Технічний контроль є найважливішим елементом метрологічного забезпечення виробництва і складовою частиною системи управління якістю продукції. Технічний контроль - це перевірка відповідності об'єкта встановленим технічним вимогам. Види технічного контролю класифікуються за такими ознаками: об'єкт контролю, етапи процесу виробництва, повнота охоплення контролем, зв'язок з об'єктом контролю в часі, ефективність контролю, ступінь автоматизації, вплив на хід виробничого процесу, місце розміщення засобів контролю, обов'язковість проведення (рис. 2.12) .
Мал. 2.12. Класифікація видів технічного контролю
За місцем у виробничому процесі розрізняють вхідний, операційний і приймальний контроль.
Вхідний контроль якості комплектуючих виробів, напівфабрикатів і матеріалів вводиться на підприємствах з метою встановлення відповідності якості комплектуючих виробів, напівфабрикатів, заготовок і матеріалів за параметрами, які вказані в стандартах, договорах на поставку цих виробів, напівфабрикатів і матеріалів. Вхідний контроль дозволяє зібрати об'єктивну інформацію про закуповуваних матеріалах з метою вибору найбільш підходящого постачальника або для формулювання додаткових вимог до показників якості матеріалів.
Операційний контроль - це контроль якості продукції (або технологічного процесу), що виконується під час або після завершення певної технологічної операції. Операційний контроль проводять з метою своєчасного запобігання відступів від вимог конструкторської та технологічної документації при виготовленні деталей, складальних одиниць, а також для виявлення характеру і причин відхилень параметрів технологічних процесів від їх нормативних значень і розробки заходів, спрямованих на забезпечення стабільності якості продукції, що випускається.
Завданнями операційного контролю є:
· Перевірка відповідності якості контрольованих параметрів об'єктів (деталей, складальних одиниць і ін.) Вимогам придатності;
· Перевірка відповідності режимів і параметрів технологічного процесу вимогам технологічної документації;
· Отримання інформації для регулювання технологічного процесу, тобто виконання необхідних коригувальних заходів в ході технологічного процесу за результатами перевірки його режимів і параметрів або якості деталей і складальних одиниць.
Операційний контроль проводять виконавці операцій, майстри, працівники відділів технічного контролю (ВТК) за планами, встановленим відповідною документацією та в залежності від вимог, що пред'являються до якості продукції.
Операційний контроль здійснюється, як правило, на всіх стадіях виробництва. При організації операційного контролю необхідно забезпечити безперервність контролю і охоплення контролем усіх технологічних операцій, що визначають якість виробу. Принцип безперервності контролю ґрунтується на нерозривному зв'язку технологічного процесу і контрольних операцій. При цьому технологічний процес контролюється і коригується на протязі всього часу його виконання.
Завданнями приймального контролю є перевірка:
· Експлуатаційних характеристик готових виробів;
· Наявності передбаченої супровідної документації, що підтверджує приймання деталей, складальних одиниць;
· Наявності маркування, консервації, упаковки, тари;
· Комплектності готових виробів.
Основна частина контрольних операцій припадає на операційний контроль, який робить вирішальний вплив на якість виробленої продукції.
По повноті охоплення продукції контролем розрізняють суцільний контроль. в ході якого здійснюється контроль кожної виробленої одиниці продукції і вибірковий, в ході якого оцінку якості виробленої продукції оцінюють за результатами контролю вибірки з партії продукції. Вибірковим методам віддають перевагу в разі контролю виробів що випускаються в ході стабільного технологічного процесу, що дозволяє поширювати результати контрольної вибірки на партію однорідних виробів.