Організація технічного обслуговування виробництва на нафтогазовидобувному підприємстві
3. Поняття прибутку, її види. Утворення та використання чистого прибутку. Шляхи збільшення прибутку.
Прибуток - це різниця між сумою доходів і витрат. Вона служить одним з основних джерел утворення заохочувальних фондів. Значну її частину використовують для економічного стимулювання колективу. Певну її частку, що встановлюється на базі довгострокових нормативів, вносять до бюджету.
Прибуток - один з якісних фінансово-економічних по-показників діяльності підприємств. На величину прибутку впливає ряд факторів. Основні з них - інтенсифікація виробництва на базі досягнень науково-технічного прогресу, краще використання діючих основних фондів і оборотних коштів, підвищення якості та зниження собівартості продукції, зростання продуктивності праці, вдосконалення управління і організації виробництва, раціональне і економне витрачання всіх видів ресурсів, зниження їх втрат і т.д. Прибуток відображає фінансові результати всіх видів діяльності підприємств - основний, підсобних господарств, капітального будівництва. У неї включається різниця між позареалізаційними доходами і втратами.
Діюча система планування та обліку прибутку передбачає виділення в ній наступних частин: прибутку від реалізації продукції, робіт (послуг) промислового характеру, прибутку від реалізації робіт (послуг) непромислового характеру, надходжень від позареалізаційних операцій. Прибуток визначають окремо за видами діяльності: по основній, капітального будівництва, що здійснюється господарським способом, позареалізаційних операцій.
Прибуток від реалізації товарної продукції визначають як різницю між вартістю реалізованої продукції в оптових цінах підприємства і її повною собівартістю. Схема витрачання прибутку підприємства приведена на малюнку 2.
Прибуток від позареалізаційних операцій утворюється, наприклад, за рахунок перевищення отриманих штрафів над сплаченими, отримання пені, неустойки та інших сум.
Загальну суму прибутку за всіма видами діяльності називаютьбалансовою. Розмір балансового прибутку показує абсолютну величину чистого доходу, створюваного на підприємстві.
Плата за виробничі фонди за нормативами
Малюнок 2 - Схема витрачання прибутку підприємства
Прибуток залишається в розпорядженні підприємства і використовується ним на розширення виробництва, утворення фондів економічного стимулювання і на інші планові потреби, а у вільній частині передається в бюджет на загальнонародні потреби.
Податок з обороту являє собою заздалегідь фіксовану величину в ціні товару, що надходить в доход бюджету слідом за реалізацією товару.
Податок з обороту і платежі з прибутку в бюджет (плата за фонди, фіксовані платежі, внески вільного залишку прибутку) складають головну частину доходів державного бюджету, найважливіші джерела коштів для фінансування загальнонародних потреб, зростання добробуту: трудящих.
Прибуток - один з основних якісних показників роботи підприємств. Вона відображає рівень виконання плану за обсягом виробництва і реалізації продукції, підвищення технічного рівня виробництва, структурні зрушення у виробництві, підвищення якості продукції, ефективність використання природних багатств, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, методи господарювання, розвиток творчої активності трудящих.
Зниження собівартості продукції - найважливіший джерело збільшення прибутку. Однак розміри її залежать також від обсягу виробництва і реалізації продукції та її якості. Чим вище якість продукції, тим вище ціна на неї. Підвищення якості продукції при зростанні витрат на її видобуток або вироблення (при правильно встановлених цінах) повинне супроводжуватися збільшенням прибутку.
Прибуток тісно пов'язана з реалізацією продукції. Разом з тим прибуток, оскільки на неї впливають зрушення в асортименті продукції, зміна цін і інші чинники, які залежать від підприємств, не може виступати як єдиний показник оцінки діяльності підприємств. Підвищення ефективності виробництва, зниження собівартості продукції і зростання продуктивності праці - шляхи збільшення прибутку.
Підприємствам нафтової, газової та нафтохімічної промисловості, так само як і іншим промисловим підприємствам, планують загальну суму прибутку - балансовий прибуток.
Балансовий прибуток виражає кінцевий фінансово-економічний результат діяльності підприємства і складається з:
1) прибутку від реалізації товарної продукції;
2) прибутку від іншої реалізації;
3) позареалізаційних доходів (за вирахуванням позареалізаційних витрат).
Прибуток від реалізації товарної продукції - це основна частина загального прибутку. Вона являє собою різницю між виручкою від реалізації продукції за оптовими цінами підприємства і її собівартістю.
Прибуток від іншої реалізації включає прибуток підсобного сільського господарства, заготівельних організацій, автогосподарств, непромислових господарств, від реалізації матеріальних цінностей та ін.
Позареалізаційні доходи (витрати) - це частина балансового прибутку, безпосередньо не пов'язаної з виробництвом і реалізацією продукції. У неї входять:
1) сплачені і отримані штрафи, пені та неустойки;
2) прибуток і збитки за операціями минулих років, виявлені у звітному році;
3) збитки від ліквідації в повному обсязі амортизованих основних фондів;
4) збитки від стихійних лих;
5) надходження від раніше списаних безнадійних боргів і ін.
На підприємствах передбачається також розрахунковий прибуток, що дорівнює балансового прибутку за вирахуванням обов'язкових платежів (плата за фонди, фіксовані платежі і відсотки за банківський кредит). Розрахунковий прибуток приймають за основу при обчисленні фондів економічного стимулювання.
Система розподілу прибутку між суспільством і підприємством - основа економічного стимулювання суспільного виробництва. Вона спрямована на забезпечення залежності між ефективністю виробництва і величиною прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств для розвитку виробництва і матеріального заохочення працівників.
Першочергові платежі - це плата за фонди, фіксовані (рентні) платежі, а також сплата відсотків за банківський кредит.
Після утворення фондів економічного стимулювання і решти балансового прибутку фінансуються планові витрати підприємства - централізовані капітальні вкладення, погашення кредиту на капітальні вкладення, приріст власних оборотних коштів і ін. Залишок прибутку після фінансування планових витрат направляється в бюджет у формі вільного залишку прибутку.
Джерела або резерви підвищення прибутку об'єднують в такі групи:
1) збільшення обсягу реалізації продукції і поліпшення її структури;
2) зниження собівартості реалізованої продукції;
3) підвищення якості продукції;
4) поліпшення використання основних виробничих фондів;
5) прискорення оборотності оборотних коштів.
Збільшення обсягу реалізації - один з найважливіших резервів підвищення прибутку. За інших рівних умов цим визначається збільшення прибутку і підвищення рентабельності. До зміни прибутку і рівня рентабельності ведуть також зрушення в структурі обсягу реалізації продукції (асортиментні зрушення). Вони виражаються в зміні питомої значення в загальному обсязі реалізації даної галузі окремих підприємств з різним рівнем рентабельності, а в масштабі підприємства - в збільшенні питомої ваги більш рентабельної продукції.
Зниження собівартості продукції - одне з головних джерел збільшення прибутку і підвищення рентабельності. При даних оптових цінах зниження собівартості означає збільшення прибутку. Однак одночасне підвищення рентабельності досягається лише при випереджаючому зростанні прибутку в порівнянні з ростом виробничих фондів.
Поліпшення використання основних виробничих фондів - великий резерв підвищення прибутку. На прибуток впливає величина основних про-виробничих фондів, їх структура (питома вага активної частини) і ступінь використання. У зв'язку з цим важливим показником є фондомісткість продукції, що характеризує обсяг основних фондів, що припадає на одиницю продукції.
Прискорення оборотності оборотних коштів укладає резерви підвищення прибутку, пов'язані зі скороченням розміру виробничих запасів, реалізацією зайвих товарно-матеріальних цінностей, прискоренням виробничого циклу, загальним вдосконаленням матеріально-технічного постачання та ін. Все це залежить від ряду виробничо-технічних і організаційних чинників.
Підвищення якості продукції відкриває можливості збільшення прибутку і рентабельності виробництва. Продукція кращої якості має велику споживчу вартість, і її використання створює економію у споживача. Це забезпечується, наприклад, при споживанні високооктанових автомобільних бензинів, малосернистого дизельного палива і інших високоякісних, нафтопродуктів і має враховуватися при встановленні оптових цін. При цьому умови підвищення якості продукції навіть при відомому збільшенні витрат на її вироблення зазвичай супроводжується збільшенням прибутку і рентабельності вироб-ництва.
Визначити прибуток від реалізації продукції (Пр), прибуток від іншої реалізації (Ппр), прибуток від позареалізаційних операцій (ПВН), балансовий прибуток (Пб).
Вихідні дані представлені в таблиці
1. Наукова організація праці та технічне нормування на нафтових підприємствах. А.А. Блажевич, В. Е. Тищенко, Е.М.Бугера. М. Недра, 1986. 300 с.
2. Організація, планування і управління підприємствами нафтової і газової промисловості: Підручник для вузів / А.Д.Бренц, В. Е. Тищенко, Ю.І.Малишев і ін .; Під. ред. А.Д.Бренца і В. Е. Тищенко. -2-е изд., Перераб. і доп. Надра, 1986. 511 с.
4. Економіка нафтової і газової промисловості. Л.М.Уманскій, М.М.Уманскій. М. Недра, 1974. 528 с.
Організація технічного обслуговування виробництва на нафтогазовидобувному підприємстві
Інформація про роботу «Методи технічного нормування праці»
Розділ: Економіка
Кількість знаків з пробілами: 44299
Кількість таблиць: 4
Кількість зображень: 1
Схожі роботи
робіт нормовані завдання можуть встановлюватися на зміну, місяць або на період повного здійснення заданого обсягу робіт. 1.3 Особливості та облік нормування в умовах бригадної організації праці Об'єктом нормування праці в умовах бригадної його організації є колективний трудовий процес. Незважаючи на те, що в більшості бригад зберігаються норми часу на виконання.
і нормування праці. Економічний ефект досягається шляхом зниження трудомісткості продукції, втрат робочого часу, зниженням енергоємності продукції та ін. Необхідність його розрахунку обумовлена обґрунтуванням доцільності проведення заходів щодо вдосконалення організації та нормування праці. Розрахунок економічної ефективності базується на тих же принципах, що і визначення.
по годівлі та т. д. Допоміжні робітники сприяють виконанню основного технологічного процесу. До них відносяться слюсарі-ремонтники, слюсарі-наладчики, лаборанти, комірники. При нормуванні праці в тваринництві необхідно враховувати особливості даної галузі. Під час обслуговування тварин робочі виконують великий обсяг робіт, які відрізняються за змістом, що застосовується засобів.
(Штучна норма), крім нормативу оперативного часу, входять норматив обслуговування робочого місця і норматив відпочинку особистої потреби. Норматив встановлюється на елементи операції, а норма на всю операцію. На машинно-автоматичних операціях норматив розпадається на норматив основної роботи і на норматив допоміжного не перекриває часу. де - норма часу; - норматив.