Тарифні ставки визначаються за допомогою актуарних розрахунків.
Тарифна ставка, за якою укладається договір страхування, носить назву брутто-ставки.
У свою чергу брутто-ставка складається з двох частин: нетто-ставки і навантаження. Власне нетто-ставка виражає ціну страхового ризику: пожежі, повені, вибуху і т.д. Навантаження покриває витрати страховика з організації та проведення страхової справи, включає відрахування в запасні фонди, містить елементи прибутку. В основі побудови нетто-ставки по кожному виду страхування лежить ймовірність настання страхового випадку.
Страховий тариф, як правило, розраховується окремо по особистому, майновому страхуванню і страхуванню відповідальності. У зв'язку з цим і нетто-ставки мають різну структуру. Загальна нетто-ставка складається з окремих (приватних) нетто-ставок, що відображають різні види страхування. Так, при страхуванні життя він може складатися з наступних приватних: на випадок хвороби, непередбачених обставин або смерті (загибелі). При цьому відрахування в приватні нетто-ставки виробляються в прямій залежності від ступеня ризику (ймовірності настання страхового випадку).
Нетто-ставка - основна частина брутто-ставки, призначена для формування страхового фонду, використовуваного для поточних страхових виплат і створення страхових резервів. Розрахунок нетто-ставки проводиться на підставі принципу еквівалентності фінансових зобов'язань страховика і страхувальника і є однією з основних задач актуарних розрахунків. Припустимо, щорічно з 1 000 будинків на даних ділянках 6 повністю згоряють. Вартість кожного будинку становить 500 тис. Руб. в цьому випадку страховик повинен мати у своєму розпорядженні валютним фондом для виплат в розмірі 3 млн руб. (500 тис. Руб. * 6). Якщо цю суму виплат розділити на всіх домовласників, то отримаємо частку кожного страхувальника, яку він повинен внести в страхову організацію: 3 млн руб. / 1 000 = 3 000 руб. Це і буде нетто-ставка для одного об'єкта страхування.
На практиці розрахунок нетто-ставки більш складний, тому що вимагає врахування ступеня пошкодження застрахованих об'єктів (частина будинків згоріла в повному обсязі, частина лише пошкоджена), коливань числа страхових випадків по роках і ряду інших чинників.
Нетто-ставка складається з стількох частин, скільки видів приймається на страхування за договором страхування. Наприклад, в змішаному страхуванні життя нетто-ставка складається з нетто-ставок: на дожиття, на випадок смерті, на випадок втрати працездатності.
За рахунок навантаження покриваються такі витрати страховика:
- організаційні витрати. Пов'язані з установою страхової організації і відносяться до активів страховика;
- аквізиційні витрати. Це виробничі витрати страхової організації, пов'язані із залученням нових страхувальників і укладенням нових страхових договорів за посередництва страхового агента;
- інкасаційні витрати. Пов'язані з обслуговуванням готівкового грошового обороту надходження страхових платежів. Це витрати на виготовлення бланків, квитанцій про прийом страхових платежів і облікових регістрів;
- ліквідаційні витрати. Витрати на ліквідацію збитків, завданих страховим випадком. До них відносяться витрати на оплату праці ліквідаторам (особам, які займаються ліквідацією збитку), зрозумілим, судові витрати, поштово-телеграфні витрати, витрати по виплаті страхового відшкодування;
- Управлінські витрати. Включають загальні витрати управління і витрати по управлінню майном. Велика частина їх залежить від рівня зайнятості у страховій компанії.
У навантаження включаться також планована частка прибутку страхової організації.
Частка навантаження в брутто-ставці по ризикових видах добровільного страхування зазвичай не перевищує 40 - 50%. За накопичувально-ощадним видами страхування життя навантаження становить не більше 10%, так як страхові тарифи в цьому випадку в 4 - 5 разів вище, ніж при ризикових видах страхування.
Навантаження (F) в загальному вигляді представляється як сума двох складових:
F = F1 + F2, де F1 - витрати на ведення справи;
F2 - плановий прибуток.
Подання навантаження у вигляді двох доданків обумовлено тією обставиною, що одна частина навантаження, що формує одні статті витрат, виражається в грошових одиницях, а інша частина - в частках від брутто-ставки.
Структура страхового тарифу має велике значення в страхуванні і діяльності страхових організацій в цілому з наступних причин:
1. Правильно встановлена частка нетто-ставки при фактичній повноті страхового портфеля на рівні прийнятої в розрахунку тарифу гарантує страхові виплати страхувальникам (застрахованим особам, вигодонабувачам) у зв'язку з настанням страхових випадків.
2. Структура тарифу є основною для складання видаткової частини планового балансу доходів і витрат (фінансового плану) страхової організації.
3. Структура страхового тарифу зумовлює граничні розміри окремих видів фактичних витрат страховика.
4. Вона служить підставою для правильного встановлення бази оподаткування для сплати податку на прибуток.
Роль страхових тарифів в діяльності страхової організації виняткова велика. Від них залежить загальне надходження страхової премії, фінансова стійкість, платоспроможність, рентабельність страхових операцій і конкурентоспроможність страхової організації.
Тому при зверненні за отриманням ліцензії вперше або у випадках застосування нових видів страхування страховик відповідно до Умов ліцензування страхової діяльності на території України представляє розрахунки з викладом застосованих при цьому методик і зазначенням використанням вихідних (статистичних) даних, а також структуру тарифних ставок за видами страхування за встановленою формою. Структура тарифної ставки представляється у вигляді часток всіх складових у відсотках до загальної її величині. Зміни, що вносяться до подальшому в величину і структуру тарифів до їх застосування в договорах страхування, підлягають обов'язковому погодженню з органом страхового нагляду.
Розмір і структура страхових тарифів за обов'язковими видами страхування встановлюються відповідно до федеральних законів про обов'язкове страхування. Тарифи за добровільними видами особистого страхування, страхування майна і страхування відповідальності можуть розраховуватися страховиками самостійно. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.
При обчисленні розміру страхових тарифів одиниця розрахунків може розглядатися в цілому для країни, по окремих регіонах, з урахуванням особливостей даного конкретного району і неоднаковості прояви страхового ризику в часі і просторі.
Якщо тарифні ставки розраховані правильно, то страховик за рахунок отриманих страхових платежів може в повній мірі виконати свої зобов'язання, покрити витрати по проведенню страхування. При сприятливому розвитку ризиків і незначних збитках страховик може отримати прибуток. Однак треба мати на увазі, що при розрахунку фактичних результатів за поточний звітний період береться до уваги і сума заявлених, але неврегульованих збитків, які мають істотний вплив на фінансові показники діяльності страхової компанії. Завищення тарифів по відношенню до ймовірності наявного ризику не сприяє укладанню договорів страхування з потенційними страхувальниками і знижує конкурентоспроможність страховика.
Заниження тарифної ставки може привести до того, що у страхової організації не вистачить коштів для здійснення страхових виплат, і в результаті збиток страхувальник не буде відшкодовано. Дана ситуація складається далеко не завжди.
Ставки розраховуються на так званий тарифний період, тобто еквівалентність досягається за період, який був покладений в основу розрахунку тарифів.
Розрахунок тарифів з додатком використаної методики, зазначенням джерела вихідних даних і структури тарифної ставки, визначенням частки нетто-ставки і навантаження подається до органу страхового нагляду. Після отримання дозволу страхова організація має право застосовувати розраховані тарифи. Стосовно до конкретного договору страхування розмір страхового тарифу визначається за згодою сторін з урахуванням багатьох обставин, що характеризують даний об'єкт страхування.
Нетто-ставка цілком призначається для створення фонду виплат страхувальникам. У зв'язку з цим вона повинна бути побудована таким чином, щоб забезпечити еквівалентність взаємовідносин між страховиком і страхувальником. Іншими словами, страхова компанія повинна зібрати стільки страхових премій, скільки належить потім виплатити страхувальникам.
Саме її правильне визначення є гарантією забезпечення фінансової стійкості страховика.