У психолого-педагогічній літературі при характеристиці дій і вчинків дітей і підлітків, які не відповідають загальноприйнятим нормам і правилам, використовуються поняття «право-порушення», «протиправні дії», «аморальний про-ступок», «девіантна поведінка».
Девіантна поведінка (від лат. Deviatio - відхилення) визначаються-ється як поведінка, що відхиляється, тобто як окремі вчинки або система вчинків, що суперечать загальноприйнятим в гро-ве правовим чи моральним нормам,
У психології вчинок розглядається як свідома дія, як акт морального самовизначення людини, в якому він стверджує себе як особистість у своєму ставленні до дру г ій людині, до самого себе.
Поряд з морально позитивними діями існують і негативні, аморальні дії або проступки, котор представляють собою порушення правил етики, моральних норм.
З юридичної точки зору проступок - це посягання на державний або громадський порядок, на права і свободи громадян, на різні форми власності (приватної, державної), і він являє собою протиправне, винна дію або бездіяльність.
У відхиляється (та й поведінці в нормі) вчинок проявлятися у вигляді дії або бездіяльності людини, ви-ража в словах або відносинах до чого-небудь, у вигляді жесту, взгля-да, тону мови, смислового підтексту, у вигляді діяння, спрямованого на подолання якихось перешкод або обмежень і т.д.
Необхідно відзначити те, що поведінка охоплює всі по-ступки людини цілком як особливий вид взаємодії з окру-лишнього середовищем. У поведінці є внутрішній план дії, в якому проявляються свідомо вироблені наміри і мета діяльності, прогноз очікуваного результату і сам результат. Тобто поведінка виступає як єдність мотиваційно-ціннісної-ної і операціонально сторін людської діяльності. Звідси мотиви, якими керується людина, в кінцевому рахунку, визначаються не тим, що людина думає про свої вчинки (хоча і це важливо), а загальною лінією поведінки на протязі тривалого часу в різних умовах.
Одні вчені розглядають поведінка, що відхиляється що не-відповідність дій і вчинків дитини пред'являються йому ° ціально вимогам, моральним нормам і етичним пра-вам, інші бачать в відхиляється відступ від Беруть участь правових норм, їх порушення, т. Е. «Ненормальне» поведінку з точки зору нормативно-значимого фактора. Треті в відхиляється бачать важко розрізняються грань між відхиленнями від закону і моральних норм і трактують його як порушення моральних норм і своїх етичних обов'язків, з одного боку, і як порушення закону (крадіжка, грабіж, хуліган-ські дії), але без залучення підлітків до кримінальної від-льної через малолітній вік, з іншого боку.
У психолого-педагогічній літературі існує і диффе-ренцірованний підхід до характеристики самого відхиляється. Так виділяють чотири варіанти відхиляється пове-дення:
• перший - відхилення, які не є порушенням общепром-зайнятих етичних норм. Це може бути поведінка, що не відповідають-вующее віком при нормальному психічному розвитку (під-паросток любить грати з іграшками детсадовской пори);
• другий - порушення загальноприйнятих норм, які не є пра-вонарушеніямі. Це, наприклад, жадібність, егоїзм, замкнутість, недовірливість, жорстокість, які, якщо їх не подолати, при-ведуть до правопорушень;
• третій - правопорушення, тобто поведінка, що порушує пра-вові норми, статті адміністративного або кримінального законо-давства;
• четвертий - поведінка, що відхиляється, в значній сте-пені обумовлене патологічними факторами, захворюваннями. Воно може бути у підлітків з психопатичними рисами лич-ності, у невротиків, у психічно хворих людей (Л.М. Зюбин).
• відхилення корисливої спрямованості, які проявляються у вчинках і правопорушення, пов'язані з прагненням отримати майнову вигоду, матеріальну підтримку (крадіжки, Хіш е "ня, спекуляції, шахрайство та ін.);
• відхилення агресивної орієнтації, які проявляються в діях, спрямованих проти особистості (образи, хуліганства, побої, нанесення тілесних ушкоджень) (С.А. Беличева).
Відповідно девіантна (відхиляється) поведінка під-паростка може проявлятися в декількох площинах;
• як особливості окремих психічних процесів (підвищена рухливість нервових процесів або їх загальмованість; їх стійкість або слабкість, підвищена активність або пасив-ність дитини; зосередженість або неуважність, балакучість чи замкнутість; імпульсивність і непередбачуваність, підвищена збудливість і аффективность і ін .);
• як шкідливі звички (куріння, вживання алкоголю, ток-сических і наркотичних засобів, захоплення азартними іграми).
Всі ці якості і властивості особистості таких дітей, складності у відносинах з оточуючими і поведінці ведуть до трудомісткістю їхнього навчання і виховання.
Як вірно зауважив П.П. Блонський, «з об'єктивної точки зо-ня, важкий учень - такий, по відношенню до якого робота вчителя виявляється малопродуктивною. З суб'єктивної точ-ки зору, важкий учень - такий, з яким вчителю важко, обтяжливо займатися, який вимагає від учителя багато роботи ».
Психолог і педагог В.Н. Мясищев, визначаючи характерні, най-більш типові риси важких підлітків із відхиленнями по-веденням, перераховує їх більше десятка: відраза до школи, вра-джу до вчителя, відсутність будь-якого інтересу до шкільної роботі, потяг до неорганізованому дозвіллю, інтерес до яскравих вра- данням вулиці, схильність до азарту, видовищ і задоволення їх будь-якими засобами, невміння і небажання підкорятися школь-ному режиму і загальними правилами з демонстративним порушенням їх, дезорганізацією спільної роботи, грубими, зухвалими і цинічний-ними витівками,