Важливою частиною інституціалізації науки є створення наукових фондів і виділення наукових грантів.
У всьому світі гранти є одним з основних способів фінансу-вання наукових досліджень. Більше 60% студентів зі Східної Європи, які навчаються в США або країнах Західної Європи, повинні платити за навчання самі, або ці гроші вносить уряд їхньої країни. Тільки 35% студентів отримують фінансову допомогу від коледжу або університеті-та. Всі інші отримують фінансування від фондів.
Сучасна світова історія гран-тов налічує понад 100 років, коли в країнах Західної Європи і США впер-ші почали створюватися громадські організації. В даний час прак-тично немає жодної держави, в якому б не давали і не отримували грантів. Основними джерелами грантів є американські і за-падноевропейскіе урядові організації та приватні благотворітель-
В даний час з числа закордонних фондів мають право здійснюва-лять благодійну діяльність на території Російської Федерації лише акредитовані Урядом РФ фонди. Таких фондів і орга-нізацій налічується понад 100. Кожен з них відрізняється по направле-ня діяльності, за видами наданої підтримки і т.д. До числа наибо-леї відомих відносяться Інститут «Відкрите суспільство» Фонду Сороса, Фонд «Євразія», Фонд дикої природи, Фонд Чарльза С. Мотта, Фонд Фор-да, Фонд Макартуров, Чарітіз Ейд Фаундейшн, програма TACIS, проект ROLL, програма наукових обмінів IREX, АСПРЯЛ / ACTR, Фонд Едмун-да Маски, програма Фулбрайта та ін. 57
суспільстві витрачається 1,4 млн дол.), ФондДж. і К. Макартуров, Фонд Карне-ги, Фонд Форда, Освітня програма Європейського співтовариства «Темпус / Тасіс», Національний фонд підготовки кадрів (організації, що розподіляє інвестиції Міжнародного банку реконструкції і раз-витку в російську систему освіти).
У всьому світі фонди створювалися як незалежні експертні інститу-ти для грантового фінансування наукових досліджень. У Росії тен-денця інша: великі наукові фонди створюються і утримуються поки що на державні гроші і, отже, у своїй політиці залежать від пра-вительства країни. Наука в Росії, як і в СРСР, продовжує залишатися сферою, що фінансується переважно з держбюджетних джерел. Через російські фонди розподіляється 5-7% сукупних бюджетних рас-ходів на науку. Так, бюджет Російського фонду фундаментальних дослід-ваний становить близько 6% від усіх інвестицій держави в науку.
вчених. Виконавчий апарат фондів складається з професіоналів, під-контрольних раді. Експертиза проектів здійснюється незалежними і регулярно змінювані фахівцями. Державні наукові фонди - новий ефективний механізм фінансування наукових досліджень, по-Зволен на конкурсній основі підтримати найбільш активну і талант-лівую частина наукового співтовариства, дати шанс молодим вченим заявити про себе, виховати зміну нових організаторів науки.
Сьогодні соціологи переконалися в тому, що гранти - це сама ефек-ва модель фінансування науки. Але у фондів теж можуть бути свої «при-пристрасті», свої уявлення про те, що і для якої країни сьогодні най-більш актуально. Серед наукових фондів, що надають сьогодні фінансову підтримку вітчизняним соціологам, на першому місці знаходиться НАН України.
дущіх наукові дослідження. На чолі Ради стоїть Голова, призначають-чаєм Урядом РФ терміном на три роки. Головою Ради в на-варте час є В.Л. Янін.
В даний час НАН України підтримує фундаментальні дослідження і видання по всьому спектру гуманітарних наук - історія, економіка, фі-лософія, філологія, політологія, соціологія, мистецтвознавство та архітек-туру, психологія, право, педагогіка. Всі види грантів надаються фондом на конкурсній основі, незалежно від віку, вченого звання, вчених-ного ступеня, місця роботи і посади вченого. НАН України організовує кілька видів конкурсів: ініціативних наукових проектів; видавничих проектів; проектів розвитку матеріально-технічної бази наукових досліджень; проектів проведення всеукраїнських і міжнародних наукових конферен-цій, нарад і сімозіумов в нашій країні, а також поїздок вітчизняних-них вчених для участі в зарубіжних наукових заходах; проектів орга-нізації експедицій, польових і експериментально-лабораторних дослід-ваний.
За час, що минув з моменту заснування, фонд зайняв ключове місце в системі організацій, які надають підтримку російської гуманітарної науки. Сьогодні НАН України - єдине загальнодержавне вневедомствен-ве установа, що підтримує гуманітарну науку в Росії. Фонд стоїть на сторожі державних інтересів, свідомо залишаючись поза відомчої-них, регіональних, конфесійних, етнічних, партійно-політич-ких пристрастей.
НАН України фінансує проведення великих експедицій, експери-но-лабораторних робіт, польових досліджень в археології, соціології, археографії, діалектології та ін. Що особливо важливо в умовах значитель-ного подорожчання матеріально-технічної складової в загальних витратах. При цьому значна допомога йде в регіони, де ситуація з наукою ще гірше, ніж в центрі.
Аналіз статистичних даних показує, що абсолютним лідером за кількістю заявок в НАН України, підтриманих проектів і за обсягами финансирова-ня є Московський університет, за яким слідують великі ака-вів інститути та видавництво «Наука». До 80% грантів отримують ис-слідчі з Москви, Санкт-Петер-Бурга і Новосибірська. Серед наукових дисциплін безумовними лідерами є при-чиною історія (30% проектів) і фило-логія (20%). За 10-12% припадає на економіку та філософію, по 5-7% - на соціологію і психологію і т.д.
дослідних інститутів; серед керівників проектів-переможців більшість чоловіки, тоді як серед виконавців цих проектів більшість жінки (вони займають низькі посадові позиції - наукових та молодших наукових співробітників, інженерів) 68; грантоотримувачами все частіше стають найбільш професійно (за профілем) підготовлені дослідники; успішні заявники часто мають кілька грантів; успеш-ні заявники високо оцінюють можливості, що надаються фондами, навпаки, невдахи критично налаштовані по відношенню до російських фондів.
Молоде покоління соціологів, які не домоглася визнання з боку професійної спільноти, укомплектованого переважно стар-ший когортою вчених, не встигло отримати наукового визнання, звань і ступенів, знаходить можливості існування в Інтернеті, спеціальних газетах і журналах, що публікують інформацію про закордонні гранти, че-рез знайомих і друзів.
Слід погодитися з Г.С. Батигін 69. вважають, що «грантосоіска-будівництві» вже перетворилося на своєрідний вид спорту, де перемагає не обов'язково кращий (геніальний), але пристосований, володіє необхідною інформацією, яка знає грантову практику, що володіє іноземними мовами, активний в спілкуванні, заповзятливий і настирливий. Більш скром-ні соціологи вважають за краще просиджувати за письмовим столом, домагаючись-Ясь, можливо, більш фундаментальних наукових результатів, але куди більш скромного прожиткового мінімуму. Традиційних, що не грантових, з-соціологів характеризує відсутність установки на ризик і змагальності, небажання вступати в боротьбу з невизначеним результатом, сидіти вдома, скромні матеріальні претензії, прихильність до постійного місця роботи і написаним положенню в ієрархії статусних позицій, способу життя, пристрасть до книг і кабінетної діяльності, прагнення займати-ся «улюбленою справою» без диктування ззовні, цінності інтелектуалізму і сво-боди дій. Вони не здатні розрахувати витрати на придбання тих-ники, зарплату, податки, а отже, грамотно оформляти заявку на грант. Будь-яка бюрократична тяганина, як антитеза високої науки, їх обтяжує або відлякує. «Заявка на грант, особливо в гуманітарних науках, де за-дачі дослідження формулюються, як правило, риторично, - новий для російського наукового співтовариства літературний жанр, який передбачає вміння переконати експертів в актуальності і оригінальності проекту. Тут потрібно з'єднати стилістику бюрократичного документа (цілі, заду-чи, ресурси, очікувані результати, новизна, відповідність світовому рівнях-ню і т.п.) з витонченістю викладу ідеї і її риторичним оснащенням. У технічних науках цієї проблеми, як правило, не знають, а в гуманітаріїв-них науках. складання заявки на проект - заняття болісне. Не можна заздалегідь точно написати, що ми придумаємо в майбутньому році »70. Як наслідок,
Заповнюючи нішу, на науковому ринку з'явився особливий тип професії - грантрайтери 71. Це автономні фахівці, не прив'язані до учрежде-вам, або співробітники кафедр і методичних кабінетів в вузах, що набили руку на складанні заявок, які знають всі тонкощі справи, здатні за визна-поділену плату надати потрібну послугу. Вони поповнили і без того багато-чисельний загін спічрайтерів, скріптрайтеров, іміджмейкерів і т.п.
Дисциплінарна організація соціологічної науки
Перш ніж висловити свою думку про предмет, соціолог повинен прочитати максимум того, що напи-сано його попередниками і колегами. Обізнаність у спеціальній літературі - основний критерій професійної компетентності, і посилання на недоступність джерела, мовні труднощі і завантаженість роботою зазвичай не сприймаються в якості серйозного виправдання. Зна-комство з інтелектуальної книжкової традицією дозволяє соціологу вва-таться своєю людиною в професійному співтоваристві. Ця вимога несе в собі і важливий етичний компонент. Дисциплінарний етос зо-показують ставитися до знання з належними повагою і церемонністю. Тому соціологія в своїй основі - книжкова наука.
Щорічно в світі публікується приблизно 100 тис. Статей і 5 тис. Книг по соціології. Ясно, що при такому обсязі спеціалізованої інформації не можна розраховувати на досягнення повної поінформованості в широкій професійній області. Поінформованість, рівнозначна всезнайства, марна і не варта. Професійна компетентність передбачає хорошу орієнтацію в дисциплінарної організації знання: термінологію-гическом апараті науки, її нормативної лексики, системі галузей і спе-ціальностей, явних і неявних правила професійної комунікації. Все це знаходить відображення в науковій бібліографії, яка виконує завдання навігаційного орієнтування в море книг і статей.
Процес міждисциплінарного обміну в суспільних науках протека-ет в Росії не так інтенсивно і розкуто, як в американських «со-ціальних науках». Тут більш виражене прагнення до стійкої диффе-диференціацію наукових областей. Соціологія як самостійна наука полу-чила в Росії інституційне визнання в другій половині 80-х рр. (До цього вона існувала під назвами «історичний матеріалізм» і «при-Кладно соціологія»). Тоді ж були визначені внутрідісціплінарного напрямки, відповідно до яких встановлюються спеціальності для присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань по соціології.
системи «гратіфікаціі» - номенклатури вчених ступенів і звань. У Біб-ліотечно-бібліографічної каталогізації соціологічної літератури застосовуються дещо інші внутрідісціплінарного поділу.