Пріонові захворювання вражають ссавців, включаючи людину. Їх винуватцем є інфекційна частка, яка називається пріон. Ця частка виникає при зміні просторового упо-рядоченія пріонового протеїну, який в нормі нешкідливий для ор-ганизма і є невіддільною частиною мембран багатьох типів кле-ток, насамперед нейронів (рис. 26). «Закручені» Пріонові про-теїн набуває ряд нових властивостей. Він значно більш стійкий до впливу ферментів, високої температури і ряду інших реаг-тов, які зазвичай викликають денатурацію білка. Вважається, що первинно пріони потрапляють в організм із зовнішнього середовища і викликають просторову перегрупування молекул «здорових» пріонових протеїнів клітинних мембран. Отримані в організмі таким обра-зом пріони також взаємодіють зі «здоровими» пріоновими протеїнами і викликають утворення нових пріонів. Тому кількість пріонів в зараженому організмі збільшується в результаті запущеної ланцюгової реакції. При зміні просторової кон-фігурації пріонового протеїну відбувається утворення токсичний-ських проміжних продуктів. Їх природа невідома. Вони викликають в ЦНС незапальний патологічний процес, який завершується типовою вакуолізацією сірої речовини. Вид сильно вакуолизированной нервової тканини нагадує губку (губчаста енцефалопатія).
Проіоновие захворювання відрізняються тривалим інкубаційним-ним періодом від декількох місяців до десятиліть. Після проявле-ня перших клінічних ознак захворювання прогресує дуже швидко. Захворювання ці невиліковні на сьогоднішній день і смертельні Відомі випадки епідемій або епізоотії захворювання. Наприклад, пріонова хвороба куру, що поширена в другій половині XX століття, спустошували цілі села Новогвінейський племені канібалів Форе (рис. 27). Епізоотія бичачої губчастої енцефалопатії - В5Е - вразила сотні тисяч голів худоби в Великобританії в 80- \ роках XX століття. Пізніше велику кількість заражених голів худоби було відзначено у франції, Іспанії, Португалії, Швейцарії, Ізраїлі, Японії, Канаді, США. Більшого поширення пріонових захворювань зазвичай сприяє залучення пріонів в харчову це-нирку. І хоча у пріонів є специфічні риси в залежності від біологічного виду господарів, вони можуть при певних умовах переноситися і між різними видами. Людині передаються при-они худоби, а від пріонів овець людина заразитися не може.
Вміщені в їжі (яловичина з волокнами нервової тканини) пріони безперешкодно проникають через стінку тонкого кишково-ка в кров і заносяться в ЦНС. Так переноситься новий варіант хвороби Крейтцфельдта-Якоба. Хвороба проявляється в зміні особистості. Спочатку хвороби люди втрачають інтерес до свого хобі, цураються своїх найближчих, піддаються депресіям. Далі слід схудну-нне, порушення координації рухів. Пацієнт нездатний сам про себе подбати, не дотримується елементарних правил гігієни, не може без чужої допомоги поїсти. Пошкодження мозку все більше і більше порушує основні життєві функції, і, нарешті, пацієнт помирає.
Особливу групу представляють спадкова (вроджена) бо-лезнь Крейтцфельдта-Якоба, викликана мутацією гена пріонового протеїну. Вона спостерігається в ряді країн світу.
Пріони можуть проникати в тіло і парентеральним шляхом. Були описані випадки зараження при внутрішньом'язовому введенні препара-тів, виготовлених з людських гіпофізів (гормони росту для лікування карликовості), а також зараження мозку інструментами при нейрохірургічних операціях, оскільки пріони стійкі до при-міняти в даний час термічним і хімічним методам стерилізації. Це форма хвороби Крейтцфельдта-Якоба позначається як ятрогенна.
Шляхи перенесення причинного фактора хвороби, механізми про- нення пріонів в організм і патогенез захворювання практично не відомі. У зв'язку з цим виникають побоювання з приводу можливо-сти зараження пацієнтів при наданні медичної допомоги, в тому числі стоматологічної.
При пріонової патології найвища концентрація пріонів виявляється в нервовій тканині заражених людей. Значна кількість їх зустрічається в лімфатичної тканини. Наявність пріонів в біологічних рідинах, включаючи слину, поки не було однозначно підтверджено. Для стоматологів предметом підвищеної уваги і настороженості є новий варіант хвороби Крейтцфельдта-Якоба, тому що при цій формі хвороби велику кількість при-онов міститься в лімфатичних тканинах. Вони накопичуються там ще задовго до того, як у хворого проявляться клінічні ознаки захворювання. У цей період великий ризик перенесення пріонів при стоматологічному лікуванні пацієнтів.
Для науки і практики стоматології, безсумнівно, важливим є і факт наявності пріонів в трійчастого нерві у тварин, заражених пріонами (хом'яків, овець, великої рогатої худоби). Дуже серйозним відкриттям є виявлення пріонів в слинних залозах заражених тварин, тому що це допускає можливість поширенням странения пріонів через слину. Досліди на хом'яків показують, що одним із значних шляхів поширення інфекції може бути рана на мові. Щеплення пріонів в мова являє собою приклад-но в 100 000 разів ефективніший спосіб зараження, ніж просте додавання пріонів в їжу. Тканина мови з великою кількістю нервових закінчень, крім того, може служити шляхом проникнення пріонів в мозок. У разі щеплення прямо в мозок можна через дуже короткий час знайти пріони і в мові. Тканина ясен і пульпа зубів заражених тварин також містять пріони.
Ризик перенесення пріонових захворювань при стоматологічному лікуванні почали досліджувати вже в кінці 70-х років XX століття. Піддослідним мишам були подряпані стерильними інструментами ясна недалеко від різців, а у деяких піддослідних тварин різці були видалені. Десна і лунки видалених зубів були оброблені нервової тканини мишей, заражених пріонової хворобою, який містив високу концентрацію пріонів. Всі миші з пораненими яснами заразилися. Більш того, зараження пріонами було виявлено і у 70% мишей, яким був гомогенат інфікованої нервової тканини втёрт в здорові ясна.
Про те, що порожнина рота може бути джерелом пріонів, говорять результати дослідів, під час яких у мишей, заражених пріонами, після експериментального поранення ясен було проведено промивання порожнини рота і отримана рідина була введена в мозок здорових мишей. В результаті заразилася кожна десята піддослідна миша.
Шляхом зараження може стати і відкритий зуб, як показали експерименти на хом'яків, яким була введена доза пріонів в пульпу різця. Всі піддослідні тварини заразилися пріонової хворобою, причому пріони проникли в ЦНС через трійчастий нерв.
З деяких експериментів випливає, що для виникнення пріонів в тканині досить лише тимчасового контакту тканини з матеріалом, що містить пріони, і немає необхідності, щоб пріони були назавжди внесені в організм. Цей ризик є актуальним, наприклад, в зв'язку з використанням хірургічних інструментів, заражених пріонами. Процес трансформації «здорових» пріонових протеїнів в пріони може бути ініційований простим контактом здорових тканин з пріонами, зафіксованими на хірургічному інструменті.
Хід хвороби і поширення пріонів по організму залежить від типу пріона. Пріони відрізняються складом амінокислот характерних для даного виду, що визначаються видовим геном пріонового протеїну, а також так званими поеттрансляціоннимі модифікує-ціями або ступенем глікозилювання базової білкового ланцюжка. Посттрансляційна модифікація значно впливає на характери-стики пріонів і саме їй приписують різницю між так званими пріоновими пологами. У зв'язку з цим має сенс згадати факт, що в Швейцарії, де BSE сильно поширена, зростає кількість пацієнтів, які помирають від спорадичною хвороби Крейтцфельдта-Якоба. Це пояснюється тим, що в останні роки розроблені ефективні методи діагностики пріонових захворювань і тим, що в Швейцарії існують особливі умови, що сприяють зараженню певним родом бичачих пріонів, які викликають у людей захворювання, подібне спорадичною хвороби Крейтцфельдта-Якоба.
Пріони і стоматологічні інструменти
Пріони дуже стійкі до звичайних методів дезінфекції. Іонізуюче, ультрафіолетове або мікрохвильове випромінювання на них практично не діє. Також дезінфекційні засоби, за допомогою яких традиційно в стоматологічній практиці, діють на них лише в обмеженій формі. Надійно їх ліквідують дезінфікуючі реактиви, що діють на протеїни сильної оксидацію. Інше ускладнення є стійкість пріонів до високих темпера-турах. Навіть при автоклавуванні неможливо досягти повного руйнування пріонів, і пріони «виживають» в формі, здатної викликати зараження. Стійкість до високих температур ще більш зростає, якщо пріони засохнуть на поверхні металу або скла або якщо перед автоклавнрованіем підпали під дію формальдегіду.
Цей факт важливий саме для стоматології, де багато інструментів досить складно чистяться від залишків тканини, тому що вони малі і мають складний рельєф робочої поверхні (бори, ендодонтичні інструменти). Якби ризик перенесення пріонів цими інструментами був насправді великий, єдиним надійним рішенням могло б бути лише одноразове використання тих інструментів, у ко-торих неможливо гарантовано забезпечити досконалу очищення і подальше знезараження.
Одноразове використання інструментів згідно з принципами ВООЗ потрібно в разі стоматологічного обслуговування пацієнтів з діагностованою пріонової хворобою або в разі підозри на цю хворобу.
1. Що таке пріон?
2. Які пріонові захворювання Ви знаєте?
3. Який патогенез пріонової патології і основні її прояви?
4. Чи існує ризик зараження пріонової патологією при стоматологічному втручанні?