Частина третя. Розділ VI. Оплата і нормування праці
Глава 20. Загальні положення
Глава 21. Заробітна плата
Утримання із заробітної плати працівника виробляються тільки у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими федеральними законами.
Утримання із заробітної плати працівника для погашення його заборгованості роботодавцю можуть здійснюватися:
- для відшкодування невідпрацьованого авансу, виданого працівнику в рахунок заробітної плати;
- для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого в зв'язку зі службовим відрядженням або переведенням на іншу роботу в іншу місцевість, а також в інших випадках;
- для повернення сум, зайво виплачених працівнику внаслідок лічильних помилок, а також сум, зайво виплачених працівнику, в разі визнання органом по розгляду індивідуальних трудових спорів провини працівника у невиконанні норм праці (частина третя статті 155) або просте (частина третя статті 157);
- при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав щорічну оплачувану відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки. Утримання за ці дні не виробляються, якщо працівник звільняється з підстав, зазначених в пунктах 1, 2, підпункті "а" пункту 3 і пункті 4 статті 81, пунктах 1, 2, 5, 6 і 7 статті 83 цього Кодексу.
У випадках, передбачених абзацами другим, третім і четвертим частини другої цієї статті, роботодавець має право прийняти рішення про утримання із заробітної плати працівника не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або неправильно обчислених виплат, і за умови, якщо працівник не оспорює підстав і розмірів утримання.
Заробітна плата, зайво виплачена працівнику (в тому числі при неправильному застосуванні законів чи інших нормативних правових актів), не може бути з нього стягнена, за винятком випадків:
Глава 22. Нормування праці