Спеція Солодка або лакрица
(Лат. Glycyrrhiza) сімейства Бобові (Fabaceae) - дуже солодкий і ніжно-ароматний корінь, що нагадує про дитячу мікстуру від кашлю.
Використання в кулінарії спеції Солодка (лакрица)
Спеція солодка (лакрица). володіє дуже солодким, трохи горчащім, смаком і ніжно-анісовим ароматом, популярна в азіатських кухнях і використовується там для приготування будь-яких страв - м'ясних, рибних, з птиці та круп, овочів, фруктів. А в усьому світі лакрица - це в першу чергу, льодяники, а також солодощі, десерти, напої.
Спеція лакрица використовується як замінник цукру, при виготовленні сиропів, маринадів, лікерів, пива. Спеція солодка може стає добавкою до компотів-морсам, чаїв, кави, какао, шоколаду.
Використання в медицині спеції солодка (лакрица)
Завдяки бактерицидним властивостям, спеція солодка здавна використовується для лікування застуд, кашлю, нежиті, і кожен з нас знає лакричні льодяники, які допомагають перемогти хворе горло. Лакрица використовується як відхаркувальний, взагалі лікує запалення дихальних шляхів (бронхіт, ларингіт, астма ...)
Спеція солодка надає загальну тонізуючу, відновлюючу дію, посилює опірність і витривалість організму. Заспокоює. Покращує колір обличчя, додає пружність шкірі і загоює, зміцнює волосся. Солодка допомагає при виразках і взагалі стабілізує травлення. Замінює цукор для страждаючих від цукрового діабету. Зберігає зубну емаль.
Спеція солодка - потужний антиоксидант, виводить з організму шлаки, нейтралізує харчові та хімічні отруєння.
Солодку не можна застосовувати в надмірних кількостях. Як і більшість спецій, має протипоказання і вимагає узгодження з лікарем.
Опис спеції солодка (лакрица)
Назва спеції Солодка (Glycyrrhiza) сімейства Бобові (Fabaceae) походить від грецьких слів glykys - солодкий і rhiza - корінь. Найбільшого поширення мають Солодка гола (Glycyrrhiza glabra) і Солодка уральська (Glycyrrhiza uralensis). Батьківщиною солодки, званої також лакрицей, вважається Середземномор'ї. В даний час солодка поширена на всіх континентах і зростає помірному і субтропічному кліматі. У нашій країні росте в Поволжі, на півдні і в Сибіру. Дуже популярна в Європі, Азії, Африці.
Рослина солодка - багаторічна трав'яниста, що досягає 2 м у висоту, часто утворює зарості. Спецію отримують з коріння рослини, збираючи їх у будь-який час року, висушуючи (іноді коріння перед сушкою очищають від коричневої кори). Коріння солодки довгі, до 5 метрів, відгалуження від коренів, столони, мають довжину до 2 метрів. На зрізі коріння лакриці жовті, ароматно солодкі, в десятки разів солодше цукру за рахунок міститься речовини гліцірізін.
Стебла прямостоячі, листя витягнуті до 20 см, клейкі. Квіти від білих до фіолетових. Плід - коричневий боб з декількома насінням. Розмножується солодка насінням і корінням - столон пускає нирку, з якої розвивається нова рослина.
Спеція солодка містить вуглеводи (глюкоза, мальтоза, сахароза, фруктоза), полісахариди (крохмаль, целюлоза, пектин), кислоти (бурштинова, фумарова, лимонна, яблучна, винна, гліціррізіновая, феруловая, сіномовая, саліцилова), ефірну олію (альдегіди, кетони , спирти і їх похідні, терпеноїди, ароматичні сполуки, вищі аліфатичні вуглеводні, ефіри вищих жирних кислот), кумарин, флавоноїди, вуглеводи, спирти, алкалоїди, зола, калій, кальцій, марганець, залізо, магній, мідь, цинк та інші мікроелементи.
Історія спеції солодка (лакрица)
Вперше спеція солодка або лакрица згадується в китайському трактаті про травах, датованому 3 тис. Років до н.е. Лакрица також вживалася медиками Ассирії, Стародавнього Єгипту, Ірану, Індії. Стародавні греки називали солодку скіфським коренем, а потім солодким коренем. Стародавні римляни перевели солодку в лакрицу.
На Русі солодка також здавна відома і використовується в медицині та кулінарії, а також при приготуванні напоїв, особливо, пінних - медовухи, квасу. В Англії солодку вирощують з 16 століття, використовують в медицині, солодкої випічки, пиві, а в 18 столітті там винайшли лакричні льодяники.
Страви з спецією солодка (лакрица)
Історії зі спецією солодка (лакрица)