1. Серцево-судинна система СПОРТСМЕНІВ І незанімающіхся СПОРТОМ ....... 5
1.1 Анатомо-фізіологічна характеристика серцево-судинної системи. 5
1.2 Вплив фізичних навантажень на функціональний стан серцево-судинної системи. 10 2. ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ середечно-судинної системи та методи ЇЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ........................................... ...... ..18
2.1 Особливості ССС в циклічних видах спорту. 18
2.2 Особливості ССС в ациклічних видах спорту. 20
2.3 Методи дослідження серцево-судинної системи ...................... 21
Список цитованої літератури .......... ........................................ ... ..32
Здоров'я людини в значній мірі визначається функціональними можливостями організму адаптуватися до тих чи інших факторів зовнішнього середовища, а так само до фізичних навантажень. Сердечно - судинна система при цьому відіграє ключову роль. Під впливом зовнішніх факторів можуть змінюватися фізіологічний статус гомеостаз людини, їх морфологічні ознаки і так далі.
У процесі спортивного тренування розвиваються функціональні пристосувальні зміни в роботі серцево-судинної системи, які підкріплюються морфологічної перебудовою ( «структурнийслід», Меерсон) апарату кровообігу і деяких внутрішніх органів. Ця перебудова забезпечує серцево-судинній системі високу працездатність, що дозволяє спортсменові виконувати інтенсивні і тривалі фізичні навантаження.
Висока функціональний стан фізіологічного «спортивного серця» слід розцінювати як прояв довготривалої адаптаційної реакції, що забезпечує ефективне здійснення інтенсивної фізичної роботи.
Зростання спортивних досягнень ставить перед спортивною медициною, в тому числі перед спортивної кардіології, все нові завдання. Крім більш ретельної діагностики різних морфологічних змін серця, при відборі до занять спортом і дозуванні фізичних навантажень.
Актуальність даної роботи полягає в тому, що Функціональний стан серцево-судинної системи вивчається давно, але ще дуже багато питань можна вважати вирішеними, залишаються не до кінця дослідженими всі функціональні пристосувальні зміни в роботі серцево-судинної системи, які тягнуть за собою морфологічну перебудову. Вивчення функціонального стану серцево-судинної системи є одним з найважливіших критеріїв оцінки впливу на організм людини систематичної спортивного тренування.
У зв'язку з цим, метою даної роботи була вивчення літературних даних про структурні і функціональні особливості серцево-судинної системи спортсменів циклічних і ациклічних видів спорту.
1. Описати анатомічні, фізіологічні та функціональні компоненти серцево-судинної системи і їх зміна під впливом фізичного навантаження;
2. Виявити особливості адаптаційних перебудов серцево-судинної системи у представників циклічних і ациклічних видів спорту;
3. Описати сучасні методи дослідження серцево-судинної системи.
Серцево-судинна система спортсменів і не займаються спортом
1.1 Анатомо-фізіологічна характеристика серцево-судинної системи
Серце має два передсердя, що виконують роль приймають камер, і два же-лудочка, що виконують роль насоса. Капілярна кров, доставляючи киць-лород і поживні речовини і збираючи продукти обміну речовин, повертається через верхню і нижню порожнисті вени в пра-ше передсердя. У цю камеру надходить дезоксігенірованного кров. З правого передсердя, через праве атриовентрикулярное отвір, кров потрапляє в правий шлуночок, який перекачує кров через розкритий полумісячнуклапан в легеневі артерії.
Про значної потужності лівого шлуночка свідчить велика товщина (гіпертрофія) його м'язової стінки в порівнянні з іншими камерами серця. Ця гіпертрофія - результат вимог, що пред'являються серцю як в спокої, так і в умовах помірної фізичної актив-ності. При більш інтенсивних фізичних на-навантаженнях, коли потреба працюючих м'язів в крові значно збільшується, тре-бования, що пред'являються до лівого шлуночка, ще більш зростають. Згодом він реагує збіль-личением свого розміру, подібно скелетної м'язі (Васильєва В.В. 1984).
Серце має масу в середньому 280 г, його довжина 13 см, ширина 10.5 см, товщина 7 см. Але ці дані в значній мірі варіюють в залежності від ряду умов.
Серцевий м'яз має спо-можності виробляти свій власний елект-річескій сигнал - що дозволяє їй ритмічно скорочуватися без нервової стимуляції (автоматия серця). Без нервової і гормональної стимул-ції вроджена частота серцевих скорочень становить в середньому 70 - 80 ударів (скорочень) в хвилину. У тренованих людей цей по-казник може бути нижче (Васильєва В.В. 1984).
Провідна система серця состоітіз чотирьох компонентів: 1) сінусоатріального (СА) вузла; 2) атріовентрикулярного (АВ) вузла; 3) пучка Гіса; 4) волокон Пуркіньє.
Імпульс серцевого скорочення виникає в СА-вузлі - групі особливих по-локон серцевого м'яза, розташованих в зад-ній стінці правого передсердя. СА-вузол називають водієм рит-ма серця (Пейсмейкер) так як ця тканина генерує імпульс з частотою 60 - 80 ударів / хв, а що встановлюється ним частоту скорочень серця - синусового ритму. Електричний імпульс, вироблений СА-вузлом, проходить через обидва передсердя і досягає АВ-вузла, розташованого поблизу перегородки правого передсердя біля центру серця.
Симпатична нервова система - надає протилежну дію. Симпатична сти-муляці збільшує швидкість провідності їм-пульсу і, отже, частоту серцевих скорочень і силу скорочень. Максимальна симпатична стиму-ляція може збільшити ЧСС до 250 уд.мин. Сім-патической система домінує під час фізкабінет-чеських або емоційних стресів, коли підвищуються обмінні потреби організму. Після усунення стресу знову до-мінує парасимпатична система.
1.2 Вплив фізичних навантажень на функціональний стан серцево-судинної системи
Під час навантаження відбуваються численний-ні зміни в серцево-судинній системі. Всі вони спрямовані на виконання одного завдання: дозволити системі задовольнити зрослі потреби, забезпечивши максимальну ефективність її функціонування.
Фізична робота сприяє загальному розширенню кровоносних судин, нормалізації тонусу їх м'язових стінок, поліпшення харчування та підвищення обміну речовин в стінках кровоносних судин. Кровоносні судини масажуються за рахунок гідродинамічної хвилі від частоти пульсу і за рахунок прискореного потоку крові. Це сприяють збереженню еластичності стінок кровоносних судин і нормальному функціонуванню серцево-судинної системи.
У ряді видів спорту, в яких вимоги до транспорту кисню особливо високі (види спорту, пов'язані з проявом витривалості), тренування спортсмена зводиться до певної міри до тренування самого серця.
Так як при цьому втричі збільшується частота роботи серця, то обсяг викидається в хвилину крові (хвилинний об'єм серця) зростає в 4-5 разів. Звичайно, серце при цьому витрачає набагато більше зусиль. Робота основного лівого шлуночка збільшується в 6-8 разів. Особливо важливо те, що в цих умовах зростає коефіцієнт корисної дії серця, вимірюють відношенням механічної роботи серцевого м'яза до всієї витрачається нею енергії. Під впливом фізичних навантажень ККД серця збільшується в 2,5-3 рази в порівнянні з рівнем рухового спокою. Зі збільшенням навантаження серцевий м'яз переходить на економічний режим роботи.
Адаптаційно-пристосувальна діяльність серцево-судинної системи - це безперервно наступні один за одним перехідні процеси, що вимагають певної напруги регуляторних механізмів. Так само слід зазначити, що для адаптації потрібен тривалий період часу і грамотно побудований план тренувального процесу. Якщо ці умови не дотримуватися можливі різні прояви патології серця (Карпман В.Л. 1982).
Пристосування серця залежить і від характеру спортивної діяльності. Залежно від навантаження (статичної або дінамііческой) серце має свої особливості. Досить відомо, що у спортсменів динамічної спрямованості спостерігається підвищення верхньої (систолічного) і деяке зниження "нижнього" (діастолічного) артеріального тиску. При таких умовах серцю легше нагнітати кров в артерії, тому що загальний опір судин знижується.
Так само відбувається адаптаційна перебудова всіх ланок нейрогуморальної регуляції системи кровообігу. В роботі Дембо А.Г. (1967) звертає увагу на те, що участь в регуляції кровообігу приймають структури, розташовані на всіх рівнях ЦНС.
Для розуміння змін, що відбуваються, необхідно уважно розглядати певні функції серцево-судинної системи, изме-нения компонентів:
• частоту серцевих скорочень;
• систолічний об'єм крові;
Важливим показником працездатності серця є систолічний об'єм крові (СО) - кількість крові, виштовхується одним шлуночком серця в судинне русло при одному скороченні.
Іншими інформативними показниками працездатності серця є число серцевих скорочень (ЧСС) (артеріальний пульс) і кров'яний тиск.
У процесі спортивного тренування ЧСС в спокої з часом стає рідше за рахунок збільшення потужності кожного скорочення.
Частота серцевих скорочень - найбільш простий і найбільш інформативний параметр серцево-судинної системи. От-ражает кількість роботи, яку має ви-конати серце, щоб задовольнити підвищений-ні вимоги організму при його залученні в фізичну діяльність. Середня ЧСС в спокої становить 60-80 уда-рів в хв. У людей середнього віку, у мало-рухомих і не займаються м'язової діяльністю, може перевищувати 100 уд. хв. У підготовлених спортсменів, що займаються видами спорту, тре-бующімі прояви витривалості, ЧСС в по-кое 28-40 ударів-хв.
ЧСС зви-но знижується з віком. На частоту серцевих скорочень також впливають фактори навколишнього середовища, наприклад, вона збільшується в умовах високої температури і високогір'я.
Максимальну ЧСС можна визначати, вчи-тивая вік, оскільки вона знижується приклад-но на один удар в рік, починаючи з віку 10-15 років. Віднявши вік з 220 ми отримаємо прибл-ваний середній показник максимальної ЧСС, однак, індивідуальні показники максимальної ЧСС можуть відрізнятися від отриманого таким чином середнього показате-ля досить значно.