"Як гартувалася сталь"
Корчагін Павло (Павка) - головний герой, автобіографічний персонаж. Це один з основних ідеальних образів - «міфів» літератури соціалістичного реалізму. Ім'я «Павло» зближує персонажа з Павлом Власовим - героєм повісті М. Горького «Мати» (мотив самовідданості, забуття особистого заради колективного, «тілесного» заради духовного). Актуалізуються і євангельські асоціації (тип героя-«мученика», що проходить че-реду «вмирання» і «відроджені-ний»). Роман побудований за прин-ципу життєпису-хроніки. У дитинстві Павла виганяють зі школи за те, що він в знак протесту на-сипав вчителя Закону Божого отцю Василію махорки в тісто. Потім Павло протягом двох років працює в буфеті на залізничній станції. Через помилку Павла, ос-тавівшего відкритим кран, вода заливає зал очікування і речі пасажирів; за це офіціант Прохошка жорстоко б'є П. а брат Павла Артем, в свою чергу, б'є Прохошку, за що про-водить тиждень в жандармському від-ділення. Артем влаштовує Павла на електростанцію. 1917 рік не приносить особливих змін в житті Павла і його друзів - Сергію-ки Брузжак і Климко; проте навесні 1918 року в місто входять червоні партизани. Залишаючи го-род, вони роздають зброю населе-нию: Павло видобуває гвинтівку, від-няв її у якогось хлопчиська. Ар-тем знайомить Павла з Федором Жухрай, який залишений в го-роді для підпільної роботи. Жухрай починає працювати мон-тером на електростанції; він виховує Павла, вчить його битися «по-справжньому» - т. е. за правилами англійського боксу. Під ча-ма рибної ловлі Павло знайомиться з Тонею Тумановой, дочкою ліс-нічого; вона спостерігає його бійку з сином начальника депо Сухарьков, в якій Павло застосовує науку Жухрая. Через деякий час Тоня зустрічається з Павлом на березі озера; вона вважає, що його можна «приручити». На ра-боті у вільний час Павло читає роман «Джузеппе Гарібальді»; дізнавшись про його любові до читання, Тоня показує йому бібліотеку в їхньому будинку. Під впливом Тоні Павло починає виглядати по-друго-му навіть зовні: «чорномазий кочегар постав зовсім в іншому світлі».
Наближається зима, і виникає загроза голоду та холоду: «Хліб і дрова вирішували все». Щоб забезпе-чити підвіз дров, необхідно протягом трьох місяців побудувати-ить вузькоколійку до лесоразработ-кам. Робота в нелюдськи тя-желих умовах посилюється тим, що в лісах діють бандити. Що приїхав на будівництво Жухрай дарує Павлу свій маузер. Під ча-ма сильного снігопаду на расчіс-тку залізничного полотна залучені пасажири проходячи-ного поїзда. Серед них Павло зустрів чає Тоню з чоловіком: «Вона з тру-дом дізналася в голодранців корчаги-на в рваною, пошарпані одеж-де і фантастичною взуття, з брудним рушником на шиї, з давно не митим особою стояв пе-ред ній Павло . Тільки одні очі з таким же, як раніше, незату-хающіх вогнем ». Павло називає Тоню «замариноване», заявляє, що від неї «нафталіном за-пахло» і говорити з нею йому нема про що. На будівництві починає-ся тиф, яким хворіє і Павло. Помилково повідомляється про його смерті, проте герой «перевалив четвертий раз смертний рубіж і повертався до життя». Виздоро-ВЕВ, Павло бродить по місту, прихо-дить на кладовищі, де похороні-ни його друзі, загиблі в роки громадянської війни; він думає про цінності життя і про те, що потрібно «поспішати жити»: «Найдорожче у людини - це життя. Вона дається йому один раз, і про-жити її треба так, щоб не було нестерпно боляче за безцільно прожиті роки, щоб не палив ганьба за підленьке і дріб'язкове минуле ».
У Києві Павло починає працювати в майстернях помічником елект-ромонтера: піклується про чистоту робочих, місць, про трудову дис-ціпліне і т. П. Подає заяву про вступ до партії. Разом з іншими комсомольцями Павло ра-ботает на лісосплаві, рятуючи дро-ва з крижаної води; у нього почи нается гострий ревматизм. Вра-чебная комісія визнає Павла немає-працездатним, проте він відмо-ни опиняються від пенсії і просить но-ше справу. Отримує призначення в губвоенкомат для політроботи в системі всеобучу; стає по-енним комісаром батальйону всеобучу на польсько-радянської
кордоні, разом з батальйоном приймає участь в маневрах. Павло докладає багато зусиль до со-будівлі комсомольських осередків у прикордонних селах; вся моло-дежь в районі знає його: «Ніког-та ще гармонь не грала такої великої ролі в пропаганді, як тут, на сільських вечірках, на вулиці». Павла відкликають в губком комсомолу для направлення на відповідальну роботу. Він прий-томить участь в дискусіях з оп-позіционерамі-троцькістами. На Шостому з'їзді комсомолу в Москві Павло зустрічається з Ритою Устинович, яка не знала, що він живий. На питання про те, навіщо три роки тому він перервав заня-ку з нею, Павло відповідає, що хотів взяти приклад з героя роману «Овід»: «Я за основне в« Ово-де »- за його мужність, за безгра роздрібного витривалість, за цей тип людини, яка вміє перено-сить страждання, не показуючи їх всім і кожному. Я за цей образ революціонера, для якого особиста ніщо в порівнянні з про-щим ». На прощання Рита залишати-ляет Павла лист і два зошити свого щоденника, присвячені йому.
Через два роки П. потрібно се-рьезное лікування в Криму; він їде в санаторій. Повернувшись до Харкова, потрапляє в автокатаст-рофу: необхідно оперувати коліно. Операція стає для Павлу «першим актом траге-дии». У листі до брата Артему він повідомляє, що став часто б-вать в госпіталях. Лікарі перед- кажуть йому повну втрату рухливості (наслідки ста-якого поранення в спину). Перебуваючи в санаторії, Павло отримує від ма-тери лист з проханням заїхати до живе неподалік від Евпа-торії подрузі її юності. В їв-рейском сімействі Кюцам Павло знайомиться з Таїсією, яка ста-ні згодом його дружиною. Павло повертається до Харкова і катував-ється приступити до роботи в ЦК комсомолу, проте здоров'я не дозволяє. Він просить підібрати йому підходящу роботу: «З ладу мене виведе тільки смерть». Однак незабаром йому доводиться вийти на пенсію по інвалідності, і він їде в сім'ю Кюцам, живе в їхньому будинку, - не дивлячись на ворожість батька сімейства. Все більше виразної стає «трагедія неподвиж-ності». Павло подумує про само-вбивство, проте потім називає цю затію «паперовим героіз-мом», кажучи собі: «Умій жити і тоді, коли життя стає нестерпним. Зроби її корисною
ної ». У листі до Артему Павло стосовно собі цитує слова Сталіна: «Немає таких кре-пости, які більшовики не могли б узяти». Павло одружується на Таї, і вони їдуть в інший приморське містечко. Павло вчиться в заочному комуністичному університеті, займається з партійною молоддю. Але бо-лезнь прогресує: у нього па-ралізованного ноги і ліва рука. Потім настає повна сліпота. Єдиним вікном у світ ос-шається радіо. Подвиги комсомольсько-Мольц - будівельників Магнітки і Дніпрогесу - Павло сприймаються-ет як продовження діяльності згідно-ти його покоління. Через півтора року Павло їде в Москву, до лікарів, переносить кілька операцій, які, однак, не дають поло-тивних результату. Павло і Тая отримують кімнату в Москві. У П. виникає задум напи-описати повість про дивізію Котовського під назвою «Народжені бурею». Таким чином, життя його набуває нового сенсу. Пос-Ледньов слова роману: «Розірвано залізне кільце, і він знову - вже з новою зброєю - воз-обертався в лад і до життя».