Економічна сутність страхування та його функції.
Страхування - це економічні відносини щодо створення спеціальних грошових фондів з внесків фізичних і юридичних осіб і подальшого використання цих фондів для відшкодування тим же або іншим особам шкоди (шкоди) при настанні різних несприятливих подій в їх житті і діяльності, а також для виплат в інших, визначених договором або законом випадках.
Страхування також можна визначити як особливий вид економічної діяльності, пов'язаний з перерозподілом ризику завдання шкоди майновим інтересам серед учасників страхування (страхувальників). Мінімізація збитків.
З економічної точки зору страхування є перерозподіл грошових коштів. Особливості такого перерозподілу:
1) перерозподільнівідносини виникають у зв'язку з наявністю для учасників страхових відносин певної ймовірності настання випадкової події, з приводу якого проводиться страхування, тобто вони носять ризиковий характер;
2) перерозподіл коштів обмежується в основному особами, які беруть участь у страхуванні, тобто вона носить замкнутий характер;
3) перерозподіл грунтується на тому, що кількість осіб, що вносять грошові кошти в страхові фонди, перевищує кількість осіб, на користь яких здійснюється використання коштів страхових фондів;
4) страхування передбачає перерозподіл збитку як між територіальними одиницями, так і в часі.
1) формування спеціалізованого страхового фонду грошових коштів-формується як в обов'язковому, так і в добровільному порядку. Сприяє вирішенню проблеми інвестицій тимчасово вільних грошових коштів.
2) відшкодування збитків та особисте матеріальне забезпечення громадян-здійснюється в рамках договору страхування.
3) попередження страхового випадку і мінімізація ущерба- різні заходи щодо недопущення або зменшення негативних наслідків страхових випадків і т.д. (превентивні заходи).
4) функція інституційного інвестора- використання коштів страхових резервів для здійснення операцій інвестування.
Основи побудови страхових тарифів. Склад і структура страхового тарифу по ризикових видах страхування.
Страховий тариф являє собою ставку страхового внеску з одиниці страхової суми або об'єкта страхування. Таким чином, на основі страхового тарифу визначаються страхові платежі, які формують страховий фонд. Тарифна політика - це цілеспрямована діяльність страховика по встановленню та розробці страхових тарифів для задоволення інтересів страхувальників і беззбитковості страхових операцій.
Тарифи будуються не довільно, а на основі певних історично сформованих принципів. Існує п'ять принципів побудови тарифів (тарифної політики):
1) Еквівалентність страхових відносин сторін: тариф повинен максимально відповідати ймовірності збитку. Це забезпечує зворотність коштів страхового фонду за тарифний період тієї сукупності страхувальників, для яких будувалися страхові тарифи. Принцип еквівалентності відповідає перераспределительной сутності страхування.
2) Доступність страхових тарифів для широкого кола страхувальників: надмірно високі тарифні ставки стають гальмом на шляху розвитку страхування. Доступність тарифних ставок безпосередньо залежить від числа страхувальників і кількості застрахованих об'єктів - чим більше число страхувальників і кількість застрахованих об'єктів, тим нижче страховий тариф.
3) Стабільність розмірів страхових тарифів протягом тривалого часу: незмінні протягом кількох років тарифні ставки зміцнюють впевненість страхувальників в надійності страховика.
4) Розширення обсягу страхової відповідальності, якщо це дозволяють діючі тарифні ставки. Цей принцип є пріоритетним в діяльності страховика. Дійсно, чим ширше обсяг страхової відповідальності, тим більше страхування відповідає потребам страхувальника. Це розширення можливо при зниженні збитковості і незмінних тарифах.
5) Забезпечення самоокупності та рентабельності страхових операцій: страхові тарифи повинні будуватися таким чином, щоб надходження страхових платежів постійно покривало витрати страховика і забезпечувало страховику нормальний прибуток.
При розрахунку ставки страхового тарифу (або так званої брутто-ставки) за окремими видами страхування проводиться розрахунок двох її складових: нетто-ставки і навантаження до нетто-ставкою.
Нетто-ставка призначена для формування страхового фонду в його основній частині, яка спрямовується на страхові виплати у формі страхового відшкодування та страхового забезпечення. Розраховується нетто-ставка виходячи з ймовірності нанесення страхувальникам збитку. Якщо умовами страхування передбачається кілька видів страхової відповідальності, то сукупна нетто-ставка може складатися з суми кількох приватних нетто-ставок.
Страхові тарифи розраховуються за кожним видом і варіанту страхування. Вони залежать від обсягу страхової відповідальності страховика:
- набору ризиків, на випадок настання яких проводиться страхування;
- встановленого розміру страхових виплат по кожному з них.
Зміна (розширення або обмеження) обсягу страхової відповідальності страховика призводить до зміни страхових тарифів, при цьому при збільшенні кількості ризиків, прийнятих на себе страховиком, підвищується страховий тариф.
Навантаження до нетто-ставкою становить меншу частину брутто-ставки. Залежно від форми і виду страхування вона коливається від 9 до 40%. Навантаження до нетто-ставки включає наступні накладні витрати страховика:
- оплату праці штатних і позаштатних працівників страхової організації;
- інші витрати компанії, пов'язані з виконанням нею своєї діяльності;
- відрахування до фонду превентивних (попереджувальних) заходів;
По ризикових видах Страхування за основу нетто-ставки приймається збитковість страхової суми - економічний показник, який розраховується на підставі статистичних даних і характеризує співвідношення між виплачуються страховим відшкодуванням і страховою сумою всіх застрахованих об'єктів. Він відображає частку сукупної страхової суми, яка вибуває зі страхового портфеля при настанні страхової події, і дозволяє зіставити витрати на виплату з об'ємом прийнятої на себе страховиком відповідальності.
За накопичувальним видам страхування (страхування життя) для розрахунку нетто-ставок використовуються показники смертності і тривалості життя населення, розраховані за таблицями смертності, а також норми прибутковості від інвестування надійшли страхових нетто-платежів, що розглядаються в якості інвестиційних ресурсів страховика. Розрахунки страхових тарифів по страхуванню життя отримали назву актуарних, хоча останнім часом це поняття відноситься також і до розрахунків по ризикових видах страхування. Актуарні розрахунки - це система математичних і статистичних методів, за допомогою яких визначаються фінансові взаємовідносини страховика і страхувальника з довгострокового страхування життя.
Основними матеріалами для розрахунку тарифних ставок служать таблиці смертності і середньої тривалості життя населення, які характеризують смертність по віковим групам та дожіваемості при переході з одного віку до наступного.
Таким чином, при страхуванні життя повна нетто-ставка визначається як сума складових нетто-ставок для виплат при дожитті до закінчення терміну дії договору страхування і на випадок смерті, а при змішаному страхуванні життя в її склад включається також нетто-ставка для виплат за нещасними випадками , що розраховується за методикою для ризикових видів страхування. У загальному випадку нетто-ставка по страхуванню життя залежить від віку і статі застрахованої особи, норми прибутковості, прийнятої страховиком при розрахунках, обсягу його відповідальності, розміру і термінів сплати страхової премії. Такі ж обставини визначають розмір страхових тарифів по страхуванню ренти і пенсії, однак в цьому випадку при їх розрахунку враховують також періодичність і розмір страхових виплат.
На сучасному страховому ринку діють сотні страхових організацій. Тому рівень тарифної ставки стає найважливішим важелем конкуренції, яка постійно змушує страховиків знижувати тарифи для залучення клієнтів. Якщо страховик здійснює з якого-небудь виду страхування одиничні угоди, розмір страхового тарифу не так важливий для забезпечення фінансової стійкості. При здійсненні ж масових видів страхування значне відхилення тарифних ставок від їх ринкового рівня може порушити фінансову стійкість страховика, привести до неможливості виконання зобов'язань перед страхувальниками. З іншого боку, завищення розмірів страхових тарифів, яке може мати місце при монопольному становищі окремого страховика (групи пов'язаних страховиків) на ринку або при проведенні обов'язкових видів страхування, веде до зайвої сплати страхувальниками страхових внесків, тобто порушення принципу еквівалентності взаємини сторін. Таким чином, ринкове регулювання страхового тарифу не гарантує гармонії інтересів страховика, страхувальника і суспільства. Тому дотримання принципів побудови страхових тарифів контролюється органами страхового нагляду, щоб не допускати їх істотного завищення або заниження.