А) позитивні: зростання ролі наукових знань; розвиток освіти, застосування нових видів енергії, штучних матеріалів, які по-новому відкривають можливості використання природних ресурсів; оволодіння людиною високими швидкостями, порівняно безпечними можливостями працювати у важкодоступних або шкідливих умовах; зменшення числа зайнятих у виробництві і кількості використовуваної енергії і сировини; зміна вигляду працівників у галузевій і професійній структурі, а також в їх кваліфікації.
Б) негативні: техногенні катастрофи; зростання безробіття, особливо серед осіб середнього віку і молоді, викликаної циклічними спадами виробництва, розвитком автоматизації, структурною перебудовою економіки; невміння частини працівників освоювати постійно оновлюються знання перетворює їх в «зайвих» людей; численні екологічні проблеми.
Уже в давнину представники науки проявляли інтерес не тільки до моралі, а й своїми поглядами формували моральні норми наукового співтовариства ( «Не нашкодь»). Найчастіше наукові відкриття і досягнення несуть нові загрози людству (клонування, засоби масового знищення і т. Д.). Необхідно, щоб вчені завжди розуміли, яку величезну відповідальність вони несуть за використання своїх наукових досягнень. Сумлінність як одне з найважливіших вимог до наукової праці проявляється:
• в ретельному продумуванні і бездоганно точному проведенні всіх етапів досліджень
• в доказовості нових наукових знань, в їх неодноразової перевірці
• в науковій чесності та об'єктивності ( «Платон мені друг, але істина дорожче»)
• у відмові від введення в науку (практику) необґрунтованих, неперевірених новацій.
1.12. Освіта
Самоосвіта - знання, вміння і навички, що здобуваються людиною самостійно, без допомоги інших навчальних осіб.
Основним інститутом сучасної освіти є школа. Виконуючи «замовлення» суспільства, школа поряд з навчальними закладами інших типів здійснює підготовку кваліфікованих кадрів для різних сфер людської діяльності.
Принципи державної політики і правового регулювання відносин в сфері освіти
1) визнання пріоритетності сфери освіти;
2) забезпечення права кожного на освіту, неприпустимість дискримінації в сфері освіти;
3) гуманістичний характер освіти, пріоритет життя і здоров'я людини, вільного розвитку особистості; виховання громадянськості, працьовитості, відповідальності, поваги до закону, прав і свобод особистості, патріотизму, дбайливого ставлення до природи та навколишнього середовища, раціонального природокористування;
4) єдність освітнього простору на території Російської Федерації; включення російського освіти в світовий освітній простір;
5) світський характер освіти в державних і муніципальних освітніх організаціях;
6) свобода в освіті згідно схильностям і потребам людини, створення умов для самореалізації кожної людини і т. Д.
7) забезпечення права на освіту протягом усього життя відповідно до потреб особистості, безперервність освіти; адаптивність системи освіти до рівня підготовки, особливостям розвитку, здібностей та інтересів людини.
8) автономія освітніх організацій, академічні права і свободи педагогічних працівників та учнів, передбачені цим Законом; інформаційна відкритість і публічна звітність освітніх організацій;
9) демократичний, державно-громадський характер управління освітою;
10) рівність прав і свобод учасників відносин у сфері освіти;
11) поєднання державного і договірного регулювання відносин у сфері освіти.