Епідемічний процес-це процес виникнення і поширення серед населення специфічних інфекційних станів від безсимптомного носійства до маніфестних захворювань, викликаних циркулює в колективі збудником.
Епідемічний процес обумовлений безперервністю взаємо-дії трьох його елементів:
1) джерела інфекції;
2) механізми-мов, шляхів і факторів передачі;
3) сприйнятливості колективу.
1) Джерело інфекції або «джерело збудника інфекції» оз-начає живий або абиотический об'єкт, який є місцем есте-жавної життєдіяльності і розмноження патогенних мікро-бов, з якого відбувається зараження людей чи тварин. Іс-точником інфекції можуть бути організми людини і тварини (хворого або носія), а також абіотичні об'єкти навколишнього-щей середовища (вода, їжа та ін.). Інфекції, при яких джерелом інфекції служить тільки людина, називаються антропонознимі, а інфекції, при яких джерелом є хворі жи-Вотня, але може хворіти і людина - зоонозними. Крім того, виділяють групу сапронозов, при яких джерелом інфекції служать об'єкти навколишнього середовища. До сапронозам, наприклад, відносяться легіонельозу, ієрсиніози.
2) Подмеханізмом передачі (табл.) Розуміють спосіб переме-щення збудника інфекційних та інвазійних захворювань з зараженого організму в сприйнятливий. Цей механізм вклю-чає послідовну зміну трьох фаз (стадій):
1) виведення воз-будителя з організму хазяїна в навколишнє середовище;
2) преба-вання збудника в об'єктах навколишнього середовища (біотичних або абіотичних);
3) впровадження збудника в сприйнятливий організм.
Розрізняють фекал'но-орал'ний, аерогенної (респіратор-ний), кров'яний (трансмісивний), контактний і вертикальний (від одного покоління до іншого, тобто від матері плоду трансплацентарно) механізми передачі.
Фактори передачі - елементи зовнішнього середовища, що забезпечують перенесення мікробів з одного організму в інший. До них відносяться вода, повітря, грунт, їжа, живі членистоногі, предмети окру-лишнього обстановки.
Шлях передачі - конкретні елементи зовнішнього середовища або їх поєднання, що забезпечують потрапляння збудника з одного ор-ганизма в інший при певних зовнішніх умовах. Для фекально-орального механізму передачі характерні аліментарний (харчовий), водний і контактний (непрямий контакт) шляхи передачі; для аерогенним - повітряно-крапельний і повітряно-пи-лівої; для кров'яного - через укуси ектопаразитів, парентеральний і статевий; для контактного - рановий і кон-тактний-статевої (прямий контакт); для вертикального - транспла-центарний шлях.
Таблиця 1 - Механізми, шляхи і чинники передачі інфекції для різних груп інфекційних хвороб (по Л.В.Громашевського)
Локалізація збудника в організмі
3) Наступним елементом епідемічного процесу є сприйнятливість людей в колективі. Встановлено, що якщо імунної-ва «прошарок» в популяції становить 95% і вище, то в даний-ном колективі досягається стан епідемічного благоп-Лучія, і циркуляція збудника припиняється. Тому завданням щодо попередження епідемій є створення в колективах імунної «прошарки» шляхом проведення масової вакцинації проти певних збудників.
Інтенсивність епідемічного процесу виражається в показниках захворюваності і смертності на 10 000 або 100 000 населення, із зазначенням назви хвороби, території та історичного відрізка часу. Епідеміологи розрізняють 3 ступеня интен-сивности епідемічного процесу:
• спорадична заболеваемость- звичайний рівень захворюваності даної нозологічної формою на даній території в
даний історичний відрізок часу;
• епідемія- рівень захворюваності даної нозологічної
формою на даній території в конкретний відрізок часу
різко перевищує рівень спорадичною захворюваності;
• пандемія- рівень захворюваності даної нозологічної
формою на даній території в конкретний відрізок часу
різко перевищує рівень звичайних епідемій. Як правило, такий
рівень захворюваності важко утримати в рамках певного
географічного регіону, і інфекція зазвичай швидко поширюється, захоплюючи нові й нові території (наприклад,
пандемії чуми, холери, грипу, ВІЛ-інфекції та ін.).