АКТЕБІН (актеб1н) см. Т Е Б І Н.
АЛАТАМИР (буквально - строкатий корінь). У східній частині Ка-захстан цим терміном позначають місцевість, 'покриту злакової рослинністю, переміжної з солонцюватими галявини, де ра-стут Кокпек і джусай - полин (69) (пор. До А РАО Т, Керала).
АЛАТЕБІН см. Т Е Б І Н.
АНИЗ (аниз) стерню, поклад: малий аѕизда жатир- худобу па-сется на стерню (пор. К О Д Р А Н).
Аран - відкритий (без даху) кошару або місце для складання заготовленого сіна (пор. КОРА, Ашик, К, О РА, ЖА-Б До КОРА).
АТИЗ - чотирикутна смуга ріллі (при штучному оро-шеніі рілля для зручності ділиться на чотирикутники - атизи) (пор. Ч Е К в рисосіючих господарстві).
Ашик КОРА (Ашик кора) -Відкритий (без даху) кошара (пор. А Р А Н, Ж А Б И К К О Р А, К OP А).
АШИЛАУТ (ашилауит; буквально - гіркуватий від слова а щ и - гіркий) - знижена місцевість з меншим виразом солонцевато-сті грунту в порівнянні з а щ и. Термін не характеризує якості по-ди і тому по відношенню до неї не вживається: топраги ашилаут егш шикпайди - грунт солонцюватих - гарного врожаю не буде (пор. АЩИ, ТАТИР, С ОРТ АН).
Аши (в літературі і на картах часто аще, буквально - гіркий, кислий) - солонцюваті пониження, що зустрічаються звичайно по долинах і заплавах степових річок або по западинах озер і соров. На таких нижче-пах розвивається різна солелюбівая і вологолюбна рослинність-ність, яка представляє собою хороший підніжний корм для худоби: малий ащида жатир - худоба пасеться на ащи. Термін а щ и часто вжив-ся як власної назви річок, озер, колодязів та інших водних джерел, вказуючи на їх солоність: Ащи, Ащису, Ащибулак, Ащикуль, Ащисай і багато інших (пор. АШИЛАУТ, СОРТИ Н, ТАТИР, ШАКАТ ).
АЯ - голі (позбавлені рослинності) проміжки серед полян, покритих травою.
БЕДЕЛІК (беделж) -люцерновое поле, люцерняк, в старому «казахському» господарстві на півдні Казахстану беделікі представляли собою обгороджені глиняними тинами (дувалами) площі біля зимівлі.
БІДАІК - (бідайик; буквально- назва одного з видів лучно-вих рослин) - блюдцеобразную, замкнутий зниження з луговий рости-ності. Площа бідаіков коливається від кількох сотень квад-ратних метрів до десятка кілометрів, весною наповнюється талими сні-говимі водами, а влітку після висихання перетворюється в луки, являю-щиеся хорошими сіножатями. Бідаікі в залежності від складу лу-гових рослин, що розвиваються на них, носять назви Карабідаік, Ак-бідаік і т. Д. Термін нерідко входить до складу власних географи-чеських назв: Косбідаік, Карабідаік і багато інших (пор. КІЛЬКІСТЬ Таба, ШУРАТ).
БІЕБАУ - пасовище для дійних кобил, розташоване поблизу ау-. ла; місце, де простягається мотузка з кілками для прив'язі лошат, що представляє зазвичай зелену галявину. Для б і е б а у вибирається; найкраще місце поблизу аулу.
БОЗ (буквально - світлий, сірий, білястий) -злаковая степ;
-місцевість, покрита ковильно-типчаково рослинністю. Понятіеб о з часто протиставляється поняттю знижених місць - про л до е, де
розвивається влаголюбивая (лугова) або солелюбівая рослинність:
жилки жанбирда бозди Жакси керед1 - коні в дощову погоду- воліють боз.
ДЖАІЛЬМА см. Ж А І Л М А.
Джайляу см. Ж А І Л А У.
Егіна (егш; в літературі і на картах - е г і н) -пашня, посів. Термін іноді входить до складу власної назви місцевості: Етін- -ДИбулак.-Егіндикуль.
ЕГІНДИК (егшдж або егшдж жер; від слова егш - рілля; в ли- тературе і на картах-нерідко - егіндик) -пахотноспособная земля: ол колхоздин. егшдж жер1 кеп- у того колгоспу багато пахотноспособних земель. Термін іноді вживається як найменування посевенія або колгоспу.
ЖАБИК КОРА (жабик. Кора) - критий кошару. Такий тип загону зустрічається в більш холодних північних районах Казахстану (пор. А Р А Н, А Ш И К КОРА).
Ж А Й Л А У (в літературі і на картах - джайляу) - літній па-стбіще, рясне кормом і водою, де зазвичай проводять літо казахи зі своєю худобою. У гірських районах Казахстану і Середньої Азії під терміном ж а й л а у розуміють високогірні пасовища; в цьому зна-ванні термін вживається в Криму і на Кавказі (яйла, яйлаг). Іноді термін входить до складу власного географічної назви: місцевості: Кокжайляу, Торежайляу і т. Д.
ЖАІЛМА, ЖАІМА (жайилма; на картах зазвичай - джаіль-м а) - широка заплава річки; знижена місцевість, що заливається водою під час повені. Термін часто використовується в якості влас-ного географічної назви місцевості (пор. ОЛКЕ).
ЖАЙЛИМ, ЖАР1ЛИС - всяке пасовище, всякий випас для худоби: малий жайлиси Жакси - гарне пасовище для худоби (пор. Орисі, ОТ.ТЕБІН).
Жайме - те саме, що і Ж А І Л М А.
ЖАСИЛ (буквально - зелений) - блискавка (пор. Ж А І, Н А Й 3 А-Тарг).
Жер Болик (жер белш; буквально - землераздел) - межа, межові знаки.
КАГИЛ (до, Арили; від дієслова кару - вибивати, витрушувати) - місцевість, звідки вітер здуває сніг. Казахи дуже цінують місцевості. де зимою мало буває снігу.
У Центральному Казахстані є кілька сопок (низьких гір) з назвами Кагил (пор. КАКШАН, КАРАБАУР).
КАРАОТ (қараот; буквально - чорний корм, чорне пасовище) - місцевість, рослинний покрив якої складається з різних полинно-солянкових рослин. Пасовище з таким складом рослин здалеку здається темніше в порівнянні з «Боз» і тому називається караот. Вівці зазвичай добре пасуться на караоте: қой қараотта жақси тойинади - вівці добре поправляються на караоте (пор. АлАТ И Р, К Е Р А Л А).
Керала (в літературі часто - Кира; буквально - коричнево-строкатий, смугастий) - каштанова грунт з типчаково-ковилового рослинністю, що перемежовується з плямами солонців: Керала малға жақси - Керала для худоби хороша (пор. АЛАТАМИР, КАРАОТ).
Коган (көгал; від слова көк - зелений) - знижена лугова місцевість, зелена галявина: малий көгалда жатир - худоба знаходиться на Когалим (пор. КОК, КОКОРАЙ, Шалгин, ОЛКЕ).
КОДРАН (қодран) - стара поклад; земля, колись зорана і після покинута: малий қодраңда жур - худоба пасеться на кодране (пор. А Н И 3).
КОН (көң; буквально - ущільнений, розтоптаний послід, гній) - місце зимової стоянки (зимівлі) казахів в минулому. Взимку при тривалій стоянці на одному місці близько юрти накопичувалося велика кількість гною - кону. Звідси і сама назва зимівлі - кін. Надалі місце стоянки зберігалося за тим, хто залишив гній своєї худоби, і інший не мав права займати його без згоди «господаря». Казахи при суперечці, вказуючи на приналежність тієї чи іншої височини, користувалися поняттям кін. Свонм «конем» вони дорожили ще й тому, що гній є хорошим паливом і теплою і м'якою підстилкою для худоби. Термін іноді вживається як власного географічної назви (р. Кон з притоками Жаксикон, Жаманкон, в басейні озер Теніз - Кургалжин).
КОК (көк; буквально - синій, зелений) - а) зелене пасовище на початку весни; знижена місцевість із зеленою луговий рослинністю. (Пор. Коган, ОЛКЕ, Шалгин).
КОКОРАЙ (көкорай) - лугова місцевість з багатою водою: Ауил көкорайға қонди - аул розташувався на кокорае (пор. ОЛКЕ, Шалгин) і у уйгурів термін Орай в тому ж значенні.
Конир (қоңир; в літературі і на картах -конур, буквально - темний або коричневий) - в центральних районах Казахстану - закріплені піщані пагорби, порослі рослинністю, які є хорошим місцем для зимових пасовищ. За - мабуть, термін Конир місцевими жителями вживається тому, що піщані пагорби видали здаються темнуватими. У піщаних місцях Центрального Казахстану цей термін в якості назви місцевості зустрічається нерідко: Жіделіконур, Саменконур, Дабсунконур і т. П. (Пор. Урме, ШАГИЛ).
КОРА (қора) - а) кошару на зимівлі, побудований з глини, каменю, цегли, дерну, очерету і старого сухого ущільненого гною (ср.АРАН);
б) долина гірської річки, оточена крутими схилами гір з вузьким, важко прохідним ущелиною (54, стр. 5). Мабуть, місцеве населення дає назву кора таким долинах тому, що вони віддалено нагадують кошару. Термін нерідко є власною назвою гірських річок в районах Джунгарского і Заилийского Алатау, а також входить до складу власної назви урочищ, або населених місць (пор. Кора, Коскора, Таскора, Шимкора і багато інших).
КОРИК (қориқ; від дієслова қору - оберігати) - заборонена місцевість, де не можна випасати худобу і полювати; заповідник. За старих часів корик і належали привілейованих верств казахського населення, які тільки і могли користуватися ними. Пізніше корикамі називалися всякі багаті лугові місцевості, оберігаються від потрави худобою для зими. Останнім часом в казахської науковій літературі термін корик вживається в значенні «заповідник». Зрідка термін входить до складу власної назви місцевості: Қожакориқ, Улентикориқ.
Кота (қотан) - майданчик, розташована всередині кола, утвореного групою юрт. Цей майданчик служить на ніч загоном для овець, і звідси саме стадо називається у казахів кота - малий (малий - худоба). У монголів хотон - стійбище, хото - місто (звідси і назва столиці Монголії Улан-Батор-Хото; мертве місто -Хара-Хото).
КОШЖЕР (көшжер) - відстань однієї перекочівлі, що дорівнює 10 - 15 кілометрів. Казахи часто вживають термін кошжер як міру відстані: бір, як екі, я үш көш жер - відстань однієї, або двох, або трьох перекочівель (ср.КОЗИКОШ).
Кста см. КИСТАУ
Кузьок, Кузьо (күзек, күзеу; від слова күз - осінь) осіння стоянка; місце, де казахи-кочівники проводили осінь; осіннє пасовище Ауил кузекте отир - аул знаходиться на кузьок (ср.- Кокто).
Кира (қиран) - піднесена місцевість: жері- қираң, шабини ким болади - підвищена місцевість, лугів мало (пор. ҚЬІР).
КЬІРМАН (қирман; від дієслова қиру - скребком) - тік, струм місце молотьби.
КИСТАУ (қистау; в літературі і на картах зазвичай - кестау) -зімовка, точніше місце, де розташовуються зимівлі і зимові пасовища (пор. Узб. Кишлаку). Термін дуже часто входить до складу власної назви населених пунктів, наприклад, Каракистау (пор. АУЛ).
ОЛКЕ (өлке) - а) знижена місцевість з луговий водолюбної растітельностио і виходом або близьким стоянням грунтових вод; заплава річки з луками: малий өлкеде жатир - худоба знаходиться на лугових пониженнях (пор. Коган, КОК, КОКОРАЙ, Шалгин);
Ортен (өртен; від слова өрт- пожежа) - пасовище з молодою зеленою травою, яка з'являється після впала весною. Казахи восени або ранньою весною іноді свідомо випалювали грубу суху рослинність в степу по шляху кочівель або близько весняно-літніх стоянок, щоб степ навесні покрилася одноманітною зеленою травою. На такому пасовище навесні і в першій половині літа худобу швидко одужує, малий өртеңде тез семіреді - худобу на Ортен поправляється (жиріє).
Орисі (өріс) - вигін, місце випасання худоби, розташоване навколо стоянки (аулу); радіус району пасіння визначається відстанню, на яке відходить худобу від аулу протягом дня (а для коня також ночі). Кожен вид худоби має свій радіус району пасіння (Орисі) в залежності від того, на яку відстань він може відійти від стоянки. В силу цього кожен Орисі має особливу назву, найдальші з них - жилки өрiс (жилки -лошадь) і кой өрiс (кой - вівця), близькі - қози өрiс (қози - ягня) і Бузау өрiс (Бузау - теля). Примітно, що ці назви Орисі часто вживатися казахами як міра відстані: жилқи, қой, қози өріс - кінських овечі, ягнячьі Орисі (ср.ЖАЙЛИМ).
ВІД - підніжний корм, пасовища взагалі: малий Отта жур - худобу на пасовище (ср.ЖАЙЛИМ).
ОТАР - пасовище будь-якого сезону, розташоване далеко від аулу; хутір: кой Отард - вівці на хуторі. Звідси назва станції Турксибу Отар і російське отара; термін, приблизно відповідний російським термінам ХУТІР, займанщини і сучасному - відгінний ділянку (пор. КЕЛТЕ-КИСТАУ).
ОТЖЕР - місцевість (або пасовище), багата пашею (пор. ШУРАЙЛИ Жер).
Сони - свіже, що не стравленнимі худобою пасовище: малий сонида жатир - худоба знаходиться на свіжому пасовище.
ТАНАП - одиниця виміру посівної площі: бір ТАНАП Біда алдим - я один ТАНАП пшениці засіяв.
Тепса (Тепса) - пологий схил невисокою височини; західних районах Казахстану - рівна місцевість: малий тепсенде жайлип жүр - худоба пасеться на Тепсень. Іноді термін входить до складу власного географічної назви, наприклад Актепсен (пор. Туги).
ТОДА (тоғай; в літературі - Тугай) -пойма річки з багатою лісо-луговий рослинністю; іноді ліс; один з поширених термінів у народів, які розмовляють мовами тюркської системи (у Кирг-зов- т о к о м, у монголів - тохой - закрут річки). Термін Тогай (Тугай) міцно увійшов в російську наукову географічну літера-туру (тугайні лісу). Порівняно часто він входить до складу "влас-них географічних назв: Актогай, Каратогай і ін. (Пор. Агаш, ОРМА).
ТУГАЙ см. Т О Г А Й.
Тин Жер (тиң жер) - цілина: екі гектар тиң жер жиртти зорав два Га цілини (ср.ШИРИМ).
ШАКАТ (шақат; в літературі і на картах - чакат) -местность з кам'янистим ґрунтом або солонцеватой грунтом, покрита рідкісної рости ності (пор. Т А С Т А К, С Про Р Т А Н, Т А Т И Р).
ШИЛГИН (шалғин) -луг: шалғинди жер - лугова місцевість (пор. КОК, ҚОГАЛ, КОКОРАЙ).
ШІІР (шіір) - підбурювання, сильно витоптане худобою пасовище: өріс шіір Болди - вигін стравлен, протоптана.
ШУЙГИН (шуйгін) - те саме, що і ШУРАЙЛИ Жер.
ШУРАЙЛИ Жер, ШУЙГИН (шуйгін) -тучная родюча земля; місцевість з багатою рослинністю, родючими ґрунтами і щедрою водою: Терістік Казахстанниң жері шурайли, сондиқтан егінді көп салади - земля в Північному Казахстані родюча і тому там багато сіють (пор. ШИРИМ).