Основні тенденції розвитку сучасної освіти
Нормативна і навчально-матеріальна база освіти.
Основні типи навчальних закладів, їх характеристика.
Характеристика освіти в Україні.
Сутність змісту освіти, його історичний характер і основні характеристики
Галузь науки, що вивчає проблеми навчання і освіти, називається дидактикою. Це відносно самостійна наука, яка вивчає загальні закономірності навчання, його принципи та організаційні форми. Термін дидактика запозичений з грецької термінології (didaktikos-повчальний). Вперше цей термін був введений в педагогіку в XVII столітті німецьким вченим Вольфгангом Ратке, який під дидактикою розумів наукову дисципліну, що займається вивченням теорії навчання. Фундаментальною працею, що розкриває основи дидактики як науки, стала "Велика дидактика" (1633 г.), яку написав чеський учений-педагог Я. А. Коменський, який би розглядав дидактику як загальне мистецтво всіх вчити всьому.
Значний внесок у розвиток і розробку дидактики внесли І. Г. Песталоцці, К. Д. Ушинський, О. Ф. Остроградський, М. А Корф та ін. Дидактичні ідеї К. Д. Ушинського розвивали такі його по-слідчі, як П. В. Коптерев, В. П. Бехтерєв, В. І. Водовозов, М. Ф. Левицький, Ал. Герд, X. Д. Алчевська. Їх заслуга полягає в тому, що вони створили методичну систему початкового навчений-ня, рівної якій не було у світовій педагогіці.
У другій половині XIX століття в Західній Європі були відомі роботи по дидактиці, написані німецькою педагогом, громадським діячем Фрідріхом Дистервегом (1790-1866). Він, як і К. Д. Ушинський, висував прогресивні дидактичні ідеї і виступав за на-рідну школу.
На початку XX століття світова дидактика розвивалася на основі праг-матизмів. Тут слід назвати американського філософа, психолога і педагога Джона Дьюї (1859-1952), який створив педагогичес-кую теорію педоцентрізма (керівництво практичним досвідом на основі дитячої та вчительської самодіяльності). Його називають так-же засновником діяльнісного підходу в навчанні.
Гідний внесок у розвиток дидактики в 50-60-х роках XX століття вніс В.А.Сухомлинский. У своїх працях він показав зразки Дидак-тичного підходу до навчання. Особливу увагу він приділяв ідеї розум-ного розвитку дітей, а також індивідуальному підходу як в ході навчання, так і в практичній діяльності.
У 50-80-х роках XX століття в дидактику внесли свій вклад і такі відомі теоретики, як М. Н. Скаткін, М. А. Данилов, Ю. К. Бабанський, Л. В. Занков, в Україні - С. X . Чавдаров, В. І. Памагайба, А. М. Алексюк, В. А. Онищук, І. Т. Федоренко та ін.
Велике значення для розробки проблем дидактики має прак-тична діяльність вчителів-новаторів, учасників руху педагогіки співробітництва, таких як І. П. Волков, Е. Н. Іль-ін, С. Н. Лисенкова, В. Ф. Шаталов, Н. П. Гузик та ін.
Завдання дидактики на сучасному етапі.
1. Виховує вплив навчання на формування моральних і вольових якостей особистості
2. Формування пізнавальної активності і самостійності
3. Активізація загального рівня розвитку молодших школярів
4. Розвиток і формування розумових здібностей
5. Проблемний характер викладу навчального матеріалу
6. Індивідуалізація і диференціація навчання
7. Демократизація і гуманізація навчання
8. Міжпредметні зв'язок, опора на життєвий досвід учнів
9. Програмування та комп'ютеризація навчання, впровадження нових технологій
10. Робота з обдарованими дітьми
11. Формування особистісних взаємин, висока культура спілкування
Спеціальні дидактики - приватні методики.
Кожна навчальна дисципліна має свої характерні особливості, свої закономірності, вимагає своїх особливих методів і організаційних форм навчання. Цими питаннями займаються приватні дидактики чи методики викладання.
Всі приватні методики є педагогічними дисциплінами, що грунтуються на тих же принципових положеннях, які розкриваються в загальній дидактиці.
Таким чином, загальна дидактика є теоретичною базою для всіх приватних методик. Приватні методики і загальна дидактика розвиваються в тісній єдності.
Етапи становлення дидактики.
II Етап - сучасна дидактика (кінець XIX - перша половина XX ст.) Акцент на діяльності викладання-навчання - основний істочноков знань, особистісний підхід, психологічне управління