У духовному досвіді людини поряд з науковим існують також і різні шляхи позанаукового пізнання. Вони не вкладаються в суворі рамки наукового мислення, його мову, стиль і методи. Різноманіття шляхів і способів пізнання світу свідчить про невичерпному багатстві інтелектуальної та духовної культури людини, про досконалість його здібностей і величезний потенціал можливостей і перспектив. Завдяки різнобічному пізнання,
навколишній світ можна пояснити по-різному: як почуття-ми і розумом вченого, а й духовністю віруючої людини, естет-ними образами або моральними нормами.
Його можна осягати поглядом художника і скульптора, а також ті-пічних, родовими здібностями будь-якого індивіда. Тільки так пізнається і осягається істина - при розгляді об'єкта в різних ракурсах, з допомогою різноманітних способів його тлумачення.
До позанауковим шляхах і способам освоєння людиною окру-лишнього мору і самого себе відносяться: буденне, міфологічне, релігійне, художнє, моральне пізнання і інші.
Буденне пізнання, особливо сучасної людини, вклю-чає елементи наукових знань і уявлень. В цілому ж воно розвивається стихійно, «по життю», тому поєднує в собі не тільки здоровий глузд, а й будь-якого роду забобони, вірування і забобони, містику.
Міфологічне пізнання з'явилося в найдавніші часи, ко-ли ще не було вільної особистості з розвиненим інтелектом.
Міф - це фантазійне емоційно-образне сприйняття світу, що закріпило себе в переказах, легендах і переказах, різного роду вигадках. У стародавніх міфах існувало олюднення сил ок-ружа природи і духу, які були незрозумілі людині і над якими він ще не мав влади. Світ в міфологічному ство-наніі - це арена діяльності та суперництва богів, титанів, лісовиків, будинкових, чортів тощо де людина є в основному зри-телем їх поєдинків і бенкетів.
З давньої міфології дійшли до нас, наприклад, наївні перед-уявлення про те, як світ виникав з темного Хаосу, як народжений-лись Земля і Небо, Ніч і День, Світло і Тьма, як з'явилися пер-ші живі істоти - боги і люди . Збереглися оповіді про все-спроможну Зевса і титані Океані, про зберігача підземного царства Тартар, про Аполлона і могутньої Афіні, про інших боже-ствах. Від давнини збереглося і переказ про героя Прометея, ко-торий нібито викрав у богів вогонь і подарував його людям, але був в покарання за це прикутий до скелі і приречений на вічні муки. Древ-ня міфи залишили після себе не тільки образний стиль мислення-ня і емоційно забарвлене світосприйняття. Вони дали дуже багату для їжу художньої творчості, розвитку інших форм суспільної свідомості і всієї культури суспільства.
Елементи міфотворчості існують і в свідомості современ-ного суспільства як архетипи культури. Це обумовлено историче-ської наступністю розвитку духовного світу людей, потрібно було-ня не тільки в придбанні різних істинних знань, а й в досить вільному, нестрогому мисленні, пов'язаному з меч-тій, ідеалом, фантазією, надією.
Серед шляхів пізнавальної діяльності людини специфиче-ське місце займає релігійне пізнання-розуміння. Воно пред-ставлять собою мислення догмами на основі віри в релігійне надприродне, включає в себе складний комплекс ілюзорний-них уявлень про світ. Сутністю релігії є віра в таке надприродне, з яким людина може в особливих усло-віях встановити контакт, отримати від надприродного спасе-ня, захист і інші блага, а також покарання за гріхи і інші не-гатівние дії. У багатьох релігіях головне надприродне - це Бог як творець світу, його великі творчі діяння. У цьому сенсі, релігійне пізнання - богопізнання. Релігійне відчуття і мислення засновані на що володіють нібито Безус-ловной істинністю догмах. Так, в християнстві основними дог-мами є положення про троїчності Бога, про сотворення все-го сущого Богом з нічого, про присутність божественного начала в усьому земній, включаючи і самого людини.
Релігійне пізнання сформувало свою картину світу, кото-раю наклала величезний відбиток на світогляд людей і ду
ховную культуру людства. Релігія - одна з найважливіших форм духовного досвіду людства, в якій втілені шукання більш людяного світу, ніж цей недосконалий земний світ.
Один з проявів позанаукового осягнення людиною окру-лишнього світу - художнє відображення дійсності. Воно являє собою мислення художніми образами, втілене в різних формах мистецтва і народному творчості-ве. Художній образ є в даному випадку основним засобом пізнання і розуміння світу, чуттєво-наочним втіленням об'єкта пізнання.
Універсалізм пізнавальної діяльності людини виражений філософським пізнанням. Йому притаманне прагнення до узагальнення та синтезу всіх інших форм пізнавальної діяльності, найтісніший зв'язок з усією духовною культурою суспільства. Для філософського по-знання характерний специфічна мова, глибоко особистісне відно-шення мислителя до досліджуваного об'єкта, багато інших риси. Філософія прагне привести сукупність відомостей про світ в струнку систему, зрозуміти все суще як єдине і різноманітне. Філософія - це органічна єдність наукового знання і оби-денної життєвої мудрості людини. Філософствувати - означа-ет не тільки міркувати про світ, а й запитувати про самого себе в цьому світі, про сенс і цілі свого власного життя. Філософія завжди перебуває в режимі діалогу з іншими формами пізнання - буденним і науковим, міфологічним і релігійним, художні-венним. Її призначення - осягати загальне в бутті (початку буття, його закони, зв'язку та принципи, властивості), знаходити відповіді на найважливіші світоглядні питання. Філософський Інтел-лект - велика Божа ласка і набуття духовної культури людства.
Основні поняття позанаукового пізнання, буденне пізнання, міфо-логічне пізнання, релігійне пізнання, ху-дожественного пізнання, філософське пізнання.