Поняття, види робочого часу і їх характеристика
Робочий час - це час, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку і умов трудового договору повинен виконувати трудові обов'язки, а також інші періоди часу, які відповідно до ТК, іншими федеральними законами та іншими нормативними правовими актами РФ ставляться до робочого часу (ст. 91 ТК РФ).
До періодів, включених в робочий час, ТК РФ, зокрема відносить:
1) простий (тимчасове припинення роботи з причин економічного, технологічного, технічного або організаційного характеру (ч. 3 ст. 72.2, ч. 1 і 2 ст. 157);
2) перерви для прийняття їжі в місці виконання роботи, якщо за умовами виробництва не можна встановити перерви для відпочинку і харчування (ч. 3 ст. 108);
3) перерви, що надаються жінкам для годування дитини (ст. 258).
Види робочого часу:
- нормальне (повне для звичайних умов праці);
- неповне (менше для даного виду роботи, даної професії, яке встановлюється за згодою між працівників і роботодавцем).
Відповідно до ч. 2 ст. 91 ТК РФ, нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. Зазначена тривалість робочого часу є максимально допустимою і є нормою загального характеру, що регулює тривалість робочого часу всіх уклали трудовий договір працівників. Дана норма в однаковій мірі застосовується до працівників, які працюють за трудовим договором, укладеним на невизначений термін, і до працівників, які працюють за строковим трудовим договором.
З огляду на викладене, збільшення нормальної тривалості робочого більше 40 годин на тиждень не допускається ні законами, ні локальними нормативними актами роботодавця, ні колективним договором, ні угодою сторін трудового договору.
Основними нормами робочого часу є робочий тиждень і щоденна робота (зміна).
Робочий тиждень - це встановлене законом або трудовим договором кількість робочих годин протягом календарного тижня.
Нормальна тривалість робочого тижня не може перевищувати 40 годин (ст. 91 ТК). Тим самим 40 годин в тиждень визнано граничної тривалістю робочого часу для всіх працюючих за трудовим договором.
Існує два види робочого тижня - 5-денна з двома вихідними днями і 6-денний з одним вихідним днем, яка збережена в тих організаціях, де за характером і умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня неможливо або недоцільно. Шестиденний робочий тиждень збережена в багатьох навчальних закладах, де перехід на 5-денний робочий тиждень неможливий у зв'язку з наявністю гранично допустимих фізіологічних норм навчального навантаження учнів. За 6-денному робочому тижні працюють деякі державні органи, підприємства сфери обслуговування та ін.
Скорочена тривалість робочого часу
Трудовим законодавством передбачено 3 види робочого часу: робочий час нормальної тривалості (40 годин на тиждень), скорочений робочий час та неповний робочий час.
Робочий час нормальної тривалості мають всі працівники, крім Тих, для яких встановлений інший вид робочого часу - скорочена або неповне.
Скорочений робочий час характеризується наступними ознаками:
♦ коло осіб, яким роботодавець зобов'язаний його встановити, визначений законом; тим самим заборонено роботодавцям обмежувати коло осіб, що користуються цією пільгою;
♦ як правило, скорочення робочого часу не впливає на розмір заробітної плати працівника, яка встановлюється виходячи з нормальної тривалості робочого часу.
Скорочена тривалість робочого часу відповідно до ст. 92 ТК становить:
♦ для неповнолітніх до 16 років - не більше 24 годин на тиждень;
♦ для неповнолітніх у віці від 16 до 18 років - не більше 35 годин на тиждень;
♦ для інвалідів I і II груп - не більше 35 годин на тиждень;
♦ для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці, - не більше 36 годин на тиждень;
♦ для учнів освітніх установ у віці до 18 років, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, - не більше половини норм, встановлених для неповнолітніх (до 16 років - 12 годин, від 16 до 18 років - 17,5 години) .
♦ для педагогічних працівників - від 18 до 36 годин на тиждень (ст. 333 ТК);
♦ для медичних працівників - не більше 39 годин на тиждень (ст. 350 ТК);
♦ для працівників, зайнятих на роботах з хімічною зброєю, - в залежності від групи робіт, які відносяться до шкідливих, - 24-годинний робочий тиждень або 36-годинний робочий тиждень;
Поняття неповного робочого часу.
Неповний робочий час (ст. 93 ТК) встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем і є умовою трудового договору. Воно може бути введено як при прийомі на роботу, так і згодом. Можливості встановлення неповного робочого часу за угодою сторін трудового договору законом не обмежені.
Робота з неповним робочим часом не тягне для працівника будь-яких обмежень тривалості відпустки, обчислення трудового стажу та інших прав. Відповідно до ст. 256 ТК за заявою жінки, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, або особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною (батька, бабусі, діда, опікуна і ін.) І знаходиться в такій відпустці, вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або на дому зі збереженням права на одержання допомоги по догляду за дитиною.
Оплата праці при неповному робочому часу проводиться за фактично відпрацьований час або фактично виконану роботу.
Неповний робочий час терміном до 6 місяців може вводитися роботодавцем з урахуванням думки профспілкового органу, якщо зміни організаційних або технологічних умов праці можуть викликати масове звільнення працівників, з метою збереження робочих місць. Скасування цього режиму може також проводитися роботодавцем з урахуванням думки профспілкового органу (ст. 73 ТК).