Рідна мова відіграє унікальну роль у становленні особистості людини. Мова і мова традиційно розглядалися в психології, філософії та педагогіці як вузол, в якому сходяться різні лінії психічного розвитку: мислення, уява, пам'ять, емоції. Будучи найважливішим засобом людського спілкування, пізнання дійсності, мова служить основним каналом залучення людини до цінностей духовної культури, а також необхідною умовою виховання і навчання. Розвиток усного монологічного мовлення в дошкільному дитинстві закладає основи успішного навчання в школі.
Дошкільний вік - це період активного засвоєння дитиною розмовної мови, становлення і розвитку всіх сторін мовлення: фонетичної, лексичної, граматичної. Повноцінне володіння рідною мовою в дошкільному дитинстві є необхідною умовою вирішення завдань розумового, естетичного і морального виховання дітей в сензитивний період розвитку. Чим раніше буде розпочато навчання рідної мови, тим вільніше дитина буде ним користуватися в подальшому. Це положення підтвердили дослідження, проведені в області мовного розвитку дошкільнят психологами, педагогами, лінгвістами (Л.С.Виготський, А.Н. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Д. Б. Ельконін, А. В. Запорожець, А.А . Леонтьєв, Л. В. Щерба, А.А. Пєшковський, А.Н. Гвоздьов, В.В. Виноградов, К. Д. Ушинський, Є.І. Тихеева, Е.А. Флеріна, Ф.А. Сохін ).
Розвиток мови має розглядатися не тільки в лінгвістичній сфері - як оволодіння дитиною мовними навичками - фонетичними, лексичними, граматичними, а й як оволодіння комунікативними вміннями - у сфері формування спілкування дітей один з одним і з дорослими. Це важливо не тільки для формування культури мовлення, а й культури спілкування.
Таким чином, мовна здатність неодмінно повинна включати в себе розвиток «почуття мови». Воно вступає в силу тоді, коли дитина повинна комбінувати мовні одиниці в висловлювання.
Комбінування мовних одиниць в висловлювання є творчим процесом у всіх сенсах.
По-перше, ситуації мовного спілкування постійно змінюються. Це змушує дитину створювати нові фрази, які раніше в його мовному досвіді не зустрічалися, і комбінувати їх в нових поєднаннях.
По-друге, зміна ситуації і нові комбінації висловлювання народжують у дитини нові думки, звідси виникає і нове вираження їх за допомогою мови. Саме в той момент, коли дитина знаходить нове мовне рішення в будь-якої конкретної ситуації, відбувається розвиток мовної здатності.
Сукупність розвинених у дитини мовленнєвих умінь і навичок і складають мовну здатність, яка дозволяє йому розуміти і будувати нові висловлювання відповідно до мовленнєвої ситуацією і в рамках системи правил, прийнятих в даній мові для вираження думок.
Але лише деякі діти стихійно досягають досить високого рівня в розвитку мови, тому необхідно проводити спеціальне навчання, спрямоване на оволодіння мовою.
Тема 1. Актуальні питання навчання рідної мови
2. Проблема навчання дошкільнят рідної мови
Формулювання «навчання рідної мови» нерідко викликає протест з боку як шкільних, так і дошкільних педагогів, які, як правило, розуміють під цим навчанням тільки навчання теорії мови. У ряді досліджень і методичних посібниках з розвитку мовлення до сих пір зберігається абсолютно неприйнятне положення про те, що в дошкільному дитинстві рідна мова засвоюється тільки на основі наслідування, інтуїтивно, навіть інстинктивно. Так, в підручнику для учнів педагогічних училищ ми читаємо: «Мова розвивається в процесі наслідування. За даними фізіологів, наслідування у людини - це безумовний рефлекс, інстинкт, тобто вроджене вміння, якому не вчаться, а з яким вже народжуються, таке ж, як уміння дихати, смоктати, ковтати і т.д. »(1984, с. 6). Дитина «несвідомо переймає ту мову, яку він чує з вуст оточуючих» (с. 7); «. мова засвоюється інтуїтивно (неусвідомлено). »(С. 30).
Однак навіть якщо різко розділити вивчення мови і розвиток мовлення, то щодо дошкільнят не тільки можна, а й треба говорити як про розвиток мови, так і про навчання рідної мови, оскільки розвиток мови з необхідністю включає формування у дітей елементарного усвідомлення деяких явищ мови і мови. Ця точка зору обгрунтовується в роботах вітчизняного психолога і лінгвіста Фелікса Олексійовича Сохина.
Ф.А. Сохін вважав, що напрямок досліджень в психології дитячої мови і в методиці залежить від розуміння головного психологічного механізму оволодіння мовою: чи розвивається мова дитини тільки на основі наслідування мови дорослих, або тут істотну роль грають «ненаслідувальну» елементи - узагальнення мовних і мовних явищ і їх усвідомлення? Не заперечуючи впливу наслідування в якості діючого фактора мовного розвитку, Ф.А. Сохін наполягав, що його не можна вважати ядром психологічного механізму мовного розвитку. Роботи Ф.А. Сохина переконливо показують, що в основі розвитку мови лежить активний, творчий процес оволодіння мовою, формування мовної діяльності.
Результати багаторічних досліджень, проведених ним і співробітниками лабораторії розвитку мови дошкільників Інституту дошкільного виховання АПН СРСР, показали: навіть без спеціального навчання діти, починаючи вже з молодшого дошкільного віку, виявляють великий інтерес до мовної дійсності, «експериментують» зі словами, створюють нові слова, орієнтуючись як на смислове, так і на граматичну сторону мови. Це є необхідною умовою їх лінгвістичного розвитку - поступового усвідомлення мовних явищ. І тільки такий розвиток веде до справжнього оволодіння багатством мови.
Узагальнюючи погляди лінгвістів і психологів, Ф.А. Сохін обгрунтував необхідність формування усвідомлення явищ мовної дійсності і підкреслював зв'язок цього усвідомлення з розвитком функцій дитячого мовлення, формуванням мовленнєвих умінь і навичок і розвитком мовної здатності в цілому.
Ця ідея стала центральною в дослідженні всіх сторін мови дошкільника. Підкреслюючи, що без мовного спілкування неможливий повноцінний розвиток дитини, Сохін писав: «Засвоєння дітьми рідної мови включає формування практичних мовних навичок, вдосконалення комунікативних форм і функцій мовної дійсності (на основі практичного засвоєння засобів мови), а також формування усвідомлення мовної дійсності, яке може бути названо лінгвістичним розвитком дитини »(1978, с. 50). Необхідність лінгвістичного розвитку дитини в даний час доведено в багатьох дослідженнях, виконаних в цьому напрямку.
З урахуванням психолого-педагогічних особливостей оволодіння мовою спеціально організована система послідовного навчання рідної мови включає:
- відбір мовного змісту, доступного для дитини-дошкільника і його методичне забезпечення;
- вичленення пріоритетних ліній в освоєнні мови (в словнику - це робота над смисловою стороною слова, граматику - формування мовних узагальнень, в монологічного мовлення - розвиток уявлень про структуру зв'язного висловлювання різних типів);
- уточнення структури взаємозв'язку різних розділів мовної роботи і зміна цієї структури на кожному віковому етапі;
- наступність змісту і методів мовної роботи з дошкільнятами та учнями початкової школи;
- виявлення індивідуальних особливостей оволодіння мовою в різних умовах навчання;
- взаємозв'язок мовної та художньої діяльності в розвитку творчості дошкільнят.
Оволодіння рідною мовою - стрижень формування особистості дошкільника. Повноцінне оволодіння рідною мовою, розвиток мовних здібностей розглядається як стрижень повноцінного формування особистості дитини-дошкільника, який надає великі можливості для вирішення багатьох завдань розумового, естетичного і морального виховання дітей.
Тема 1. Актуальні питання навчання рідної мови
3. Взаємозв'язок мовного і розумового розвитку
Тема 1. Актуальні питання навчання рідної мови
4. Взаємозв'язок розвитку мови і естетичного розвитку
У формуванні зв'язного мовлення яскраво виступає і взаємозв'язок мовного і естетичного аспекту. Чіткий вислів показує, наскільки дитина володіє багатством рідної мови, його граматичною будовою, і одночасно відображає рівень розумового, естетичного, емоційного розвитку дитини.
Розвиток мови дошкільників тісно пов'язано з вирішенням завдань формування художньо-мовленнєвої діяльності як однієї з невід'ємних частин естетичного виховання дітей. Так, навчання переказу фольклорних і літературних творів з метою формування у дошкільнят умінь будувати зв'язне монологічне висловлювання з необхідністю включає ознайомлення дітей з зображально-виразними засобами художнього тексту (порівняннями, епітетами, синонімами, антонімами, метафорами та ін.).
Разом з тим, володіння цими засобами поглиблює, робить тонше художнє сприйняття літературних творів, яке, включаючи елементи свідомого ставлення до художнього тексту, зберігає свій емоційно-безпосередній характер, тобто залишається справді естетичним сприйняттям, що, в свою чергу, впливає на розвиток мовлення дитини.
У формуванні творчого розповідання дуже важливо усвідомлене ставлення дитини до мови в його естетичної функції, яке проявляється у виборі мовних мальовничо- коштів для втілення художнього образу, задуманого дитиною.
Тема 1. Актуальні питання навчання рідної мови
5. Розвиток мовлення і моральне виховання
Тема 1. Актуальні питання навчання рідної мови
6. Принципи навчання рідної мови
Основні завдання промови - виховання звукової культури мовлення, словникова робота, формування граматичної будови мови, її зв'язності при побудові розгорнутого висловлювання.
Ці завдання вирішуються на кожному віковому етапі, однак від віку до віку йде поступове ускладнення кожного завдання і змінюються методи навчання. Питома вага того чи іншого завдання також змінюється при переході від групи до групи. Вихователю треба представляти основні лінії спадкоємності завдань з розвитку мовлення, які вирішуються в попередньої та подальшої віковій групі, і комплексний характер розвитку кожного завдання.
1. Збагачувати словник через збагачення уявлень.
Так, все вихователі знають, що необхідно поповнювати словник дітей новими словами. Вони намагаються називати дітям всі навколишні їх предмети, іграшки. Однак далеко не всі піклуються про те, щоб дитина усвідомлював сенс слова, його значення. Особливість словникової роботи полягає в тому, що вона нерозривно пов'язана зі збагаченням знань і уявлень дошкільнят, а значить, така робота здійснюється в різних видах ознайомлення дітей з навколишнім, з предметами і явищами побуту, повсякденного життя, з природою. Дитина засвоює словесні позначення предметів і явищ дійсності, їх властивостей, зв'язків і відносин. Все це є необхідною ланкою для словникової роботи в розвитку мовлення дітей і навчання їх рідної мови.
Критерії оцінки мовного розвитку дошкільника.
Високий рівень розвитку мови дошкільника включає:
- володіння літературними нормами і правилами рідної мови, вільне користування лексикою і граматикою при вираженні своїх думок і складанні будь-якого типу висловлювання;
- розвинену культуру спілкування, уміння вступати в контакт з дорослими і однолітками: вислухати, відповісти, заперечити, запитати, пояснити;
- знання норм і правил мовного етикету, вміння користуватися ними в залежності від ситуації.