Велике значення в діяльності підприємства для забезпечення його фінансової стійкості і платоспроможності належить оборотних коштів. За своєю економічною природою оборотні кошти являють собою грошові кошти, авансовані для обслуговування поточної діяльності підприємства [8].
Функціональна роль оборотних коштів у процесі виробництва, в корені відрізняється від ролі основного капіталу. Оборотні кошти призначені забезпечити безперервність процесу виробництва і важливою їх характеристикою є швидкість обороту [1,2,4,56,72].
Якщо розглядати оборотні кошти з економічної точки зору, то вони являють собою грошові кошти підприємства, які використовуються для створення виробничих запасів сировини, матеріалів, палива, електроенергії, готової продукції і так далі, тобто йдуть на формування оборотних фондів і фондів обігу (Eng. Circulating funds, floating assets) [13, с. 160].
З фінансової точки зору оборотні кошти являють собою найбільш рухому частину капіталу підприємства, яка на відміну від основних засобів є більш «текучої» і легко трансформується в грошові кошти; частина коштів виробництва, цілком споживана протягом виробничого циклу [14, с. 188].
Оборотні кошти - грошові кошти підприємства, які використовуються для фінансування поточної фінансової діяльності [44, с.30].
Економіко-математичний словник трактує поняття оборотних засобів як вкладення фінансових ресурсів в об'єкти, використання яких здійснюється в рамках одного виробничого циклу або відносно короткого періоду часу [35, с. 345].
Однак в економічній літературі часто можна зустріти визначення необоротних засобів, а оборотного капіталу, який являє собою найбільш рухому частину капіталу підприємства, яка на відміну від основних засобів є більш «текучої» і легко перетворюється в грошові кошти, а так само це частина засобів виробництва цілком споживана протягом виробничого циклу [66, с. 213].
Однак в даний час в українських джерелах акцент робиться не на економічній, а радше на бухгалтерської трактуванні [15,16,17,23,28,55]. Оборотні кошти розглядаються тут як вартість активів розділу балансу «оборотні активи» і відповідно капіталу, вкладеного в ці активи. Так, наприклад, англо-український тлумачний словник бухгалтерський облік і аудит трактує оборотний капітал (circulating capital) як частина капіталовкладень компанії, яка постійно витрачається і оновлюється, забезпечуючи безперервність операцій [23, с. 113].
Оборотні кошти - активи, які тимчасово, перебуваючи в запасах товарно-матеріалних цінностей, дебіторської заборгованості, цінних паперах, короткострокових зобов'язаннях, грошових коштах, на протязі одного виробничого циклу або одного року можуть бути звернені в готівку [34, с.663].
Термін «оборотний капітал» відноситься до мобільних (поточні) активів підприємства, які є грошовими коштами або можуть бути звернені в них протягом року або одного виробничого циклу [42, с.330].
Оборотний капітал (current capital), трактується як вартість оборотних коштів організації в грошовому вираженні [70, с.187]. У зарубіжних джерелах оборотні кошти розглядаються як «часто обертаються в процесі діяльності підприємства активи» [18, 57] кошти здійснюють обіг .... (Гроші-Засоби-Гроші) ... протягом року або одного виробничого циклу. При цьому в багатьох перекладних джерелах використовуються терміни: «мобільні активи», «поточні активи», в англомовному варіанті - current assets, circulating assets.
З мінімальним ризиком вкладень З високим ризиком вкладень
З малим ризиком вкладень З середнім ризиком вкладень
Мал. 2. Класифікація оборотних коштів
Оборотні кошти знаходяться в постійному русі [9,17,20,22,84]. Послідовний кругообіг коштів можна представити у вигляді такої схеми [43] рис.3:
Грошові та прирівняні до них кошти
Рис.3. Кругообіг оборотних коштів по Ковальову В.В.
На першій стадії кругообігу оборотних коштів наявність грошових коштів у підприємства дозволяє йому безперебійно забезпечувати процес матеріально-технічного постачання. Варто відзначити, що достатність грошових коштів на цій стадії кругообігу створює необхідні умови для формування речових факторів виробництва і в певному сенсі зумовлює виконання планового завдання за обсягом виробництва продукції, виконання робіт, послуг. Перехід засобів підприємства з грошової в товарну форму є першою стадією звернення [93, с.5].
Друга стадія характеризується вступом засобів і предметів праці в процес виробництва, який завершується випуском готової продукції.
Наступна стадія відбувається в момент переходу вартості в початкову грошову форму, коли вироблена готова продукція реалізується на сторону і, як правило, в кредит (договірні відстрочки), в результаті утворюється дебіторська заборгованість, яка через деякий проміжок часу перетворюється в грошові кошти. В іншому випадку при невиконанні умов контракту з надання відстрочок по платежах підприємство несе прямі збитки, які негативно впливають на його діяльність, а так само на фінансове становище, так як відбувається відволікання коштів з кругообігу поточних активів. Таким чином, вважаємо, що буде найбільш правильно розділити останню стадію кругообігу на дві:
- стадія реалізації продукції, до моменту її оплати споживачем, на цьому етапі авансируемая вартість перетворюється в дебіторську заборгованість.
- стадія оплати - після оплати дебіторська заборгованість підприємства знову перетворюється в грошові кошти.
Безперервність виробничого процесу означає, що в обов'язковому порядку у підприємства постійно існує на всіх стадіях кругообігу частина ресурсів у вигляді вартості поточних активів. Дана частина ресурсів перетікає з однієї стадії в іншу, послідовно перетворюючись з грошової форми в товарну, потім у виробничу, товарну і знову в грошову [17, с.17]. Безперервність і єдність процесу кругообігу ресурсів підприємства дозволяють об'єднати виробничі фонди і фонди обігу в поняття «оборотні кошти». Це відокремлювалися частина вартості становить оборотні кошти підприємства, як частини його майна.
Розподіл оборотних коштів на оборотні виробничі фонди і фонди обігу визначається особливостями їх використання та розподілу в сферах виробництва продукції і її реалізації. Величина оборотних коштів, зайнятих у виробництві, визначається в основному тривалістю виробничих циклів виготовлення виробів, рівнем розвитку техніки, досконалістю технології й організації праці. Сума засобів обігу залежить головним чином від умов реалізації продукції і рівня організації системи збуту продукції.