Розвиток цього синдрому спостерігається при масивних переливаннях крові і її компонентів від багатьох донорів (коли за 24 години вводиться 50% ОЦК). Консервована донорська кров значною мірою відрізняється від циркулюючої крові хворого, тому введення її в великому обсягів по-ме супроводжується різними метаболічними порушеннями. Крім того, змішання в судинному руслі реципієнта різної за складом до-Норск крові може проявлятися індивідуальної несумісністю білків плазми.
Клінічно найбільш значимі наступні прояви синдрому масивних гемотрансфузій.
Цитратна інтоксикація. Це ускладнення можливо при швидкій трансфузии великих кількостей цитратной крові. Токсичної дозою цит-рата натрію вважається 0,3 г / кг ваги хворого. У здорових людей 90% вве-денного цитрату видаляється з крові протягом 30 хвилин, за рахунок виведення його нирками і окислення печінкою. Тому цитратна кров становить небезпеку для хворих із захворюванням печінки, нирок і при гострій крововтраті. Цитрат натрію зв'язує іони кальцію в крові реципієнта, раз-вившись гіпокальціємія і накопичення цитрату призводять до важкої ін-токсикації. У хворого відзначається тремор, судоми, почастішання пульсу, зниження артеріального тиску, аритмія, набряк легенів і мозку, зупинка серця.
При появі перших ознак цитратной інтоксикації слід припинити гемотрансфузії і ввести хворому 10 мл 10% розчину хлору-стого кальцію або глюконату кальцію. Для профілактики цитратной ін-токсикації рекомендується на кожні 500 мл перелитої консервованої крові вводити хворому внутрівенно 5,0 мл 10% розчину хлористого кальцію.
Порушення гемостазу. У хворих, які перенесли масивну крововтрату і переливання великих обсягів крові, в 20-25% випадків виявлено-ються різні порушення гемостазу. Причина цих порушень пов'язуючи-ється з "розведенням" плазмових факторів згортання, ділюціонной тромбоцитопенией і, значно рідше, гипокальциемией, з розвитком ДВС-синдрому. Лікування хворих, у яких діагностовано ДВС синдром, засноване на замісну принципі. Найкращими трансфузійними середовищами для заповнення компонентів системи гемостазу являє-ся свіжозаморожена плазма і тромбоцитарний концентрат.
Ацидоз. Консервована кров з використанням глюкозоцітратного розчину вже через добу зберігання має pH 7,1 (pH циркулюючої крові в середньому - 7,4), а на 21 день зберігання pH дорівнює 6,9. Еритроцит-ва маса до цього дня зберігання має pH 6,7. Ці зміни pH пов'язані з накопиченням кислих продуктів метаболізму клітин крові. У самих біль-них внаслідок травми, значної крововтрати і, відповідно, гіповолемії, ще до гемотрансфузії має місце виражений метаболич-ський ацидоз. Ці обставини створили концепцію "трансфузионного ацидозу", яка передбачає обов'язкове призначення лужних розчинів з метою його корекції. Однак, подальші дослідження КОС виявили, що у більшості хворих, незважаючи на масивні трансфузии, мав ме-сто алкалоз і лише у небагатьох хворих був ацидоз, який швидко зникав у міру відновлення нормального кровотоку і гемодинаміки. Проведене ощелачіваніе призводить до негативних результатів. Так, високий рівень pH зміщує криву дисоціації оксигемоглобіну, за-трудняет віддачу кисню в тканинах, знижує вентиляцію легень. Крім того, кислоти, що знаходяться в збереженої цільної крові або еритроцитарної маси, після переливання швидко метаболізуються, перетворюючись в кислотний залишок.
Гіперкаліємія. Після заготівлі та зберігання цільної крові або еритроцитарної маси протягом 21 дня рівень калію в позаклітинній рідині підвищується, відповідно, з 4,0 до 22 ммоль / л (а в ряді випад-ях і до 79 ммоль / л), а рівень натрію зменшується . Таке співвідношення електролітів при швидкому і об'ємному переливанні має бути прийнято до уваги, необхідний лабораторний контроль рівня калію в плазмі реципієнта і ЕКГ-моніторинг з тим, щоб своєчасно провести кор-рекцію можливої гіперкаліємії препаратами глюкози, кальцію і инсу-лина. Гіперкаліємія по ЕКГ проявляється аритмією, подовженням комплек-са QRS, гострим зубцем Т і брадикардією.
Гіпотермія. Хворі в стані геморагічного шоку, нуж-даються в об'ємних гемотрансфузіях, нерідко мають знижену тим-пература тіла ще до початку трансфузійної терапії, що обумовлено зменшенням швидкості метаболічних процесів в організмі з метою збереження енергії. При важкому ступені гіпотермії знижується спосіб-ність організму до метаболічної інактивації цитрату, лактату, аденіну і фосфату, сповільнюється швидкість відновлення 2- і 3-дифосфоглицерата, що погіршує віддачу кисню. Переливання "холодної" крові і її кому-тами, що зберігаються при температурі + 4 ° С, може погіршити гіпотермію і пов'язані з нею патологічні прояви. У той же час зігрівання трансфузійної середовища загрожує розвитком гемолізу еритроцитів. Тому при швидкій і об'ємної трансфузии велике значення має зігрівання операційного столу і підвищення температури навколишнього повітря в операційній.
На закінчення необхідно відзначити той факт, що синдром масив-ної гемотрансфузії практично не спостерігається у випадках заміни мета-ної крові її компонентами. Синдром масивних трансфузій з важкими наслідками і високою смертністю спостерігається в практиці при ДВС-синдромі, коли замість свіжозамороженої плазми переливається цільна кров.
У профілактиці посттрансфузійних ускладнень і підвищення безпеки трансфузійної терапії вирішальну роль відіграють знання і практичні навички лікарів і медсестер. У зв'язку з цим в лікувальному засно-дженні необхідно щорічно проводити семінари з підготовки, пере-підготовки, перевірки знань і умінь за все медичного персоналу, ко-торий займається переливанням крові і її компонентів.