Вступ
1 Етичні засади професійного спілкування ...................
1.1. Сутність процесу спілкування ........................................
1.2. Етика людських контактів. Емпатія і симпатія
в спілкуванні …………………………………………………………….
2 Педагогічний такт як компонент моральної
культури вчителя .............................................................
2.1. Поняття і основні складові педагогічного
такту ............................................................................
2.2. Ознаки та елементи педагогічного такту ...................
2.3. Стиль спілкування педагога як вираз
педагогічного такту ......................................................
2.4. Стиль володіння педагогічним тактом ...........................
Педагогічний такт - необхідна умова успішного навчання і виховання. Прояв педагогічного такту означає встановлення правильних взаємин викладача зі студентом.
Основними ознаками педагогічного такту є: вимогливість, без грубості і дріб'язкової прискіпливості; природність, простота спілкування, що не допускає фамільярності і панібратства; принциповість і наполегливість, без упертості; уважність і чуйність до людей, без підкреслення цього; гумор та іронія, без насмішкуватості; вимогливість, без придушення і приниження особистості; навчання студентів, без підкреслення своєї переваги в знаннях, навичках, уміннях; вислуховування учнів, без вираження байдужості; серйозність підходу до відповіді тих, хто навчається, незалежно від його правильності і грамотності; вміння викладачів проводити педагогічний такт, не втрачаючи самовладання у будь-яких, навіть найгостріших ситуаціях, має стати обов'язком кожного викладача.
У сучасній дійсності велика увага приділяється психології та етики педагогічного спілкування. Сьогодні як ніколи такі проблеми стають актуальними. Це пов'язано з розвитком демократичного суспільства в нашій країні, при якому на перший план виходить людина як особистість, людина, що вимагає до себе уваги і доброзичливого ставлення. Такі відносини не чужі і роботі творчого колективу, ефективність роботи якого багато в чому залежить від педагогічного такту викладача. Те, наскільки правильно керівник колективу вибере свій стиль роботи, залежить успішна діяльність всього колективу.
Об'єкт дослідження - діяльність керівника творчого колективу.
Предмет дослідження - особливості педагогічного такту і форм його прояву в діяльності керівника творчого колективу.
Мета - вивчити особливості педагогічного такту і форм його прояву в діяльності керівника творчого колективу.
Для реалізації мети необхідно вирішити такі завдання:
- розглянути сутність процесу спілкування;
- проаналізувати етику міжлюдських контактів, симпатію в спілкуванні;
- вивчити поняття та основні складові педагогічного такту;
- виявити основні ознаки та елементи педагогічного такту;
- розглянути стиль спілкування педагога як вираз педагогічного такту.
1.2. Етика людських контактів.
Емпатія і симпатія в спілкуванні. Визначивши основні моменти взаємовідносин вчителя і учня перейдемо безпосередньо до розгляду етики людських контактів.
У процесі спілкування з учнями педагог розширює свої знання про особистості учня. Він по-різному сприймає і оцінює вихованців в тій чи іншій ситуації, що накладає певний відбиток на формування емоційно-міжособистісних відносин учнів з учителем. Важливу роль в процесі спілкування відіграють людські відносини, засновані на почуттях симпатії, антипатії, емпатії. Симпатія, емпатія і людське пізнання є явища, що представляють собою єдиний процес, що характеризується поступовим поглибленням проникнення однієї людини в психологію іншого.
Емпатія - це розуміння іншої людини без допомоги слів через відчуття, почуття, емоції з подальшим їх усвідомленням
Емпатія - співпереживання, вміння поставити себе на місце іншого, здатність людини до довільної емоційної чуйності на переживання інших людей. Співпереживання - це прийняття тих почуттів, які відчуває хтось інший так, якби вони були нашими власними. Основоположник гуманістичної психології К. Роджерс (1902-1987) визначав емпатичних розуміння як «вміння увійти всередину особистого світу іншої людини і побачити, чи правильно моє розуміння партнера».
Прояв емпатії в спілкуванні - це загальна установка на розуміння педагогом свого учня, його стану в даний момент, що відбивається усіма невербальними засобами дитини: інтонацією, позою, мімікою, ходою, жестами. Досить часто вихованець не може висловити свою думку так, щоб учитель правильно його зрозумів, але педагог повинен володіти вмінням «прочитати» душевний стан дитини, «розшифрувати» прихований сенс сказаного учнем навіть по тону яку він виголосив фрази. Співчуття, співчуття, емоційне співзвуччя дозволяє педагогу поставити себе на місце учня, зрозуміти його справжні наміри, переживання. Емпатія зазвичай доповнює рефлексію. Далеко не всі розповідає про себе особистість партнера по спілкуванню, учень - вчителю, про багато речей взагалі не прийнято говорити. У стані емпатії педагог чуйно сприймає психічний стан вихованця, його найтонші емоційні і смислові відтінки. Емпатійни вчителю по невидимих каналах передається страх учня перед іспитом; радість вихованця від успішного вирішення завдання, яка раніше не наважувалася і т.д.
В емпатії можна розрізнити два ступені: «співчуття» і «співпереживання». Співчуття як стійке властивість спонукає людину до альтруїстичної поведінки, так як в основі цієї властивості лежить моральна потреба в благополуччі інших людей, формується уявлення про цінності іншого. У міру психічного розвитку емпатія сама стає джерелом морального розвитку.
Емпатія ясопережіваніе більш властива учням молодшого шкільного віку, а емпатіясочувствіе більш характерна для підлітків, саме цю особливість і слід враховувати вчителю в роботі з дітьми. Найбільший успіх в спілкуванні мають педагоги з розвиненою емпатією, це одне з важливих професійних якостей вчителя, яке необхідно розвивати, використовуючи різні методики.
Емпатійное спілкування складається з наступних компонентів: - вміння чути учня (відзначати не тільки те, що сказано, але і як це сказано);
- позитивна установка на вихованця;
- розвинене увагу, пам'ять і уява (здатність проаналізувати побачене і спрогнозувати подальший розвиток подій в спілкуванні).
Симпатію можна трактувати як певну чуттєву фіксовану установку. Як емоційна установка симпатія вимагає відповідних емоційно-позитивних реакцій - взаємності, взаєморозуміння. Почуття симпатії зближує людей, створює умови для їх взаємного пізнання і поваги. В процесі безпосередніх відносин породжується схильність до переваги, прихильності до певного людині.
Симпатія породжує підвищений інтерес до людей, в ході його задоволення створюються необхідні емоційно-психологічні умови, сприятлива атмосфера для формування і розвитку у людини здатності адекватно сприймати, розуміти і оцінювати оточуючих.
У спілкуванні вчителя з різними колективами і з кожним окремим учнем часто виникає ситуація, коли, здавалося б, абсолютно незалежно від учителя складається його стереотип відносин до того чи іншого класу або учневі. З'являються симпатії до одних класів і антипатії до інших, з'являються любимчики і нелюбимі учні. Іноді у виникненні симпатії вирішальну роль відіграє ситуація. Викладач може тепліше, ніж до інших, ставитися до сина друзів, який навчається в його класі; до учня-шахісту (якщо сам захоплюється цією грою); до учениці, яка добре співає (якщо вчитель любить цей вид мистецтва або сам співає) і т. п. Такий підхід нерідко приписує вихованцю частіше позитивні якості, а негативні практично не помічаються. І навпаки, якщо вчитель проявляє до учня антипатію, то може ставитися до вихованця більш критично, упереджено, не помічаючи його позитивні сторони.
Симпатія пробуджує в людині не тільки моральні і естетичні переживання, але і прагнення до пізнання об'єкта симпатії. Живлячи симпатію до певного учня, людські якості якого оцінюються, педагог набуває і засвоює певну суму знань про нього.
2 Педагогічний такт як компонент моральної культури вчителя
2.1. Поняття і основні складові педагогічного такту
Педагогічний такт - це почуття міри в поведінці і діях вчителя, що включає в себе високу гуманність, повагу до гідності учня, справедливість, витримку і самовладання у відносинах з дітьми, батьками, колегами по праці. Педагогічний такт - одна з форм реалізації педагогічної етики.
Такт в буквальному сенсі - «дотик». Дослідники проблеми педагогічного такту по-різному трактують це поняття:
• іноді такт ототожнюють з якостями вихованості, і тоді це поняття прирівнюється до поняття ввічливості,
• тактовність - це вираження ставлення вчителя до справи навчання і виховання,
• педагогічний такт - це специфічний інструмент впливу, що вимагає наявності професійних педагогічних якостей: майстерності, творчого потенціалу, моральних почуттів.
Сутність даного поняття з психологічної позиції найбільш повно визначив К.Д. Ушинський, хоча і не дав чіткого визначення поняття. Педагогічний такт «не що інше, як більш-менш темне і напівсвідомий збори спогадів різних психічних актів, пережитих нами самими».
У сучасній педагогічній літературі сьогодні існують різноманітні трактування цього поняття. Наведемо лише деякі з них. Педагогічний такт - це:
• «поведінка вчителя, організоване як морально доцільна міра взаємодії педагога з дітьми та впливу на них»;
• «одна з основних педагогічних здібностей і важлива складова частина педагогічної майстерності педагога»;
• «форма поведінки, коли людина йде на моральний компроміс, але в ім'я високих моральних цілей. Це пом'якшення, свідоме ослаблення одного морального вимоги в ім'я вірності іншим »;
• «міра педагогічно доцільного впливу вчителя на учнів, вміння встановлювати продуктивний стиль спілкування»;
• «особливе почуття оптимуму, міра того, що робить педагог»;
• «здатність встановлювати правильні стосунки, почуття міри в прояві вимогливості, в формі висування вимог, особлива чуйність в дозволі психологічно тонких педагогічних питань.
2.2. Ознаки та елементи педагогічного такту
2.3. Стиль спілкування педагога як вираз педагогічного такту