На сучасному етапі розвитку вітчизняної охорони здоров'я організація діяльності стоматологічних установ набуває особливої значущості. Керуючі проблеми знаходять своє відображення в пропонованих для обговорення концепціях 18 і програмах реформи системи охорони здоров'я в країні. Досвід зарубіжних країн свідчить про те, що в питаннях управління лікувально-профілактичними установами (ЛПУ) в даний час дедалі виразнішими стають нові тенденції, які становлять безсумнівний як практичний, так і теоретичний інтерес.
Специфіка управління ЛПУ обумовлена, перш за все, тим, що охорона здоров'я особлива сфера діяльності, яка значно відрізняється від інших видів діяльності. ЛПУ мають особливі характеристики, які вимагають модифікації загальних принципів управління або зміни акцентів.
По-перше, результатом діяльності стоматологічних установ є послуга, що визначає специфічний характер взаємодії ЛПУ з споживачами їх послуг.
Це перш за все прямий контакт із споживачем і залучення його в процес надання послуги. Найбільш важливо, що людина не є пасивним об'єктом, він реагує на який чиниться на нього вплив (часто не цілком передбачувано) і тим самим безпосередньо впливає на весь процес роботи з ним, стає співучасником цього процесу.
Звідси випливає складність оцінки якості та необхідності надаються стоматологічних послуг і відповідно результатів діяльності медичних установ в цілому та праці їх співробітників. Це більшою мірою визначає організацію управління в сфері охорони здоров'я.
Таким чином, серед найбільш істотних ознак стоматологічних установ, пов'язаних з характером їх діяльності і впливають на процес управління ними, фахівці відзначають:
При цьому слід зазначити, що подібні характеристики притаманні установам, існуючим і в інших сферах. У цьому сенсі ЛПУ може бути і не є абсолютно унікальними структурами. Однак особливість стоматологічних установ полягає в тому, що для них характерні всі перераховані вище ознаки разом узяті, що, в свою чергу, призводить до більш інтенсивного їх прояву.
В даний час вже можна з упевненістю констатувати, що в західних країнах впровадження ідей бізнесу в управління державним сектором в сфері охорони здоров'я йде по 3 основними напрямками:
децентралізація управління і делегування повноважень, в тому числі у фінансовій області, на нижчий рівень як всередині організацій, так і в їх ієрархії;
поряд з адміністративною розвиток системи договірних (контрактних) відносин не тільки з приватними та некомерційними установами, а й між державними службами;
посилення акценту на необхідність задоволення індивідуалізованих потреб клієнтів і підвищення якості та ефективності роботи.
У той же час елементи менеджменту проникають і в діяльність некомерційних установ. Таким чином, є підстави говорити про тенденції, що намітилася конвергенції методів управління установами, що належать до різних секторів.
Особливо хотілося б підкреслити, що і менеджмент, і адміністрування це перекладні терміни, які прийшли в Росію із зарубіжних джерел. Традиційно ж використовуваний в Росії термін «управління» є тим поняттям, яке дозволяє охопити все різноманіття такого явища і набуває особливого значення в умовах зближення методів управління приватним і державним секторами.
А.О. Алієва, О.Р. Курбанов, А.І. Абдурахманов