Даний вид (спосіб) тлумачення правомірно розглядати як результат тлумачення. Прийнято виділяти буквальне (адекватне), розширювальне і обмежувальне тлумачення.
Залежно від результатів тлумачення розрізняють буквальне (адекватне), розширювальне, або распространительное, обмежувальне тлумачення норми права.
1. Найчастіше воля законодавця усвідомлюється в точному сенсі з текстом норми. Іншими словами, словесне вираження норми і її дійсний сенс повинні збігатися. Тоді кажуть: "дух" і "буква" закону не розходяться, збігаються.
2. Розширене тлумачення норми права, іноді його називають поширювальним, має місце тоді, коли словесне вираз норми вже її дійсного сенсу, тобто "Дух" закону ширше його "літери". Наприклад, в Конституції Укаїни закріплено: "Судді незалежні і підкоряються тільки Конституції Укаїни і федеральному закону" (ч. 1 ст. 120). Насправді маються на увазі не тільки закони, прийняті представницькими законодавчими органами влади, а й підзаконні акти.
3. Обмежувальне тлумачення застосовується у випадках, коли словесне (текстуальний) вираз норми ширше змістовного її сенсу. Наприклад, перераховані в Кримінальному кодексі України обставини, що обтяжують покарання, завжди тлумачаться або буквально, але ніколи не можуть тлумачитися розширено (ст. 63). А обставини, що пом'якшують покарання, підлягають розширювальному тлумаченню, оскільки в ст. 61 КК України вказується, що при призначенні покарання можуть враховуватися як пом'якшувальних обставин і інші, не передбачені цією статтею.
Розширене і обмежувальне тлумачення відносяться до виключних видів, як правило, використовується буквальне тлумачення. Зазвичай вважається, що не можуть розширено тлумачитися норми, що встановлюють будь-які обмеження або більш сувору відповідальність, а також санкції норм права. Якщо ж в тексті норми використані такі обороти, як "та інші" умови або обставини, "інші", "і так далі", то вони припускають розширене тлумачення.
не мають самост.знач. і діють в єдності з тими нормами, які тлумачать
Нормативно-правовий акт - прийнятий в установленому порядку спеціально на те уповноваженим суб'єктом офіційний акт документ, який встановлює норми права.
Інтерпретаційний акт - особливий різновид результату юридично значущих дій, виражена у встановленій формі, що видається владним органом в передбаченому законом порядку, що містить правила поведінки загального або індивідуального характеру.
Правозастосовний - офіційне, виражене в різноманітних формах індивідуальне веління (правило) компетентних органів, спрямоване на організацію здійснення права.
Серед правових актів-документів розрізняють:
· Нормативно-правові акти (нормативні акти);
· Акти тлумачення права (інтерпретаційні акти);
· Акти застосування права (правозастосовні акти).
Нормативні акти - первинні, інтерпретаційні та правозастосовні акти - похідні від нормативних у тому сенсі, що без нормативних актів їх існування немислиме. Спочатку з'являється (видається) нормативний акт, потім з'являються акти його тлумачення і застосування, тобто він (нормативний акт) - обов'язкова передумова появи останніх, оскільки неможливо тлумачення і застосування права без самого права (представленого таким його джерелом як нормативний акт). Різниця цих актів за суб'єктами виражається в тому, що відповідно до законодавства України тільки нормативні акти - результат діяльності суб'єктів правотворчості, тобто нормативні акти - результат правотворчої діяльності (правотворчості). Законодавство України не передбачає правотворческие повноваження для суб'єктів тлумачення і застосування норм права.
Нормативні акти - різновид джерел (форм) права, акти тлумачення і застосування права такого офіційного статусу не мають.
Нормативні акти містять норми права. Акти тлумачення права містять роз'яснення змісту відповідних норм права, тобто в них розтлумачується (пояснюється) як треба правильно розуміти сенс тих чи інших норм права. Правозастосовний акт містить індивідуальне (персоніфіковане) владне розпорядження, винесене уповноваженим на те органом (особою) в результаті рішення їм конкретної юридичної справи.
Правозастосовні акти застосовуються з урахуванням актів їх офіційного тлумачення. Самі по собі акти тлумачення права юридичного значення не мають, вони діють і застосовуються в єдності з тими нормами, які тлумачать (в єдності з відповідним нормативними актами).