Сила як фізична якість людини. Структура силових здібностей ...................................................................... 4
Методи розвитку силових здібностей .................................... 7
Сила є однією з основних характеристик здібностей людини поряд з швидкістю, витривалістю, гнучкістю і ін. Завдяки м'язової силі людина може протистояти силових дій на організм ззовні, піднімати тяжкості, долати перешкоди і т.п. Силова витривалість робить можливим тривале подолання зовнішнього опору або збереження малорухливого положення тіла. У даній роботі ми розкриємо всі перераховані вище поняття, пояснимо фізіологічні особливості роботи м'язів при виконанні фізичного навантаження, а також опишемо структуру силових здібностей людини.
У сучасному світі навантаження на організм людини дуже великі, навіть у повсякденному житті. Тому необхідно розвивати різні групи м'язів і тренувати їх силу. Актуальність роботи полягає в тому, що ми пропонуємо різні методики розвитку силових здібностей людини. Використовуючи ці методики можна не тільки збільшити м'язову силу і силову витривалість, але і наростити м'язову масу, розвинути швидкісно-силовий рух. Це дозволить подолати щоденні навантаження на організм і поліпшити самопочуття кожного, що застосовує ці методики.
При написанні роботи були використані енциклопедії, різні навчальні посібники та підручники, призначені для самонавчання, а також методичні збірники для тренерів і викладачів фізичної культури.
1. Сила як фізична якість людини. Структура силових здібностей
Під силою розуміється здатність людини долати зовнішній опір або протидіяти йому за рахунок м'язових зусиль.
Один з найбільш істотних моментів, що визначають м'язову силу - це режим роботи м'язів. При існуванні лише двох реакцій м'язів на подразнення - скорочення зі зменшенням довжини і ізометричної напруги, - результати проявленого зусилля виявляються різними в залежності від того, в якому режимі м'язи працюють. Якщо, долаючи будь-який опір, м'язи скорочуються і коротшають, то така їхня робота називається долає (концентрической). М'язи, які протидіють будь-якого опору, можуть при напрузі і подовжуватися, наприклад, утримуючи дуже важкий вантаж. У такому випадку їх робота називається поступається (ексцентричної). Долає і поступається режими роботи м'язів об'єднуються назвою динамічного.
Скорочення м'язи при постійній напрузі чи зовнішньої навантаженні називається фізіологічним. При фізіологічному скорочення м'язи, від пропонованої навантаження залежить не тільки величина її укорочення, а й швидкість: чим менше навантаження, тим більше швидкість її укорочення.
Виконуючи руху, людина дуже часто проявляє силу і без зміни довжини м'язів. Такий режим їх роботи називається изометрическим, або статичним, при якому м'язи проявляють свою максимальну силу. В цілому для організму ізометричний режим виявляється самим несприятливим в зв'язку з тим, що порушення нервових центрів, які відчувають дуже високе навантаження, швидко змінюється гальмівним охоронним процесом, а напружені м'язи, стискаючи судини, перешкоджають нормальному кровопостачанню, і працездатність швидко падає.
При насильницькому збільшенні довжини м'язів в поступаються рухах сила може значно (до 50-100%) перевершувати максимальну изометрическую силу людини. Це може проявлятися, наприклад, під час приземлення з відносно великої висоти, в амортизаційної фазі відштовхування в стрибках і т. Д.
Сила, що розвивається в поступається режимі роботи в різних рухах, залежить від швидкості: чим більше швидкість, тим більше і сила.
Меншу силу, ніж в статичному і поступається режимах, м'язи генерують, скорочуючись в долає режимі. Між силою і швидкістю скорочення існує обернено-пропорційна залежність.
При педагогічної характеристиці силових якостей людини виділяють такі їх різновиди:
1. Максимальна ізометрична (статична) сила - показник сили, що проявляється при утриманні протягом певного часу граничних обтяжень або опорів з максимальною напругою м'язів.
2. Повільна динамічна (жимовая) сила, демонстрована, наприклад, під час переміщення предметів великої маси, коли швидкість практично не має значення, а зусилля, що докладаються досягають максимальних значень.
3. Швидкісна динамічна сила характеризується здатністю людини до переміщення в обмежений час великих (субмаксимальних) обтяжень з прискоренням нижче максимального.
4. «Вибухова» сила - здатність долати опір з максимальним м'язовою напругою в найкоротший час. При «вибуховому» характері м'язових зусиль розвиваються прискорення досягають максимально можливих величин.
5. Амортизаційна сила характеризується розвитком зусилля в короткий час в поступається режимі роботи м'язів, наприклад, при приземленні на опору в різного виду стрибках, або при подоланні перешкод, в рукопашному бою і т. Д. 1
Силова витривалість визначається здатністю тривалий час підтримувати необхідні силові характеристики рухів. Серед різновидів витривалості до силової роботі виділяють витривалість до динамічної роботи і статичну витривалість.
Витривалість до динамічної роботи визначається здатністю підтримки працездатності при виконанні професійної діяльності, пов'язаної з підйомом і переміщенням вантажів, з тривалим подоланням зовнішнього опору.
Статична витривалість - це здатність підтримувати статичні зусилля і зберігати непорушне положення тіла або тривалий час перебувати в приміщенні з обмеженим простором.
Останнім часом в методичній літературі виділяють ще одну силову характеристику: здатність до перемикання з одного режиму м'язової роботи на інший при необхідності максимального або субмаксімального рівня прояви кожного силового якості. Для розвитку цієї здатності, що залежить від координаційних здібностей людини, потрібна спеціальна спрямованість тренування.
2. Методи розвитку силових здібностей
За своїм характером всі вправи поділяються на три основні групи: загального, регіонального і локального впливу на м'язові групи.
До вправ загального впливу ставляться ті, при виконанні яких в роботі бере участь не менше 2/3 загального обсягу м'язів, регіонального - від 1/3 до 2/3, локального - менш 1/3 всіх м'язів.
Спрямованість впливу силових вправ в основному визначається наступними їх компонентами (див. Табл. 1):
- видом і характером вправи;
- величиною обтяження або опору;
- кількістю повторення вправ;
- швидкістю виконання долають чи поступаються рухів;
- темпом виконання вправи;
- характером і тривалістю інтервалів відпочинку між підходами.
Таблиця 1. Спрямованість методів розвитку сили у вправах з обтяженнями в залежності від вмісту компонентів навантаження 2
Методи роз-ку сили