Особистість і суспільство.
Людину вивчають багато наук, але в різних аспектах. Політологія вияс-няет його місце і роль в системі по-літичних відносин. Однак діяльність людини в сфері політики є лише частина його різноманітною соці-альної життя. Поведінка тут підкоряється загальним со-ціологіческім закономірностям. Тому розгляд особистості як суб'єкта політики слід розпочати зі з'ясування проблеми взаємини між особистістю і суспільством. Але спочатку необхідно визначити суть таких понять, як «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість». У повсякденній мові перераховані терміни употребля-ються, як правило, в одному і тому ж значенні, але в науці їх зміст різниться. Найбільш абстрактним і, таким чи-тельно, осяжний є поняття «людина». В раз-особистих контекстах воно може мати сенс будь-якого з названих термінів. У той же час в словнику російської мови терміном людина позначається «жива істота, що володіє мисленням, мовою, здатністю створювати знаряддя і користуватися ними в процесі праці».
Терміном індивідуальність позначається щось особливе, специфічне, що відрізняє даної людини від всіх інших людей.
Тут ми підійшли до проблеми взаємин лич-ності і суспільства. Як же співвідносяться вони один з одним? Різні філософські та соціологічні школи неодим-наково трактують проблему сутності людини і суспільства, а також взаємовідносин між ними. Це один з найскладніших світоглядних питань, яке хвилює людство впродовж тисячоліть. До теперішнього часу не запропоновано його загальноприйнятого трактування, зрештою кожна людина вирішує це питання для себе сам і по-своєму. Але прийшовши до того чи іншого рішення, він виявляє, що не самотній у своїй позиції, що у нього є однодумці. Так що і наша трак-товка даної проблеми є одна з можливих.
Розглянемо три різні концепції, представлених класиками соціології - Емілем Дюркгеймом, Максом Вебером і Карлом Марксом.
Політична соціалізація особистості.
Процес освоєння індивідом социаль-но-політичних знань, норм, цін-ностей і навичок діяльності, в результаті якого він приймає на
себе певну політичну роль, називається полі-тичної соціалізацією особистості. Під політичною роллю розуміється політична функція, нормативно одоб-ренний образ політичної поведінки, очікуваний від каж-дого, хто займає дане положення.
У процесі політичної соціалізації особистості можна виділити кілька етапів.
Перший етап збігається з дитячим, отрочний і раннім юнацьким періодами в житті індивіда, коли він в сім'ї, групі ровесників, школі, юнацьких органі-заціях формує свої початкові політичні погляди і зразки політичної поведінки.
Нарешті, четвертий етап політичної соціалізації - все подальше життя людини, коли він постійно вдосконалює і розвиває свою політич-ську культуру. Підсумком політичної соціалізації інді-виду до того чи іншого моменту його свідомого життєвого шляху є прийняття і виконання ним однієї або декількох політичних ролей.
Типологія політичних ролей.
У політології існують різні класифікації політичних ролей. Нижче наводиться одна з них, со-ставлені в залежності від ступеня залученості лич-ності в політику [65. С. 66].
1. Рядовий член суспільства і громадянин, що не виявляє ніякого впливу на політику, не активний і не за-цікавилися в політиці, що має статус майже ис-ключітельно предмета політики.
2. Громадянин, що складається в громадській організації, в громадському русі або в декількох об'єднаннями-пах, побічно включений в сферу політичної практики (рішення, дії), якщо це випливає з його ролі рядового члена організації, з організаційних і ідейних зв'язків зі своїм об'єднанням, рухом.
3. Громадянин, який складається в виборному органі або є-ющийся активним членом політичної організації, цілеспрямовано і з власної волі безпосередньо. включився в політичне життя в такій мірі, в якій вона відбивається на внутрішньому житті цієї орга-нізації. Ступінь його участі в політиці визначається суспільним значенням організації і тієї конкретної роллю, яку він в ній грає.
4. Громадський діяч і особливо політичний діяч.
5. Професійний політик, для якого політич-ська діяльність - це не тільки особливий профессио-ний праця, джерело існування і одне з головних занять, а й, можна сказати, сенс життя.
При зміні активності особистості від одного ступеня до іншої, більш високої, її роль акумулюється, т. Е. Кожна наступна політична роль вбирає попе-щие. Професійний політичний лідер не перестає бути громадянином, членом організації, діячем; він як і раніше виконує кожну з цих ролей з тією лише різницею, що особливе становище лідера накладає відбиток на інші його ролі.
Індивідуальність особистості і політика.
Головне питання, яке в зв'язку з цим постає, полягає в наступному: не знижує чи виконання особистістю визна-діленої політичної ролі її можливостей впливати на хід політичного процесу?
Заздалегідь відповімо, що немає причин ігнорувати вплив особистості на політику. Навпаки, в реальному житті політичні події іноді виявляються настільки тісно свя-зани з індивідуальними особливостями їх учасників, що може складатися враження, ніби здійснювані ними дії зовсім не вписуються в їхні політичні ролі. І це цілком закономірно, так як одна і та ж політична роль по-своєму сприймається, переживає-ся, оцінюється і реалізується різними людьми. Та й саме розподіл людей за політичними ролями сильно зави-сит від їх індивідуально-психологічних особливостей. Вивчення того, яким чином особистісні характеристики можуть бути пристосовані до вимог специфічних політичних ролей, представляє чималий інтерес для політичної соціології і психології.
Можна вказати і на деякі конкретні канали, які дозволяють особистості надавати своє индивидуаль-ве вплив на політику.
Поряд з політичними структурами, здатними на-вязивать типове поведінка особистості, деякі социаль-ні системи настільки пластичні, що індивіди володіють достатнім простором для самостійних дій. За таких обставин саме особистість робиться глав-ним фактором, принципової детермінантою політики. Значну свободу для діючих особистостей забезпе-печивают також нові ситуації і ледь складаються політичні ролі, ще слабо обмежені формальними установками.
Люди є не тільки мислячі, але і відчувають суб'єкти, і тому здійснювані ними дії завжди несуть в собі риси, обумовлені їх індивідуальними емоціями-онального-психологічними особливостями. Саме з цим пов'язане те, що при зовні схожих політичних убеж-дениях і цілях індивідів їх дії можуть виявитися неоднаковими і приводити до різних наслідків. Наприклад, якщо особистість дуже раціональна, то вона схильна краще сприймати інформацію і логічні доводи. Зрозуміло, вплив такої особистості на подітіку буде в достатній мірі вивіреним і у високому ступені ре-результативності. І навпаки, якщо особистість схильна до впли-янию власних емоцій і пристрастей, то це може самим негативним чином позначатися на її можливостях ока-викликають бажаний вплив на хід політичних подій. Іноді це може стати причиною провалів політичних задумів. На підтвердження цього можна навести чимало прикладів з політичної історії.