Картографічні умовні знаки
Картографічні умовні знаки - це графічні символи, за допомогою кото-яких на карті показують вид об'єктів, їх розташування, форму, розміри, якісно-ні та кількісні характеристики.
Використання умовних знаків дозволяє:
- показувати реальні і абстрактні об'єкти (наприклад, висоту снігового по-притулку або індекс континентальності клімату);
- зображати об'єкти, не видимі людиною і навіть не сприймаються орга-нами почуттів (палеорельефа древніх материків, гравітаційні і магнітні поля і ін.);
- передавати внутрішні характеристики об'єктів, їх структуру (обсяг і структуру промислового виробництва, склад населення);
- відображати взаємні відносини об'єктів: порядок та ієрархію, пропорциональ-ності, відмінність, підпорядкованість (геологічна стратиграфія);
- показувати динаміку явищ і процесів (зміна стоку в річкових басейнах-нах по місяцях);
- сильно зменшувати (на мелкомасштабной карті замість показу окремих будинків і кварталів можна дати гуртком позначити весь населений пункт).
Умовні позначення поділяють на 3 основні групи:
До недавнього часу всі знаки були статичними, проте з розвитком електрон-них технологій з'явилися і динамічні умовні знаки.
Існує величезне різноманіття знаків, що застосовуються при створенні карт. Од-нако всі вони складаються з невеликого числа графічних змінних:
Число способів зображення явища на тематичних картах близько восьми, але застосовуються їх різні комбінації.
Спосіб значків. Він широко застосовується на спеціальних картах завдяки сво-їй простоті і графічної точності. Значки вживаються в тому випадку, якщо треба поки-мовити явище, локалізоване по пунктам, наприклад окремі промислові центри, родовища корисних копалин. Значки розрізняються за формою, кольором, розміром. Форма і колір дають якісну характеристику, а розмір - кількісну.
За формою розрізняються:
1. Геометричні значки, які мають вигляд геометричних фігур. Це зображення саме просте і ясне, що має геометричний центр, відповідний Позиціонув-нию об'єкта на місцевості, але простих фігур небагато, їх набір обмежений.
2. Літерні значки. Труднощі цього зображення в тому, що одна і та ж буква може позначати різні об'єкти. Крім того, людина може не володіти цією мовою, і значок буде не зрозумілий. Нарешті, літери можуть займати різну площу і як би позову-жати тим самим розміри зображуваного явища.
3. Символічні значки, передають характерні властивості об'єкта: наприклад, значок видобутку нафти нагадує стилізовану нафтову вишку. Але не для всіх об'єктивним тов можна підібрати символ.
4. Художні значки, що представляють собою дрібні малюнки. Такі значки використовуються на шкільних картах, картах-плакатах. Якщо площа значка пропорції-нальна кількості явища, то можна говорити про абсолютну масштабності явища.
Значковим способом можна передати деякі моменти динаміки явища (на-розтане значки із загальним центром).
Епюра - стрічкова Картодіаграми. З її допомогою зображується ввезення або вивезення, склад і кількість вантажопотоку, такі потоки, для яких важливо показати кількість переміщуваної маси (обсяг, чисельність). Ширина епюри характеризує чисельність переміщуваного явища. При складанні легенди застосовується будь-яка з шкал. Епюра своєю віссю розташовується по траєкторії руху.
Спосіб ліній добре поєднується з будь-якими іншими способами.
Спосіб ізоліній. Ізолінія - лінія з рівною, однаковою числовий характеристи-кою явища. Приклад изолиний - ізогіпс, ізотерми. Для того щоб явище було показано способом ізоліній, воно повинно володіти рядом особливостей:
1) повсюдність його поширення, тобто його повсюдне наявність (наприклад, рельєф);
2) недоцільність застосування сумарних кількісних характеристик;
3) неоднаковість явища в різних точках, розташованих на деякій рас-стоянні один від одного;
4) поступовість, монотонність зміни руху при переході від однієї точ-ки до іншої.
Ізолінії досить часто вживаються на картах природи, на економічних же картах зустрічаються рідко. Спосіб ізоліній досить точний. Для проведення ізольо-ний застосовується спосіб інтерполяції (ділення на рівні відрізки). Крім абсолютної величини явищ, ізолінії показують його поширення в цілому, зображують так званий статистичний рельєф, «описують» його характеристику.
Точковий спосіб. Цей спосіб застосовується при картографуванні явища рас-осередок характеру (розміщення населення, поширення голів худоби). Він по-показувала на картах кількісну характеристику явища. При цьому виконується розстановка крапок відповідно до його географічним поширенням. Кожна точка оз-начає однакову кількість об'єктів, число яких в точці називається вагою точки.
На відміну від способу значків кожна точка не означає конкретний об'єкт, але яв-ляется графічним виразом його кількісного показника.
Точковий спосіб виконується двома прийомами: при одному точки можуть бути рас-ставлені рівномірно (по числу об'єктів); при іншому - локалізовано, по фактичному розташуванню об'єктів в його кількісному вираженні. Якщо різна концентрація розміщення явища, то точки можуть мати різну вагу, зображуючи явище на одній і тій же карті відповідно до закономірностями його розподілу.
Локалізовані діаграми. Це діаграми, віднесені до певних пунк-там, точкам, площами. Цей спосіб використовується, як правило, для характеристик сезон-них та інших періодичних явищ. Зазвичай їм показують річний хід температури, кількість опадів по місяцях, динаміку снігового покриву, розподіл річного стоку річок, напрям і силу вітрів і ін.
Картодіаграми. Це спосіб зображення на карті кількісного явища за допомогою схемних фігур - значків, довільно розташованих в сітці територій-ального поділу. Найчастіше це адміністративний поділ території, так як карти, зроблені способом картодіаграмми, як правило, економічні. На відміну від способу значків диаграммная фігура не зображує окремий об'єкт, а висловлює сумарну величину явища в межах даного району за допомогою значка - кружка, квадрата, тре-кутника і т.п. Спосіб широко застосовується в економічній географії, так як значки легко розраховувати, складати Картодіаграми, він наочний і точний.
Картограма. Являє собою зображення на карті кількісного явища відносного, а не абсолютної за величиною (наприклад, щільність населення). Суть методу полягає в тому, що в сітці територіального поділу показуються геогра-фические відмінності шляхом інтенсивності забарвлення або штрихування в межах району, до ко-торому відноситься ця характеристика. Умовно цей район приймається однорідним. Ко-кількісного вираження дається по східцях. Для кожного ступеня існує визначений-ва штрихування або забарвлення. На карті не повинно бути більше 8-10 ступенів. Шкали можуть бути самими різними. Чим більше відносна величина явища, тим інтенсивніше колір.
Неодмінна і важлива умова при використанні способу картограми - примі-ня одного кольору (різної інтенсивності) при розфарбовуванні зображуваних на карті районів.
Спосіб ареалів. Цей спосіб полягає в позначенні на карті площ, де поширене картографується явище. Площі показуються або контуром, або забарвленням, або штрихуванням; для їх позначення використовують малюнки. Спосіб ареалів застосуються при показі на карті явища, більш-менш значного за площею і виражається в масштабі карти. Він використовується широко, так як простий, виразний. На відміну від способу значків він показує не певні пункти, а території, на-приклад ареал сільськогосподарських земель, лікарських рослин і т.п. Ареали можуть абсолютними, тобто площі точно обмежені контуром і явище є тільки всередині їх, і відносними, тобто вказані місця найбільшої концентрації явища.
Спосіб кольорового або якісного фону вживається для характеристики зображень на карті території по якомусь одному показнику або сукупності однорідних показників якісного характеру. Цей спосіб здійснюється за допомогою на-гою розфарбовування якісно різних контурів в різні кольори. Так складені всі політичні і політико-адміністративні карти, грунтові карти, геологічні і т.п. При способі кольорового (якісного) фону поряд з забарвленням може застосовуватися штрихування або географічне зображення (точки, рисочки). Спосіб кольорового фону хо-рошо може поєднуватися зі способом значків.
Спосіб ліній руху. Цей спосіб використовують для показу руху, переме-щений в просторі об'єктів, явищ. Характер переміщення може бути різним. Переміщаються люди, вантажі, транспорт, повітряні і водні маси, капітали. Переме-щення може бути разове, постійне, періодичне; по постійному маршруту, непо-стояв, але з позначеними вихідними пунктами, в певній смузі. Тому застосовуються різні прийоми і засоби для показу руху. При цьому позначають два види пересування:
1) схематичні стрілки, що показують напрямок;
2) лінії, що відповідають фактичному маршруту.
Стрілки застосовуються в найрізноманітніших випадках. На економічних картах вони показують, наприклад, напрямок перевезень. На синоптичних картах стрілки позначають напрямок і силу вітру. Якщо стрілками показують рух в смузі, то їх ставлять в кілька рядів, одну за одною (наприклад, морські течії).