Сидоров продав Маркової житловий будинок, що знаходиться на належному йому на праві довічного успадкованого володіння земельній ділянці. Земельна ділянка за договором не передавався.
Маркова зареєструвала право власності на будинок і на земельну ділянку і через кілька років продала дану нерухомість Орлової.
У суді Сидоров просив анулювати всі реєстраційні записи з приводу прав на земельну ділянку Маркової і Орлової, застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки між М.І О. в частині продажу земельної ділянки. удавана угода продаж
Винесіть законне і обґрунтоване рішення у справі.
Сидоров звернувся з позовом до Маркової і Орлової, пред'явивши вимогу про визнання недійсною удаваної угоди - договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки укладеного з Маркової, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину у вигляді визнання недійсною державної реєстрації прав власності на житловий будинок та земельну ділянку за Маркової, а так само Орлової.
Фактично договір був удаваною угодою, оскільки оформляв відносини з Маркової по позиці грошових коштів під заставу нерухомості.
Оскільки договір купівлі-продажу був нікчемним правочином, позивач вважає, що право власності не перейшло до Маркової, в зв'язку з чим не виникло прав щодо спірного майна і у Орлової, яка купила будинок і ділянку за договором купівлі-продажу у Маркової, є підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину у вигляді недійсності державної реєстрації прав відповідачів на спірне майно.
Таким чином, на підставі притворности може бути визнана недійсною лише та угода, яка спрямована на досягнення інших правових наслідків і прикриває іншу волю всіх учасників угоди. Наміри одного учасника на вчинення удаваного правочину недостатньо. Сторони повинні переслідувати спільну мету і з урахуванням правил ст. 432 ГК РФ дійти згоди з усіх істотних умов тієї угоди, яку прикриває юридично оформлена угода. При цьому до прикривався угоді, на вчинення якої спрямовані дії сторін з метою створення відповідних правових наслідків, застосовуються відповідні правила.
Між Маркової і Сидоровим укладено договір купівлі-продажу житлового будинку із земельною ділянкою, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити відповідно до умов цього договору нерухоме майно та житловий будинок.
Про притворности угоди свідчить намір сторін укласти договір позики із забезпеченням виконання зобов'язання заставою нерухомості, що підтверджено сукупністю письмових доказів, поясненнями сторін, які дозволяють зробити висновок про те, що між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору позики та застави. Тій обставині, що угоді була додана форма договору купівлі-продажу нерухомого майна з можливістю подальшого викупу, судом першої інстанції також дана оцінка.
Виходячи їх цього в позові буде відмовлено.
Комарова звернулася до суду з позовом про визнання права власності на квартиру. Між нею і ТОВ (інвестор, продавець) було укладено попередній договір купівлі-продажу. Свої зобов'язання по оплаті позивач виконав в повному обсязі, проте у встановлений термін основний договір не був укладений.
Причиною стало те, що акт про реалізацію інвестиційного контракту між містом та інвестором підписаний не був; право власності відповідача на результат інвестиційної діяльності не зареєстровано, а значить, і права на продаж він не має.
Об'єкт будівництва - житловий комплекс - був побудований і введений в експлуатацію. Кадастровий паспорт спірної квартири виготовлений. Товариством виданий Комарової тимчасовий ордер на право доступу в житлове приміщення, квартира передана їй за актом прийому-передачі.
Так як суспільством Комарової виданий тимчасовий ордер на право доступу в житлове приміщення, нею з ТСЖ укладено договір управління. Спірна квартира передана Комарової за актом прийому-передачі.
Відповідно до ст.ст. 432, 433 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами, в необхідної в які підлягають випадках формі, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.
Якщо в силу закону для укладення договору необхідна також передача майна, договір вважається укладеним з моменту передачі відповідного майна (ст. 224 ЦК України).
Згідно п. 1 ст. 454 ГК РФ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну).
При розгляді справи Комарова посилалася на ту обставину, що нею була сплачена вартість квартири і сам об'єкт нерухомості був переданий їй за актом прийому-передачі. Те боку, досягнувши угоди по істотних умов договору, фактично виконали їх, що свідчить про сформовані відносинах з купівлі-продажу майна.
Виходячи з усього вище сказаного суд схвалить позов К.
При цьому позивач стверджувала, що Г. збирався подарувати їй і синові А. по ½ частки спірної квартири кожному. Однак на момент нотаріального оформлення угоди у неї немає потрібної суми на оплату державного мита. Через місяць вона дізналася, що колишній чоловік подарував всю квартиру синові.
Які факти необхідно встановити для винесення справедливого рішення? Яким законодавством слід керуватися?
Таким чином, здійснювати операцію щодо розпорядження спільним майном може кожен з учасників спільної власності. При цьому згода одних учасників спільної власності на вчинення правочину щодо відчуження спільного майна іншим учасником спільної власності може передбачати, що таке відчуження повинно здійснюватися на певних умовах. Якщо третя особа було поінформоване про рішення учасника спільної власності про відчуження майна на певних умовах, то угода щодо розпорядження спільним майном, вчинений на інших умовах, може бути визнана недійсною на вимогу іншого учасника спільної власності з мотивів відсутності в учасника, який вчинив таку угоду, необхідних повноважень. У зв'язку з цим при розгляді даної справи слід встановити, висловлювала чи Е. згоду на відчуження Г. Спірної квартири синові А. за договором дарування, і якщо висловлювала, то на яких умовах.
Відповідно, в разі наявності такої згоди, даного під умовою, суду слід встановити, чи знав і повинен був знати А. про те, що Е. висловлювала згоду на розпорядження названої квартирою за допомогою дарування синові А. на певних умовах.
Але Е. показала, що після розірвання шлюбу Г. Збирався подарувати їй і синові А. по 1/2 частки спірної квартири кожному. Даних про те, що Е. висловлювала згоду на відчуження всієї квартири синові, представлено не було.
Список використаних джерел