Ще десять років тому, коли Центральна Азія ставилася до віддалених регіонів Радянського Союзу, цей регіон не привертав до себе такої пильної уваги в світі, як в даний час. Але після розпаду Радянського Союзу, в процесі трансформації міжнародної обстановки, положення Центральної Азії стає все більш і більш значущим, і на сьогоднішній день багато розвинених країн виявляють підвищену цікавість до цього регіону. Можна сказати, що на даний момент Центральна Азія відіграє стратегічно важливу роль в геополітичній динаміці євразійського континенту.
Одним з важливих чинників, що сприяють посиленню геополітичної і геоекономічної ролі Центральної Азії, є розташування цього регіону безпосередньо між Європою і Азією, що робить цей регіон стратегічно важливим щодо військової безпеки. По-друге, Центральна Азія, звана другим Близьким Сходом, багата нафтогазовими ресурсами і тому може стати новим постачальником енергетичних ресурсів, що підвищує економічну значимість цього регіона. По-третє, Центральна Азія, розташовуючись на перехресті транспортних шляхів євразійського континенту, може стати світовим центром товаропотоків. По-четверте, в довгостроковому плані цей регіон має важливе значення в формуванні євразійського економічного співтовариства [1].
В цьому відношенні Центральна Азія має важливе значення для Кореї і є багатообіцяючим об'єктом для співпраці. Країни Центральної Азії надають великі можливості для розширення ринку збуту корейських товарів, а також можуть зіграти важливу роль в якості постачальника нафти, газу та інших корисних копалин.
Разом з тим на даний момент серед інших регіонів колишнього Радянського Союзу Центральна Азія в цілому за рівнем політичної демократизації і темпам ринкових реформ знаходиться на останньому місці, що робить майбутнє цього регіону непередбачуваним. Тому Кореї не слід живити великих надій з приводу Центральної Азії. Необхідне розуміння економічного і політичного розвитку цього регіону, і на цій основі слід розробляти стратегію виходу в цей регіон.
У даній статті ми маємо намір розглянути політичні та економічні проблеми, що існують в Центральній Азії в даний час, проаналізувати політичне і економічне становище цих країн і на основі цього зробити висновки для Кореї.
Політичне та економічне становище Центральної Азії
По-друге, в умовах відсутності політичної демократизації і недостатньо розвиненою законодавчої системи важливою метою є забезпечення політичної стабільності. У країнах Центральної Азії, де відсутній механізм зміни демократичної еліти, у елітних груп, які не перебувають при владі, накопичується потенційна агресивність по відношенню до правлячої еліти. Подібне протистояння дозволяється такими спалахами, як Андижанском події в Узбекистані або зміна уряду в Киргизстані.
По-третє, необхідно вміло контролювати зовнішні фактори, що впливають на розвиток Центрально-Азіатського регіону. Важливий умілий підхід до вирішення таких питань, як конкуренція за вплив у Центральній Азії між Росією, Китаєм і США, запобігання небезпеки з боку ісламістських сил південних регіонів, ввезення наркотиків через кордони Таджикистану та Афганістану.
По-четверте, країни Центральної Азії, отримуючи економічну і технічну підтримку з-за кордону і залучаючи інвестиції, тим самим підтримують стабільний і постійний економічний ріст. Зміцнення співпраці з такими країнами, як США, ЄС, Японія, Китай, Корея та ін. Надають таку підтримку, є для цього регіону питанням першорядної важливості. Для отримання цієї підтримки країнам Центральної Азії необхідно вирішити такі питання, як прогрес в реформуванні ринкової системи, створення сучасної фінансової системи і лібералізація зовнішньої торгівлі.
Економічні перспективи Центральної Азії
Прогнози «Global Insight» так само, як і прогнози М. Доулінг і Г. Вігнараджі, припускають, що через 10 років економіка країн-експортерів енергоресурсів буде набагато перспективніше економіки країн, що не експортують енергоресурси. Як видно з таблиці 2, різниця в економічному зростанні держав стає більш явною, що відбивається на темпах збільшення ВВП і розвитку зовнішньої торгівлі держав Центральної Азії.
Найважливішою передумовою для такого оптимістичного прогнозу є відсутність небезпечних факторів, які могли б викликати різкий спад цін на міжнародному ринку сировинних товарів, т. Е. Підставою для цього є припущення про збереження в перспективі тенденції зростання світових цін на енергоресурси. Але внутрішніми небезпечними факторами в країнах Центральної Азії є політична нестабільність, вразливість в області фінансів і інфраструктур, зниження темпів розвитку обробної промисловості, викликане ревальвацією національної валюти.
На закінчення можна відзначити, що, обравши Казахстан країною для економічного співробітництва, Кореї необхідно в найкоротші терміни використовувати всі свої можливості для економічного співробітництва, а також скористатися ним як плацдарм для виходу в Центральну Азію. У подальшій перспективі можлива розробка стратегії розширення виходу в іншу країну-експортера енергоресурсів - Туркменістан і країну, не експортує енергоресурси, - Узбекистан. Зокрема, ринковий потенціал Узбекистану з найбільш високою щільністю населення, де до того ж проживають 2 млн етнічних корейців, оцінюється досить високо. Тому, спостерігаючи за демократизацією, економічними реформами і рівнем відкритості ринку, в перспективі можна націлюватися на розширення виходу в цю країну.