Снгулярное (приватне) правонаступництво - це правонаступництво в одному або декількох (але не всіх) правовідносинах, в яких бере участь конкретний суб'єкт. Сингулярне правонаступництво можливо у багатьох правовідносинах (конкретних і общерегулятівних) як на активній, так і на пасивній стороні. Наприклад, передача речі і одночасний перехід права власності (ст. 223 ЦК України); відступлення права вимоги кредитором третій особі (ст. 382 ЦК України) або переведення боргу боржником на третю особу (ст. 391 ЦК України). Воно відбувається також при переході права власності на річ за договорами купівлі-продажу (ст. 454 ЦК України), міни (ст. 567 ЦК України) або дарування (ст. 572 ЦК України). Сингулярне правонаступництво так само, як і універсальне, обмежена. В порядку сингулярного правонаступництва не можна передавати права і обов'язки, безпосередньо пов'язані з особистістю праводателя, зокрема вимоги про аліменти і відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю (ст. 383 ЦК України). При приватному (сингулярному) правонаступництво до правонаступника переходить, як правило, окреме правомочність правопредшественника або його право стосовно до одного або кількох правовідносин. Наприклад, при купівлі-продажу підприємства у разі заміни кредитором права вимоги до третьої особи, при передачі частини функцій органу державної влади або органу місцевого самоврядування іншому органу державної влади або місцевого самоврядування.
До спадкоємців виконавця або виробника фонограми - фізичної особи переходить право дозволяти використання виконання, постановки або фонограми та право на отримання винагороди в межах решти термінів дії суміжних прав, встановлених в п. 1-4 ст. 43 ЗоАП.
Особливістю успадкування виняткових патентних прав є те, що спадкоємці набувають у спадок як оформлене виключне право, так і право самим подати заявку і оформити дане право (п. 1 ст. 8 Патентного закону).
Ще одним напрямком у вивченні сингулярного правонаступництва в цивільному праві є особливі норми глави 24 ЦК України, якою регулюється порядок зміни осіб у зобов'язанні При цьому необхідно дотримання правил оформлення уступки вимоги та поступки боргу. Уступка вимоги, заснована на угоді, укладеної в простій письмовій чи нотаріальній формі, повинна бути здійснена у відповідній письмовій формі. Уступка вимоги по угоді, вимагає державної реєстрації, повинна бути зареєстрована в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. Уступка вимоги за ордерним цінним папером здійснюється шляхом індосаменту на цьому цінному папері (п.3 ст.146 ЦК).
Згідно ст. 387 ГК права кредитора переходять по зобов'язанню до іншої особи на підставі закону і настання зазначених у ньому обставин: за рішенням суду про переведення прав кредитора на іншу особу, коли можливість такого переведення передбачена законом; внаслідок виконання зобов'язання боржника його поручителем чи заставодавцем, не є боржником по цьому зобов'язанню, і в інших випадках.
При перекладі боржником свого боргу на іншу особу слід мати на увазі, що такий переклад можливий тільки при наявності згоди на переведення боргу самого кредитора: згідно з п. 2 ст. 388 ЦК не допускається без згоди боржника поступка вимоги по зобов'язанню, у якому особистість кредитора має істотне значення для боржника.
Як приклад інших випадків зміни осіб в матеріальному правовідносинах може служити також правило п. 1 ст. 700 ГК, відповідно до якого позикодавець має право провести відчуження речі або передати її в оплатне користування третім особам. При цьому до нового власника чи користувача переходять права за раніше укладеним договором безоплатного користування, а його права відносно речі обтяжуються правами ссудополучателя.
У деяких галузях російського права неможливо виділити, наприклад, сингулярне правонаступництво. Так, в сімейному праві в силу особистого характеру багатьох правовідносин сингулярне правонаступництво неможливо. Такий висновок обумовлений такими фактами.
Сімейні правовідносини виникають зі складного фактичного складу: з факту реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану, за наявності волевиявлення осіб, які бажають вступити в шлюб, а також при наявності обставин, що обумовлюють можливість вступу в шлюб (досягнення шлюбної правоздатності), і відсутності обставин, що перешкоджають вступу в шлюб (спорідненості, іншого зареєстрованого шлюбу). Однак ст. 2 Сімейного кодексу Російської Федерації (далі - СК РФ) виділяє не тільки правовідносини, пов'язані з реєстрацією шлюбу, але і інші правовідносини, що регулюються нормами сімейного права. До числа таких відносин, зокрема, відносяться особисті немайнові та майнові відносини між членами сім'ї: подружжям, батьками і дітьми (усиновителями і усиновленими), між іншими родичами та іншими особами; а також відносини щодо визначення форми і порядку влаштування в сім'ю дітей, які залишилися без піклування батьків.
Таким чином, в сімейному праві можна виділити тільки універсальне правонаступництво одного із суб'єктів сімейних правовідносин - організації, що здійснює діяльність по влаштуванню дітей, які залишилися без піклування батьків.
В рамках розгляду даного питання ми можемо простежити, що сингулярне правонаступництво можливо у багатьох правовідносинах. Так в даний час існують кілька напрямків у вивченні сингулярного правонаступництва. Наприклад, передача речі і одночасний перехід права власності; відступлення права вимоги кредитором третій особі або переведення боргу боржником на третю особу. Воно відбувається також при переході права власності на річ за договорами купівлі-продажу, міни або дарування.
Якщо Ви помітили помилку в тексті виділіть слово і натисніть Shift + Enter