Страховий ринок - це особлива сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга - страховий захист, формуються пропозиція і попит на неї. Об'єктивною основою розвитку страхового ринку є мож-ника в процесі відтворення потреба в забезпе-ванні безперебійності цього процесу, що виражається в наданні грошової допомоги постраждалим у разі настання неодмінно-двіденія несприятливих подій.
На страховому ринку відбувається формування та розподілу житла-ня страхового фонду для забезпечення страхового захисту загально-ства.
Суб'єктами страхового ринку є страхові організа-ції (страховики), які в тій чи іншій мірі беруть участь в наданні страхової послуги, страхувальники і застрахований-ні.
Формування страхового ринку відбувається в ході розвитку товарно-грошових відносин і відповідає загальному рівню «товарності» в країні.
Однак практика показала, що монополія на проведення страхування, як і будь-яка інша монополія, не сприяє орієнтації на інтереси страхування, породжує відомчі інтереси, задоволення яких стає першочерговим завданням, веде до бюрократизації страхового апарату, позбавляє його роботу гнучкості і маневреності.
До того ж підвищення фінансової стійкості страхових операцій можливо при концентрації страхового фонду тільки до певної межі, за межами якого подальше нарощування обсягу страхового фонду перестає надавати впливав-ня на рівень стійкості.
В умовах переходу до ринку, який передбачає можли-ність вибору товару на основі конкуренції товаропроізводіте-лей, уряд країни вважає можливим відмовитися від моно-поліі в страхуванні.
Процес роздержавлення власності, активне роз-нення різних її форм, перехід до реального самофінансування підприємств, підвищення їх відповідальності за своєчасне виконання узятих на себе зобов'язань супроводжуються б-стрим розвитком страхування, розширенням сфери його застосований-ня.
Воно стає одним з найважливіших факторів, забезпечую-щих стабільність економіки в умовах переходу до ринку. У свою чергу потреби ринкової економіки стимулюють розвиток страхового ринку як важливого елемента загальної системи ринкових відносин.
Ринок спонукає страхові організації брати участь в операціях комерційного характеру, проводити активну ін-вестіціонную діяльність крім, надання суто страхових послуг, і в результаті дає додатковий імпульс розвитку економіки.
Атрибутами ринку, в тому числі і страхового, є про-давец, покупець, товар (або послуга) і реальна свобода покупа-теля у виборі товару (послуги).
На страховому ринкеУкаіни в даний час діють в основному «прямі» страховики: до недавніх пір монополь-ве становище на внутрішньому ринку займав Держстрах СРСР; останнім часом все більшого поширення набувають акці-онерние страхові товариства.
На зовнішньому ринку діють страхове акціонерне товариство «Ингосстрах» і його представництва за кордоном (Чорноморсько-Балтійський генеральне страхове акціонерне товариство «Блекбалсі», Чорноморсько-Балтійський страхове транспортний акціонерне товариство «Софаг», страхове акціонерне товариство «Гарант» і ін .).
Йде процес формування акціонерних страхових про-вин, орієнтованих на іноземне страхування ( «Росія», «Дальросс» і ін.).
Перестрахування, яке в умовах розвинутого ринку прово-диться настільки широко, що формується самостійний пе-рестраховочний ринок, вУкаіни знаходиться в зародковому перебуваючи-ванні.
Певною мірою це пов'язано з тим, що Держстрах, який був до недавнього часу монополістом у проведенні страхових операцій, в перестрахуванні не потребував, - фінансова стійкості-с- його операцій була дуже висока внаслідок величезного страхового портфеля і значною територіальною розклад-ки шкоди.
Крім того, за довгі роки монопольного володіння ринком Держстрах накопичив значні запасні і резервні фонди, які дозволяли покрити будь-який, навіть екстраординарний збиток. Що ж стосується новостворених страхових організа-цій, то вони проводять в основному ті види страхування, де через-надзвичайними збитки або неможливі, або малоймовірні. До то-му ж особливістю українського страхового ринку є широке участь банків як засновників або гарантів страху-вих організацій.
Посередниками в проведенні страхування є брокери (брокерські фірми) і страхові агенти.
Страхові агенти укладають договори добровільного страхування зі страхувальниками від імені страховика, роз'яснюють правила і умови страхування, допомагають страхувальнику офор-мить відповідні документи при настанні страхової події для отримання страхової суми.
Брокери на відміну від страхових агентів виступають від імені і в інтересах страхувальника. Брокери можуть працювати одновремен-но з декількома страховими організаціями.
Послуги спілок та асоціацій страховиків знаходяться в даний час в стадії становлення.
У структурах Конгресу українських ділових кіл діє український союз страховиків. Створено також Страховий союзУкаіни.
Покупцями страхової послуги можуть бути будь-які юридиче-ські або фізичні особи, якщо це не суперечить правилам і умовам даного виду страхування. Так, в особистому страхуванні існують певні вікові обмеження, в иму-суспільній страхування - обмеження по складу майна, за ступенем зносу і т. Д.
Страхова послуга може бути надана на основі догово-ра (в добровільному страхуванні) або на основі закону (в орга-тельном страхування).
Інакше кажучи, в тих випадках, коли надання страхового захисту необхідно з позицій суспільних інтересів, страху-ватель принуждается до придбання страхової послуги.
У минулому Держстрах навіть добровільне страхування вважав «односторонньо обов'язковим», що означало обов'язковість прийому на страхування будь-якого страхувальника, якщо це прямо не суперечило умовам страхування. У зарубіжному страхова-ванні прийнятий більш жорсткий підхід.
Наприклад, може бути відмовлено в прийомі на страхування власнику автомашини, якщо він помічений в порушеннях правил вулич-ного руху, або власнику нерухомості, якщо він відмовився виконати вимоги фахівця страхової компанії щодо забезпе-чення додаткової протипожежної безпеки.
Акціонерні і кооперативні страхові організацііУкаіни в даний час тільки формують свій портфель і завоева-вают клієнтуру, тому у випадках підвищеного ризику вони вважають за краще не відмовляти в прийомі на страхування, а використовувати підвищення ціни на страхову послугу.
Специфічним товаром, запропонованим на страховому ринку, є страхова послуга.
Як і будь-який інший товар, вона має споживчу і мено-ву вартість.
Споживною вартістю страхової послуги є забезпе-печення страхового захисту, яка стосовно одному конкретному страхуванню набуває форми страхового покриття-ку.
Страхове покриття являє собою страхове забезпе-ня конкретного об'єкта на випадок певних договором з-битій.
Мінова вартість - це ціна страхової послуги, отримую-щая своє вираження у страховому тарифі, а потім внеску або платежі.
Ціна на страхову послугу складається на конкурентній основі при зіставленні попиту і пропозиції, але в її основі лежать суспільно необхідні витрати на надання цієї ус-луги, т. Е. Розмір страхового відшкодування і витрати на ведення справи.
В умовах конкуренції ціна є об'єктом договору, але вона завжди рухається в певних межах. Нижня межа ціни визначається принципом еквівалентності у страхових від-носіння, який передбачає рівність між надхо-ням платежів від страхувальників і виплатами страхового возм-щення і страхових сум.
Верхня межа ціни визначається потребами страхів-ника. Її перевищення ставить страхувальника в невигідну конку-рентну позицію, і він втрачає клієнта.
Ціна послуги конкретного страховика залежить від величини і структури його страхового портфеля, якості інвестиційної діяльності, величини управлінських витрат, очікуваного прибутку.
Купівля-продаж страхової послуги оформляється укладенням договору страхування, на підтвердження чого страхувальнику видав-ється страхове свідоцтво (поліс).
Оскільки виплата страхового покриття має вероятност-ний характер, страхувальник в момент укладення договору кре-дітует страховика.
Важливе місце в управлінні продажем послуг займає кон-троль за життєвим циклом конкретного виду страхування. Як і будь-який інший товар, страхова потуга проходить певні стадії життєвого циклу: впровадження на ринку, зростання попиту, зо-лость, насичення ринку, спад продажу і прибутку.
У страховій справі життєвий цикл будь-якого виду страхування добре проглядається з допомогою показників охоплення страхо-вого поля і динаміки кількості укладених договорів (числа продажів).
Коли страхове поле близько до насичення, зростання відсотка ох-вата різко сповільнюється, що сигналізує про майбутній пре-кращения зростання продажів. Кожна фаза життя страхової послуги передбачає використання різних прийомів маркетингової діяльності.
Наприклад, перша фаза вимагає звернути увагу на ре-Клам, друга фаза - на умовах продажу, третя - на ціну страхової послуги, четверта - показує необхідність мо-діфікаціі даного виду страхування і нового виведення його на ринок.
Маркетинг дає практичні результати тільки в тому випадку, якщо його підсумки враховуються при виробленні страхової політики. Як правило, маркетингова діяльність здійснюється на трьох рівнях: стратегічному, тактичному і оперативному. Раз-ється як довготривалі, так і короткострокові цілі страхової організації, а також вирішуються поточні завдання, свя-занние з кон'юнктурою ринку.
На страховому ринку страховики і споживачі страхових послуг є формально вільними суб'єктами. Вони авто-автономних при прийнятті рішень про пропозицію або купівлі стра-ховой послуги. При оцінці потреб в страховій послузі потре-вачів повинен оцінити ризикову ситуацію, в якій йому буде потрібно страховий захист, т. Е. Визначити частоту і тяжкість можливої шкоди.
Уміння дати оцінку величини ризику і виробити стратегію боротьби з ним (страхування, самострахування, кредити банку і т. Д.) Є невід'ємним елементом професійної підготовки менеджера в будь-якій сфері діяльності.
Усвідомивши потребу в страховій послузі, потенційний страхувальник з'являється на страховому ринку, його суб'єктивні очікування зустрічаються з реально пропонованими страховими послугами.
Ринок як форма організації суспільного господарства тре-бует забезпечення можливості для страхувальника вільного ви-бору страхової послуги, що реально тільки в умовах конкурен-ції між страховиками.
Конкуренція страховиків проявляється в основному по сле-дме напрямками: пропозиція нових видів страхування на основі виникнення нових потреб; розробка дого-злодіїв страхування з самої різної комбінацією ризиків, що-б страхувальник міг вибрати такі, які підходять саме для належного йому об'єкта страхування; знижені страху-ші тарифи в порівнянні з пропонованими іншими страховщі-ками при тій же відповідальності і тому ж наборі ризиків; більш зручні форми оплати страхового договору; більш високу якост-ство обслуговування страхувальника.