2. дод. рідний, рідний; такий, де народився; близький за народженням, за духом, за звичками.
Шочмо-кушмо мланде рідна земля;
шочмо-кушмо пӱртӱс рідна природа.
Мийин инде шке шочмо-кушмо кундемиштем ілимем шуеш. С. Музуров. Мені тепер хочеться жити в своєму рідному краю.
Шочмо-кушмо Елна чодиралан Поян. А. Бик. Наша рідна країна багата лісами.
3. дод. рідний; що знаходиться в кровній спорідненості по прямій лінії.
Шочмо-кушмо сай ізатем гай шінчам тийин кӱдикет. Й. Кирля. Сяду поряд з тобою, як твій рідний брат.
(Кузьман ваті :) Мийим шочмо-кушмо авашт семин шотлат. «Ӱжаран кас.». (Дружина Кузьми :) Зі мною поводяться як з рідною матір'ю.
4. дод. рідний; близький серцю.
Евай Пӧтир шӱмиштижӧ ніжний Чучма шіжеш, шочмо-кушмо йӱк-йӱанжим шарналта. М. Шкетан. Евай Пётиру стало приємно на душі, він згадав рідні звуки.
5. в знач. сущ. народження; поява на світло, дитинство.
(Капканів :) Тигай-Влако жапиштиже пӱтиралаш кӱлеш. Уке Гин шочмет-кушметланат ӧпкелаш тӱҥалат. А. Волков. (Капканів :) Таких треба вчасно притиснути. Інакше пошкодуєш, що народився (букв. Своїм народженням).
Ошкил ЛЕКТА Корно мучки, шочмо-кушмим шарналтен. Й. Кирля. Вийшов я на дорогу, згадуючи дитинство.
6. в знач. сущ. перен. рідня, спорідненість, родичі.
Ӱчашат, туманлат, ваш-ваш шочмо-кушмиштим луктин шӱктарат. О. шабдар. Сперечаються, лаються, ганьблять один у одного рідню.
(Овросій :) Левонтій Кузьо вурседиле! Шочмо-кушметим Кодень огил. А. Волков. (Овросій :) Як лаявся Левонтій! Не залишив рідню.