Рибалки, яких цікавить тільки ловля хижака, вже й не відразу допом-нят, що таке принаджування і чим воно відрізняється від підгодовування, але ті, хто ловить білу рибу, напевно цей прийом лову опишуть хоча б в самих об-щих рисах. Правда, я впевнений, що багато хто з них, якщо не більшість, навряд чи самі коли-небудь принаджує рибу. Тим часом принаджування було і осту-ється одним з найнадійніших способів більш-менш гарантовано ловити мирну рибу, в тому числі і взимку.
Простий приклад. Приїжджає компанія «крутих» рибалка на кілька днів на яке-небудь озеро, подалі від цивілізації. Такі поїздки останнім ча-ма стають все більш популяр-ними. Зупиняються вони де-небудь в селі на березі, і сра-зу на лід. Розглядають берега, прикидають, який де рельєф дна, свердлять, глибини заміряють - все як треба. Дивляться, місцевий дідок сидить на лунці і ловить збіль-систем лящів. Підійдуть, пона-спостерігалися, поговорять. Якщо не з-усім «круті», поцікавляться, яке дно, де ями, на що ловить. Снасті у діда грубі, волосінь як канат, гачок ще, схоже, рада-ський, годує кашею, та й сидить не там, де треба. Ну, думають, снасті у нас супер, підгодовування фірми-ва, мотиль великий, свіжий, ся-дем на ямі, добре нагодувати і почнемо тягати таких лящів, ко-торие місцевим і не снилися.
Просвердлити, закорм-лись - а клювань-то і немає. Ну, може, дрібна густерка Проско-чит. В іншому місці спробують - знову нічого.
Нічого не поробиш, при-ходиться йти просити у діда при-кормкі. Взяли - звичайна каша, тільки анісом віддає. В одному місці її спробують, в іншому, а результату немає.
На другий день прийдуть по-раніше, займуть дідову «золо-ту» лунку або домовляться - мотилем поділяться, мормишок дадуть. Сядуть, загодують чистим мотилем, і в кращому випадку одного-двох подлещиков заплава-ють, а ляща ніби й не було. Але прийде дідок і знову почне та-скать лящів.
Після такого в будь-яку чер-товщина повіриш, в за говір або заповітне слово, а на самому де-ле весь секрет в приваживания. Воно принципово відрізняється від підгодовування, тут все де-ло не в кількості або хитрому со-ставі прикормки, а в тому, скільки часу воно триває.
Іншими словами, прікарм-ливание - це одноденний про-ект, завдання якого за корот-кий відрізок часу зібрати максимальну кількість риби у своїх лунок. Принаджування - проект довгостроковий, його мета - домогтися того, щоб риба дер-тулилася в конкретній точці по-стійно протягом довгого време-ні. Все це придумано дуже давши-но, і цим активно користувалися ще наші прадіди. Принаджуючи-ня працює і взимку, і влітку - і в стоячих водоймах, і на тече-ванні, але скрізь є свої відмінності.
Зрозуміло, що якщо людина живе на березі якогось озера, то у нього є маса ча-мени і можливостей принадити рибу. Знаючи рельєф дна, він знайде хороше місце поблизу і бу-дет регулярно годувати обраний-ву точку. Він може не ловити там постійно, але годувати поста-рается кожен день. Корм може бути самий різний, найчастіше спеціально підгодовування не гото-лять, а використовують що подешевше, тому все зазвичай зводиться до якихось каш. Щоб пах-ло позаборістее, додають ка-кую-небудь отдушку, найчастіше анісові краплі. Ці краплі самі по собі рибу навряд чи прива-ють, але вони є загальнодоступними і давно вже стали своєрідним орга-них атрибутом підгодовування.
Звичайно, рибалки з великих міст можуть в цьому плані тільки позаздрити тим, у кого від будинку до води рукою по-дати, проте і у них буває мож-ливість принаджують рибу. Тут відразу виникає питання про тривалість прива-вання. Однозначної відповіді немає, крім універсального: чим довше, тим краще.
Як з'ясували іхтіологи, після семи повторних пред'яв-лений їжі риба запам'ятовує де і коли можна підгодувати-ся, і у неї виробляється ус-ловного рефлекс. Він може бути на будь-якої корм або раздра-житель типу анісової крапель, який як би маркує ско-рую годівлю. Якщо прівада має якийсь особливий запах - пахне тим же анісом, до примі-ру, то на нього риба і буде соби-раться, навіть якщо замість корму в воду опустити цегла, полі-тий анісовими краплями.
Можливість довго прива-проживати рибу буває далеко не завжди, але є способи скор-тить цей час. Рибалки хоро-шо знають, що риба розподіляється-ється по водоймі дуже нерівно-мірно і є місця, де вона якщо і не тримається постійно, то появ-ляется багато частіше, ніж в інших. Саме тут і варто починати принаджування. Як правило, місцеві рибалки не приховують, де є такі місця, але їх указу-ня можуть бути дуже распливча-тими, типу «там за мисом» або «навпроти другого затоки». Це цінна інформація, але далі доводиться шукати самому.
Пошук тут доведеться вести за звичайною схемою: робити цепоч-ки лунок і шукати перепади дна, звали і бровки. Свердлити при-ходиться багато, але це в результа-ті виправдовується. Як правило, всі лунки загодовують невеликі-шим кількістю прикормки і кілька разів перевіряють. Це зазвичай займає цілий день. Головна завдання не наловити ри-бу, а знайти місце, де клювань буде найбільше. Бажано-но, щоб перспективна лунка була не одна, а кілька. Ес-ли в них почалися клювання під-Лещіков - а найчастіше прива-жива саме його, - то перед відходом з льоду їх необхідно рясно нагодувати.
Тут відразу постає питання, чим загодовують і скільки опу-скать корми? Питання не таке просте, як здається. Справа в тому, що завжди є небезпека того, що риба не з'їсть весь корм і він почне закисати, псуватися. У ре-док риба тут не тільки не буде збиратися, але і буде через бігати це місце. У рибалка навіть є таке поняття - «вбита лун-ка». Щоб цього не сталося, доводиться враховувати і свій-ство корми, і активність риби.
Зі свого досвіду можу ска-мовити, що по першому льоду при приваживания подлещика до-за підгодовування - це дві великі годівниці. Ближче до середини зи-ми, але до початку глухої зими, ко-ли подлещик максимально акти-вен, дозу збільшую до трьох чотирьох і навіть п'яти годівниць, в глухозимье знижую до однієї. Звичайно, тут багато що залежить від особливостей водойми (розміри, наявність течії, кількість ри-б і т.п.). Загодовують кожен день перед відходом з льоду.
Найчастіше регулярне при-кармліваніе починає оповіді-тися вже через три-чотири дні. Якщо принаджують неяк-до лунок, то зазвичай спочатку хо-рошо працює тільки одна, поз-же риба клює і на інших, але потім риба ловиться тільки в одній або двох.
Принаджування риби - де-ло клопітка, але це, мабуть, єдина тактика, позво-ляющая майже гарантовано мати хороші улови. До жалкую-нію, рідко надається мож-ливість принаджують самому. Але вихід є. Найчастіше ри-болів протягом усього сезону приїжджають на якийсь конкурують-ний водойму і зупиняються на базі або у знайомих. Просто домовитеся про те, щоб хто-небудь регулярно загодовують ваші лунки - і, повірте, ри-балка стане зовсім іншою!
Фото Олексія КОЛОМІЙЦА
Сабанеев про приваде
Привада може складатися з речовин живіт-них і рослинних, але перші вживаються набагато рідше останніх.
Каші з різних круп (гречаної, пшен-ної, полбенной), а також варена перлова крупа або варений рис в свою чергу служать відмінною приманкою. Кашу треба варити якомога крутіше, іноді так, щоб можна було її різати шматками; краще, якщо вона присмачена конопляним або льня-ним маслом і зварена на молоці. Здебільшого кашу (так як вона плаває) опускають в мішках або ж мнуть з глиною.
Конопляне насіння, неодмінно товчене і за-тим підсмажене, як і висівки, служить також під-сперечаються до головної приваде, що опускається в мішку. Втім, можна кидати в воду безпосередньо тільки одне насіння (і висівки), якщо його змішати з глиною.
Конопляні або лляні вижимки, осту-ються від виробництва масла (макуха, Колобов, дуранда) складають чудову приманку для сазана та інших риб. Їх слід вживати не-великими шматками.
Сир як прівада вживається в Росії рідко і здебільшого у вигляді домішки до дру-гим речовин. Сир для привади береться старий, гнилий, але нез-лений.
Сир з-ставлять доволь-но употребитель-ву приманку, особливо для линів. Він також може бути несвіжим. Опускається в воду в куль-ках або мішках.
Для лящів, крім моченого гороху і відмінності-ного роду каш, дуже хорошу приманку складаючи-ет Рощенье ячмінь. Беруть піввідра Рощенье і великого змеленого ячменю, варять його у воді, дають два рази закипіти, потім проціджують через хол-Стіна. Виходить тестоообразная маса; її мнучи-ють руками в невеликі грудочки і кидають у воду.
Ось ще відмінна прівада для будь-якої риби. Беруть старого гнилого, але населеного сиру і рас-тирана його на конопляній, льняному або провал-ському маслі так, щоб склалася рідка суміш. Потім в неї додається невелика кількість камфори (на 400 г суміші 2 г) або кілька крапель анісової або м'ятних крапель, гарненько все перемішують і потім кидала стільки висівок, щоб можна було катати з цього тесту невеликі кульки. Кульки ці кидаються на місці ловлі напередодні і в невеликій кількості.