Цей напрямок є основним і характеризується приоб-ретеніем життєво необхідного досвіду - вміння плавати і свя-чених з ним теоретичних знань. Отримані знання та розумі-ня є базою для спеціалізації в спортивній і професійно-нальної-прикладної діяльності. Уміння плавати необхідно як для занять багатьма видами спорту (див. Розділ 1.2.2), так і для оволодіння професіями, пов'язаними з водним середовищем (див. Розділ 1.2.3).
За радянських часів масового навчання плаванню надавалося державне значення, про що свідчать постанови ЦК КПРС, Радянського уряду і громадських організацій.
Розвитку масового плавання сприяло створення в 1931 р «Товариства сприяння розвитку водного транспорту країни і ох-рани життя людей на водних шляхах СРСР» (Союз ОСВОД), в зо-занности якого входили масове навчання населення плаву-нию і його популяризація. В порівняно короткий термін в нашій країні був закладений міцний фундамент розвитку масового пла-вання.
Після Великої Вітчизняної війни подальший розвиток фі-зичних культури і спорту в країні стимулювало постановлено-ня ЦК ВКП (б) 1948 г. «Про розвиток масового фізкультурного дві-вання в країні і підвищення майстерності радянських спортсменів». Завдяки активній роботі фізкультурних організацій число за-ним плаванням в країні досягло довоєнного рівня.
Постанова Президії Центральної Ради Союзу спор-тивних товариств і організацій СРСР 1963 г. «Про масовий навчений-ванні плавання» сприяло поліпшенню матеріально-технічний-ської бази: активізувалося будівництво відкритих і закритих плавальних басейнів.
Перший зимовий плавальний басейн був побудований в 1927 р У 1948 р їх було 20, в 1970-м - 905, в 1975-му - +1259; до теперішнього часу басейнів налічується понад 4600.
У 1969 році був створений Всесоюзний клуб «Нептун», який проводить велику роботу по залученню дітей в регулярні заняття плаву-ням. У ряді міст, регіонів і республік нашої країни було введено обов'язкове навчання плаванню учнів 1-4-х класів.
У 1972 р в нашій країні був введений новий фізкультурний кому-плекс ГТО, вікові межі якого охоплювали населення від 10 до 60 років. Плавання було обов'язковим нормативом всіх його ступенів. Положення про комплекс ГТО забороняло скасування або заміну нормативу з плавання. Новий комплекс ГТО став стержнем-ньому всієї роботи з плавання в країні.
Після виходу Постанови секретаріату ЦК ВЛКСМ, колле-гии Міністерства освіти СРСР і Спорткомітету СРСР від 31.08.1979 р «Про заходи щодо подальшого поліпшення в країні масо-вого навчання плаванню» зріс охоплення дітей і підлітків заняти-ями плаванням в загальноосвітніх школах, піонерських лагу-рях, ДЮСШ, а також збільшилася будівництво нових басейнів.
В наші дні масове навчання плаванню також має государ-ного значення, оскільки кількість потонулих за сезон, за даними ГоскомстатаУкаіни, досягає 30 тисяч чоловік (2-е міс-то після жертв автокатастроф).
Історія плавання показує, що розвиток плавання підпорядковані-но загальним закономірностям суспільного розвитку і залежить від конкретних історичних умов. Прогрес плавання очевидний: збільшується масовість, ростуть спортивні результати, роз-ряют можливості використання плавання в різних при-кладних цілях, з'являються нові види плавання і постійно со-удосконалюють відомі.
Робота з масового навчання плаванню проводиться в дитячих садах і яслах, школах, гімназіях, коледжах, вузах, літніх оздо-ровчих таборах, басейнах, ДЮСШ (групи початкового обу-чення), а також у формі самостійних занять в басейнах і відкритих водоймах.