Далі, студентам важливо зрозуміти, що, незважаючи на зави-ності людини від навколишнього світу, панування над ним сил природи ніколи не визначалося виключно природними властивостями, але також і характером ставлення-ний людей до природи. А ці відносини завжди залежали від рівня продуктивних сил суспільства. Не випадково об'єк-єктом його відображення були неосвоєні сили природи, включені безпосередньо в трудову діяльність. Причому спотворено відбивалася в свідомості людини не вся природа, а лише ті її властивості і сторони, які в про-процесі перетворюючої діяльності мали, насамперед, виробниче (життєдіяльне) значення і які людина не могла освоїти силою свого розуму і праці.
І сьогодні не виключено вплив на життя людей таких стихійних природних процесів, як руйнівник-ні сили смерчів, тайфунів, землетрусів, які наводнили-ний, засух, епідемій і т.д. Навіть найдосконаліші тих-технологічного системи не рятують від несподіваних і ката-строфических наслідків. Наслідки найбільш небез-ни в таких галузях, як ядерна енергетика, освоєння космосу, хімічна промисловість, видобуток вугілля, що не-фти і газу, гірська інженерія і т.д. Саме ці сторони і властивості природи породжують хвороби, смерть, тривогу і страх у людей. Приклад тому недавня екологічна ката-строфа в с. Барскаун на Іссик-Кулі, зсуви на півдні Кир-гізіі, що забрали багато життів. Подібні явища прини-маються віруючими покаранням Божим, отже, необхідно посилити віру.
Гносеологічні корені релігії - це передумови, можливість формування релігійних вірувань в процесі пізнавальної діяльності людини.
Часто студенти при висвітленні проблем гносеологічних коренів релігії зводять їх до незнання людьми дію-вітельно причин явищ. Таке пояснення спрощує проблему, не дає можливості розкрити механізм образо-вання релігійних уявлень. Само по собі незнання не може породжувати ніяких уявлень взагалі. Як правильні; так і спотворені уявлення про явища виникають у людей тільки в процесі взаємодії з цими явищами і їх пізнання.
Чому процес пізнання, в ході якого людина від-кривает в речах реальні властивості і тим самим оволодіває оточуючим світом, збільшуючи свою владу над ним, в той же час є грунтом, на якому виростає релігія? Це пояснюється складністю і суперечливістю са-мого процесу пізнання. Процес пізнання світу людиною складний, він не адекватний дзеркального відображення. Відображаючи світ, люди не тільки сприймають «сигнали» дійсності, але перетворюють їх у своїй голові. Складність об'єкта, яким є реальна дійсність, створить можливість відобразити його невірно; і не повністю вірно; і точно. Ця суб'єктивна форма пізнання і народжує можли-ність «відльоту» думки від дійсності. Перетворююча діяльність людського пізнання, переробка їм дано-них чуттєвих відчуттів і сприйнять вже несе в собі відволікання від всього багатства і різноманіття одиничного. При переході від чуттєвого пізнання до абстрактного опосередкованість свідомості з реальним світом, його ві-ми і предметами посилюється і здатна навіть породити в новому понятті «шматочок фантазії».
Найважливішу роль в пізнанні людиною навколишнього світу, його спроби знайти щось спільне серед одиничних яв-лений грає здатність людського мислення до обоб-щеніям і абстрагування. Тільки при наявності абстракт-ного мислення і здатності узагальнювати можуть виникати релігійні уявлення. І кожен крок вперед по шляху освоєння людиною дійсності створює як нові труднощі, так і нові можливості ілюзій. Так, вже на ранніх щаблях розвитку суспільства людина, наприклад, прагнув знайти спільне між собою і тваринним світом.
Як може бачити студент, ідеальний світ завжди перед- постає перед нами пов'язаним з матеріальним. Помилки в пізнанні відбуваються в процесі життя, людської практики. Сам відрив будь-якого загального поняття від конкурують-них речей є хоч і ілюзорним, але ідеальним від-раженіем матеріальних речей.
Розкриття причин виникнення і існування ре-лігіі буде неповним без розгляду її психологічний-ських коренів (від грец. Psyche - душа, життя). Слід отме-тить, що ця проблема не отримала ще досить повної розробки в нашій релігієзнавчої літератури. Поки увага зосереджена в основному тільки на емоціон-льно стороні психологічних процесів. Проблема впливу почуттів, емоцій на походження релігії була поставлена ще античними мислителями. «Страх створив богів», - говорив давньоримський поет Стацій.
Мислителі нового часу продовжили і розвинули цю ідею. Особливо великий внесок у дослідження психоло-ня коренів релігії вніс Л. Фейєрбах. Німецький мислитель в розуміння психологічних причин вклю-чіл не тільки негативні почуття (страх, Неудовлетв-ність, страждання), але і позитивні (радість, бла-годарность, любов, шанування і т.д.); не тільки почуття, але і бажання, прагнення, потреби в подоланні від-ріцательно емоцій, розради.
Коли ми говоримо, що деякі емоції створюють бла-гопріятную грунт для релігії, ми ні в якому разі не вважаємо, що людина, що зазнає подібні емоції, обов'язково стане релігійним, неминуче прийде до релігії. Вирішальну роль у формуванні його переконань грають умови його життя, виховання, безпосереднє оточення. Емоціям, які в даному разі благо-пріятствуют релігії, протистоїть в свідомості індивіда. Не тільки його розум, а й багато інших почуття, ворожі релігії.