17. Принцип детермінізму в філософії. Індетермінізм.
Детермінізм (від лат. Determino - визначаю), філософське вчення про об'єктивну закономірною взаємозв'язку і взаємозумовленості явищ матеріального і духовного світу. Центральним ядром Д. служить положення про існування причинності, т. Е. Такого зв'язку явищ, в якій одне явище (причина) при цілком певних умовах з необхідністю породжує, виробляє інше явище (наслідок).
Еволюційна теорія Ч. Дарвіна, що дала матеріалістичне пояснення відносної доцільності в живій природі, розвиток кібернетики, що створила вчення про саморегулівні і самоврядні системах, завдали нищівного удару по ідеалістичній телеології, фаталізму, ученням про приречення і підтвердили правильність всіх принципових посилок сучасного діалектико-матеріалістичного Д.
Принцип Д. служить керівним початком у всіх областях наукового знання, ефективним знаряддям осягнення істини.
Причинність, генетичний зв'язок між окремими станами видів і форм матерії в процесах її руху і розвитку. Виникнення будь-яких об'єктів і систем і зміна їх характеристик (властивостей) в часі мають свої визначальні підстави в попередніх станах матерії. Ці підстави називаються причинами, а викликані ними зміни - наслідками (іноді - діями).
18. Поняття розвитку і прогресу.
Сучасна цивілізація, взята всепланетну, глобально, має різні характеристики. Найбільш часто її називають техногенної тилом ІНДУСТРІАЛЬНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ.
Тому в якості сутнісної характеристики епохи правоме-вірно використовувати названі нами поняття - ТЕХНОГЕННЕ СВІТ, Інду-СТРІАЛЬНАЯ ЦИВІЛІЗАЦІЯ. Зрозуміло, модель історичного руху-ня, що трактується як традиційне-індустріальне-постіндустріаль-ве-інформаційне-екологічне суспільство, не висвічує всіх граней людської історії. Ця модель може і повинна бути до-повнісінько. Однак вона добре працює на з'ясування суті та характер-них особливостей науки і техніки як найважливіших компонентів загально-жавної життя наших днів.
До речі, назване якісний стан сучасного світу повністю застосовно лише до частини країн, що охоплює не більше од-ної п'ятої населення земної кулі. Але при оцінці історії не можна уподібнюватися кораблеводітелям, які швидкість ескадри визначаються-ють по швидкості останнього корабля. В історіософії про стан глобального соціуму краще судити по тих вершин, яких досяг-ли лідери.
Якщо в минулих століттях проблеми науки цікавили лише вузький шар причетних до неї інтелектуалів, а відношення до тех-ке було суто прикладним, то наш час обидва ці явища висуну-ло в центр суспільної уваги, залучило до них погляди Мілля-нів людей. Осмислення їх значимості для історії і кожної людини стало нагальним завданням філософської думки. Зараз "філософія техніки", "філософія науки" сформувалися як відносно са-мостоятельние області теоретичного пошуку, не менш значимі, ніж традиційні онтологія і гносеологія.
В історії філософської думки саме поняття "техніка" Тракт-валось по-різному. Ще в стародавній Греції (це ми вже з'ясували) використовувався термін "техне", який означав майстерність, спокуса-ство, що розуміється як уміння щось сформувати, створити з есте-ного матеріалу. У марксистській традиції техніка представле-на як система штучних органів громадського людини, з-складових частин продуктивних сил суспільства, їх речовий елемент. За Хайдеггеру, - це наша першооснова, кореневе людське на-чало, спосіб самореалізації людства.
Кількість визначень можна було б помножити. Їх чимало. Однак виділимо в них головне: всі вони варіюють то фундаментальний-НОЕ ВЛАСТИВІСТЬ ТЕХНІКИ, яке можна було б назвати ПРИНЦИПОМ ПЕРЕТВОРЕННЯ. Іншими словами, техніка є те, за допомогою чого людина перетворює природу, самого себе, суспільство.
Є кілька концепцій ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕХНІКИ. Зокрема, привабливі і актуальні ідеї про періодизації хіба-ку ТЕХНІКИ, висловлені американським філософом і соціологом Лью-ІСОМ Мамфорд. Він виділив три технічні епохи:
1) "еотехніческая" (1000-1750 рр.) Має в основі технологію "води і дерева";
2) "палеотехніческая (від 2-ї половини XVIII ст. До середини XX в.) Спирається на комплекс" вугілля і заліза ";
3) "неотехніческая" (нині триває) використовує комплекс "електрики і сплавів". Як бачимо, в основу періодизації покладено основний вид енергії і то «речовина», яке займає централь-ве місце в створенні технічних пристроїв.
Один з найбільших фізиків XX ст. Макс Борн, прагнучи поки-мовити головні рубежі розвитку техніки, в книзі "Моє життя і поглядом-ди" висловив цікаву думку про те, що одним з вирішальних факто-рів історії є той вид енергії, яким людство распо-лага в даний момент. У цьому світлі вся історія людства ра-спадается на два - тільки два - великих періоди: перший - від Адама до наших днів, другий - з появою атомної енергії, відтепер і на всі буду-щие часи.
Перехід від першого періоду до другого знаменується закінченням-му споживання сонячної енергії та початком використання її чис-то земних джерел.
Ставлення людини до світу техніки неоднозначно. Так, до на-ших днів дійшли ідеї недовіри, ворожості до техніки - Технофобія. У стародавньому Китаї старці-мудреці не користувалися колесом для водочерпанія, вважали за краще носити воду з 'ріки в бадейки. Свої дії вони мотивували тим, що, мовляв, технічні приспособ-лення забирають у людини свободу дій. Техніка, міркували вони, полегшує життя і робить її комфортніше, але плата за це не-помірне - поневолюється людське "Я".
Мислителі різних ідейних напрямків не раз висловлювали і продовжують висловлювати побоювання про можливий вихід техніки з-під контролю людей. Ще в 30-і роки нашого століття Освальд Шпенглер у книзі "Людина і техніка" стверджував, що людина, володар світу, сам став рабом машин. Техніка залучає всіх нас, крім нашого бажання, в свій біг, підпорядковує власним ритму. ' І в цій шаленій гонці людина, яка вважає себе володарем, буде загнаний на смерть. "Бунт машин" - розхожа тема в сучасній мас-совою культурі.
Колись, ще на початку минулого століття, англійська пісательні-ца Мері Шеллі в своєму романі "Франкенштейн, або Сучасний Прометей" (1818) створила образ штучного "демона", який пи-тался творити добро, але, запеклий самотністю, вбив свого творця. Словом, повстав проти створили його людей. З тих пір цей неоміфологіческого образ не залишає сторінок друку, кінострічок і екранів телевізорів. Він став загальним для підігріву технофобии у всіх її формах.
Автомобіль в багатьох країнах - показник рівня престижно-сти, жадана мета, символ успіху. Автомобільна промисловість і транспортна система, поглинаючи нафтові ресурси, кольорові і чорні метали, сьогодні багато в чому формують внутрішню і між-народну політику, фінансові відносини, побут і звичаї.
Вторгнення техніки в усі сфери людського буття - від гло-бальних до суто інтимних - іноді породжує нестримну апо-логию техніки, своєрідну ідеологію і психологію техніцизму. Трубадури подібних ідей із захопленням переносять на людство і особистість характеристики, властиві машинам і механізмам. Стару тезу французьких матеріалістів XVIII ст. "Людина-машина" наділяє-ся в модну електронно-кібернетичне, комп'ютеризовану тер-Мінологіі. Широко пропагується ідея про те, що людина і че-ловечества також, як і механізми володіють системним властивістю, можуть бути проміри технічними параметрами і представлені у технологічних показниках.
ТЕХНІКА демонічності, МИР - ЦЕ "мегамашина" - ТАКІ ВИХІДНІ ТЕЗИ техніцизму як способу мислення, згоди з самопідкорення техніці. До чого призводить одностороннє "технізовані" розгляд людських проблем, можна судити по релятивістської концеп-ції "кіборгізаціі". Відповідно до цієї теорії, в майбутньому людина дол-дружин відмовитися від свого тіла. Сучасних людей змінять "кіборги" (кібернетичні організми), які, з'єднавши живе і тих-ническое, дадуть якийсь новий сплав.
Таке захоплення технічними перспективами, на наш погляд, небезпечно і антигуманно. Зрозуміло, включення в людську тілес-ність штучних органів (різних протезів, кардіостимуляторів тощо) - річ розумна і необхідна. Але треба пам'ятати про те рубежі, за яким конкретний індивід перестає бути самим со-бій. Без тіла немає людини. Його організація не може бути заради-кально витіснена ніякими технічними пристосуваннями.
Технічний і технологічний фетишизм в наші дні зовсім не рідкість. Їм сильно заражена технічна інтелігенція, він проникає в сферу господарської та політичної еліти. Техницизм, пов'язаний з абсолютизацією техніки, стверджує її автономність і самодостатність. Він вважає, що можна вирішити будь-які социаль-ні колізії, минаючи людини як активного суб'єкта історії, пре-небрегая характером готівки суспільних відносин.
Нам має бути чужа технологічна міфологія, прагнення все і вся "машинізоване". Людина і людство - це не ма-шина, не технічна система. Чи не людство технічно, а техні-ка людяна. Вона втілює в собі те, що вилучено человечест-вом з природи, то, що стверджує в світі його власні міць і розум.
Звичайно, твердження на планеті техносфери, виникнення "окультурені" природи, що несе на собі печатку розуму і волі людей, не можуть не породжувати нових гострих проблем. Стрімкий роз-нення техносфери випереджає еволюційно сформовані пристосувальні, адаптивні можливості людини. Труднощі в состикованіі психофізіологічних можливостей людини з вимогами сучас-менной техніки і технології зафіксовані повсюдно і теоретичного-но і практично. Забувати цього не можна.
І все ж технічний прогрес при всій його жорсткості неостановім. І якщо можна говорити про видиме, дійсному прог-Рессо (сходження від простого до складного, від нижчого до вищого), в чому-небудь, то це перш за все в області розвитку техніки.
Інформація про роботу «Кандидатський з філософії»