Вивчення використання основних фондів може вестися в найрізноманітніших аспектах і з різним ступенем глибини. Воно може здійснюватися по окремих галузях і конкретним виробництвам, на підприємствах різних форм власності, за всіма основними фондам і по найважливішим їх видами.
Поліпшення використання основних виробничих фондів означає, що за допомогою кожної одиниці основних фондів переробляється більшу кількість предметів праці, при інших рівних умовах скорочується потреба в засобах праці, зменшуються витрати живої праці і змінюється співвідношення між живим і уречевлена працею.
Наслідком раціонального використання основних виробничих фондів є, з одного боку, збільшення виробництва суспільного продукту і національного доходу, а з іншого - економія живої і матеріалізованої праці, яка призводить до скорочення сукупних витрат на одиницю продукції.
Підвищення рівня використання основних фондів дозволяє збільшити виробництво матеріальних благ без додаткових капітальних вкладень і в більш короткі терміни. Отже, народногосподарський ефект в даному випадку полягає в прискоренні темпів виробництва, що супроводжується економією витрат на відтворення нових фондів і зниженням витрат виробництва.
Вся сукупність цих економічних явищ може бути об'єднана поняттям зростання продуктивності суспільної праці. Таким чином, економічним ефектом підвищення рівня використання основних фондів є зростання суспільної продуктивності праці. Їх взаємозв'язок виражається в тому, що підвищення рівня використання основних виробничих фондів є один з найважливіших чинників зростання продуктивності праці в народному господарстві.
Рівень використання основних фондів в матеріальному виробництві залежить від великої кількості тісно пов'язаних між собою факторів організаційно-технічного характеру: технічного стану фондів, рівня механізації і автоматизації виробничого
процесу, ступеня екстенсивного і інтенсивного завантаження обладнання, оновлення та модернізації устаткування, кваліфікації працівників і т. д.
Узагальнюючим показником використання основних виробничих фондів служить фондовіддача - відношення обсягу виробленої в даному періоді продукції (О) до середньої за цей період вартості основних виробничих фондів (Ф): Фо = О / Ф.
Для кількісної характеристики продукції (робіт, послуг) на рівні окремих підприємств і галузей використовують її обсяг, а по народному господарству в цілому - вироблений національний дохід і сукупний суспільний продукт. Фондовіддача показує, скільки продукції (у вартісному вираженні) вироблено в даному періоді на 1 руб. вартості основних фондів. Чим краще використовуються основні фонди, тим вище показник фондовіддачі.
Поряд з фондовіддачі в статистичній практиці обчислюють і зворотну величину, яку називають фондоємністю. Вона характеризує вартість основних виробничих фондів, що припадає на 1 крб. виробленої продукції: Фе = Ф / О).
Зниження фондомісткості означає економію праці, уречевленої в основних фондах, що беруть участь у виробництві.
Кожен з цих показників відображає різні економічні процеси і застосовується в різних випадках. Так, величина фондовіддачі показує, скільки продукції отримано з кожної гривні, вкладеної в основні фонди, і служить для визначення економічної ефективності використання діючих основних виробничих фондів. Величина фондомісткості показує, скільки коштів потрібно затратити на основні фонди, щоб отримати необхідний обсяг продукції, інакше кажучи, яка потреба в основних фондах.
Великий вплив на величини фондовіддачі і фондомісткості надає показник фондоозброєності праці (Фв), який розраховується за формулою
Фв = Ф / Т, де Т - середньооблікова чисельність працюючих.
Цей показник застосовується для характеристики ступеня оснащеності праці працюючих. Фондоозброєність і фондовіддача пов'язані між собою через показник продуктивності праці. визначається за формулою ПТ = О / Т.
Перетворимо формулу фондовіддачі: Фо = О / Ф = (О / Т) / (Ф / Т) = ПТ / Фв.
Таким чином, фондовіддача може бути розрахована і виражена через фондоозброєність і продуктивність праці. Взятий сам по собі, рівень фондоозброєності не характеризує економічну ефективність використання основних фондів. Щоб показати не тільки те, чим володіє підприємство, а й як воно використовує наявні кошти, треба величину зміни фондоозброєності приводити разом з рівнем продуктивності праці або фондовіддачі.
Практичне значення мають не стільки рівні розглянутих показників, скільки їх динаміка. У зв'язку з цим і показники продукції, і середню річну вартість основних фондів слід брати в порівнянних цінах.
Для підвищення ефективності виробництва важливо, щоб був забезпечений випереджаюче зростання виробництва продукції в порівнянні з ростом основних виробничих фондів або випереджаюче зростання продуктивності праці в порівнянні з ростом її фондоозброєності.
Підвищення ступеня використання основних фондів - важливий джерело збільшення обсягу продукції і економії капітальних витрат. Ефект від поліпшення використання основних фондів можна визначити різними статистичними методами, і перш за все індексним. Так, виходячи з взаємозв'язку обсягу продукції із середньою річною вартістю основних виробничих фондів і їх фондовіддачі (О = Фо * Ф), можна проаналізувати вплив цих факторів на зміну обсягу продукції в абсолютному вираженні. Припустимо по підприємству за два роки є такі дані:
Як бачимо, за два роки обсяг продукції збільшився на 1055 млн руб. в тому числі:
1) за рахунок збільшення обсягу основних фондів - # 8710; О (Ф) = Фо0 (Ф1 - Ф0) = 1,25 * 500 = 625 млн руб .;
2) за рахунок поліпшення використання основних фондів - # 8710; О (Фо) = (Фо1 - Фо0) * Ф1 = 0,05 * 8600 = 430 млн руб.
Спільне вплив обох цих факторів призвело до зростання продукції на # 8710; О = # 8710; О (Ф) + # 8710; О (Фо) = 625 + 430 = 1055 млн руб.
Цей розрахунок дозволяє зробити висновок, що, незважаючи на поліпшення використання основних фондів, майже 60% приросту продукції (625/1055 = 0,592, або 59,2%) отримано за рахунок збільшення обсягу, основних фондів. Дані наведеного тут прикладу також показують, що з ростом обсягу основних фондів на 6,2% і показника використання основних фондів на 4% обсяг продукції зріс на 10,4%: Iо = Iф * Iфо = 1,062 * 1,04 = 1,104.
Цікавим є зіставлення даних про приріст обсягу продукції і прирості основних фондів. За даними нашого прикладу отримуємо, що кожен рубль коштів, вкладених в приріст основних фондів, дав збільшення обсягу продукції більш ніж на 2 руб. (1055/500 = 2,11).
Вплив ступеня використання основних фондів на загальну потребу в них можна визначити виходячи із залежності Ф = О * Фе.
Таким чином, економія капітальних витрат на створення основних фондів за рахунок їх кращого використання в нашому прикладі складе
# 8710; Ф (Фе) = (Фе1 - Фе0) * O1 = 0,0308 * 11 180 = - 344 млн руб.,
а додаткова потреба в основних фондах внаслідок збільшення обсягу продукції
# 8710; Ф (О) = Фе0 * (O1 - О0) = 0,80 * 1055 = 844 млн руб.
Спільне вплив двох цих чинників дасть
# 8710; Ф = # 8710; Ф (Фе) + # 8710; Ф (О) = (- 344) + 844 = 500 млн руб. або Iф = Iо * Iфе = 1,104 * 0,9615 -1,062.
Виконані розрахунки дозволяють зробити висновок, що в результаті збільшення обсягу продукції вартість основних фондів (при базисному рівні фондомісткості) повинна була б зрости на 844 млн руб. однак внаслідок зниження фондомісткості одиниці продукції потреба в основних фондах зменшилася на 344 млн руб. В результаті фактична середня річна вартість основних фондів зросла в звітному періоді тільки на 500 млн руб.