Як показує практика, підприємство проходить кілька стадій кризи своєї діяльності до настання ситуації глибокої фінансової кризи і порушення процедури банкрутства.
Для першої, найбільш віддаленій і прихованої стадії, характерно падіння граничної ефективності капіталу, показників ділової активності фірми, зниження рентабельності та обсягів прибутку (криза в широкому сенсі слова). Внаслідок цього погіршується фінансове становище підприємства, скорочуються джерела і резерви розвитку.
Друга стадія поява збитковості виробництва. Дана проблема вирішується засобами стратегічного управління і реалізується за допомогою добровільної реструктуризації підприємства.
Третя стадія означає практичну відсутність власних коштів і резервних фондів у підприємства. Це негативно впливає на перспективи його розвитку, довгострокове і середньострокове планування грошових потоків, раціональне бюджетування і сполучено зі значним скороченням виробництва, оскільки значна частина оборотних коштів спрямовується на погашення збитків і обслуговування зрослої кредиторської заборгованості.
3.1. «Якісні» кризис-прогнозні методики.
Ковальов, грунтуючись на розробках західних аудиторських фірм і ломлячи ці розробки до вітчизняної специфіки бізнесу, запропонував наступну дворівневу систему показників прогнозування банкрутства.
До першої групи належать критерії та показники, несприятливі поточні значення або що складається динаміка зміни яких свідчать про можливі в найближчому майбутньому значних фінансових утрудненнях, в тому числі і банкрутство. До них відносяться:
- повторювані істотні втрати в основній виробничій діяльності;
- перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;
- стійко низькі значення коефіцієнтів ліквідності;
- хронічна нестача обігових коштів;
- стійко збільшується до небезпечних меж частка позикових коштів у загальній сумі джерел коштів;
- висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості;
- наявність наднормативних і залежаних товарів і виробничих запасів.
До другої групи належать критерії та показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний. Разом з тим, вони вказують, що при певних умовах або неприйняття дієвих заходів ситуація може різко погіршитися. До них відносяться:
- втрата ключових співробітників апарату управління
- вимушені зупинки, а також порушення виробничо-технологічного процесу;
- недостатня диверсифікація діяльності підприємства, тобто надмірна залежність фінансових результатів від якогось одного конкретного проекту, типу обладнання, виду активів та ін .;
- зайва ставка на прогнозовану успішність і прибутковість нового проекту;
- втрата ключових контрагентів;
- недооцінка технічного і технологічного оновлення підприємства;
- неефективні довгострокові угоди.
Що стосується критичних значень цих критеріїв, то вони повинні бути деталізовані по галузях і підгалузей, а їх розробка може бути виконана після накопичення певних статистичних даних.