника в сфері освіти - це комплекс управлінських знань, умінь і досвіду, а також професійно значущих особистісних якостей лідерської і творчої спрямованості. Майстерність управління полягає в умінні вибирати найбільш ефективні для даного конкретного моменту часу і обставин, що склалися методи управлінської діяльності [1] і формує образ ідеального управлінця.
Таким чином, сучасний керівник освітнього закладу повинен бути:
Далекоглядним - вміти виявляти потенціал розвитку освітнього закладу, вживати заходів щодо самоосвіти.
Об'єктивним - вміння виділяти в потоці інформації достовірні факти, відрізняти дійсне від удаваного, справжнє і надуманого.
Послідовним - вміти вирішувати поставлені завдання, не відволікаючись від мети і з огляду на правові, управлінські та психолого-педагогічні умови.
Заповзятливим - використовувати креативний підхід до професійної діяльності, підкріплений накопиченим досвідом і знаннями, з огляду на сучасні вимоги ринку освітніх послуг.
Мобільним - вміти переносити накопичений досвід на інноваційні сфери діяльності з урахуванням їх особливостей.
Лідером - вміти виділяти головне, відсікаючи деталі, розкривати причини недоліків, вміти раціонально вирішувати професійні завдання.
Разом тим, слід зазначити, що не існує досконалих, універсальних методів в керівництві, які б забезпечували позитивний результат в будь-якій ситуації. Однак, у своїй сукупності, вони формують модель справжнього професіонала, що відповідає всім вимогам сучасності.
Управління освітнім установам повинно: відповідати демократичним змінам в українському суспільстві; бути орієнтованим на мобільну адаптацію до змін в державі і суспільстві; відповідати запитам ранка освітніх послуг. Такий стан справ, вимагає з боку керівників освітніх установ постійного підвищення управлінської культури, вивчення інноваційного теоретичного і практичного досвіду управління в сфері освіти, а також розвитку вмінь і навичок менеджменту та маркетингу в сфері освіти. Все це визначає потребу в справжніх професійних керівників освітніх установ.
Негативними моментами в управлінській культурі сучасних українських керівників освітніх установ є:недостатній рівень застосування керівниками системи організаційно-педагогічних і правових основ в управлінській діяльності.
Таким чином, для успішного вирішення зазначених вище проблем необхідна цілеспрямована і планомірна діяльність з дослідження всіх сторін управлінської культури керівника з метою розробки технологій формування професіоналів в галузі управління в сфері освіти, адаптованих до умов современнойУкаіни.
Основні терміни (генеруються автоматично). освітнього закладу, управлінської культури, керівника освітнього закладу, управлінської діяльності, сфері освіти, Управлінська культура керівника, керівник освітнього закладу, освітнього закладу повинен, успішності керівника освітнього, кар'єрної успішності керівника, культура керівника освітнього, управлінською культурою, система взаємодії керівника, особистості керівника, управлінської культури керівника, управлінська культура, де ності керівника освітнього, сфери діяльності колективу, портрета керівника освітнього, рівнем управлінської культури.